Надзвичайна подія, що трапилася спозаранку на громадському цілодобовому пасовищі, розташованому на лівому березі Черемошу, — майже в самому центрі села Устеріки Верховинського району, вочевидь, не має аналогів. Від тривалих дощів у цій гірській місцевості розпочалися зсуви ґрунтів, які загрожують передусім мешканцям обійсть, розташованих на пологих узвишшях. Перезволожена земля «не втримала» опору високовольтної лінії електропередачі, і обірвані дроти опинилися на землі. Коли власники худоби вранці прийшли на пасовище, де перебувало півсотні домашніх тварин, побачили гнітючу картину: десять корів уже не подавали ознак життя.

Росія не відступає від свого бажання всерйоз укріпити свої позиції на українському промисловому ринку. Недавно об’єднана суднобудівна корпорація РФ заявила про бажання придбати два наші держпідприємства: «Заря–Машпроект» і Чорноморський суднобудівний завод. А вчора стало відомо, що ОСК розширила свої інтереси ще на два підприємства, які нині знаходяться в держвласності: «Паллада» і Суднобудівний завод імені 61 комунара, а також два приватні заводи — Херсонський суднобудівний завод і Миколаївський «Екватор».

Наш колишній земляк Олександр Сизоненко (зараз мешкає у Санкт–Петербурзі) стверджує, що його зріст — майже 2 метри 60 сантиметрів. До того ж чоловік і зараз продовжує рости! На жаль, його унікальність стала справжнім прокляттям для велетня з пітерською пропискою: адже ця аномалія звичайній людині завдає купу незручностей і «гарантує» цілий букет хвороб. Окрім того, нещодавно на велетня «поклав око» учений–патологоанатом із Німеччини. Власник специфічного музею «Тіла світу» запропонував гіганту, який живе на досить скромну пенсію, кілька сотень тисяч доларів за можливість стати після смерті... експонатом у його музеї!

Рішення про вибір країни для проведення Олімпійських ігор 1980 року Міжнародний олімпійський комітет ухвалив 23 жовтня 1974–го на своїй 75–й сесії у Відні.

Уперше ідея проведення Ігор у Москві виникла в керівника Спорткомітету СРСР Сергія Павлова у квітні 1969–го. Однак тоді голосування завершилося перемогою канадського Монреаля, де й відбулася Олімпіада–1976. Через кілька років Павлов знову переконав керівництво країни виставити кандидатуру Москви. І на цей раз удалося виграти — насамперед завдяки дружнім стосункам із членами МОК, особливо Едуардом фон Фальц–Фейном (Ліхтенштейн) і Віллі Дауме (ФРН). До речі, барон Фальц–Фейн народився у 1912 році на Херсонщині, в селі Гаврилівка Нововоронцовського району, він — племінник засновника заповідника «Асканія–Нова», відомий громадський діяч, який багато зробив для пропаганди України у світі, передав в Україну та Росію низку шедеврів живопису та інших унікальних музейних експонатів. Едуард Олександрович живий і зараз.

У 1974–му на останньому етапі голосування членам МОК потрібно було зробити вибір між Москвою й американським Лос–Анджелесом. У результаті зі співвідношенням голосів 39 проти 20 перемогу здобула столиця Радянського Союзу.

Щоб примусити Дніпро знову запрацювати, сільгосппідприємство «Нібулон» знайшло астрономічну, як для кризової України, суму — майже півмільярда доларів.

Логістична схема, яку створює і вже на практиці реалізовує «Нібулон», виглядає так: зерно з найбільших зернових областей — Полтавської, Дніпропетровської, Київської, Черкаської, Кіровоградської та Запорізької — звозитимуть до спеціально збудованих сучасних елеваторних комплексів, у яких збіжжя може зберігатися без втрати якості та на яких компанія планує організувати заставні закупівлі. А звідти — суднами вниз по Дніпру — до портів, де пшеницю, овес, ячмінь тощо перевантажуватимуть на морські судна. Усього планують збудувати додатково 18 елеваторів, десять із яких — річкові. До них причалюватимуть 57 несамохідних суден, а транспортуватимуть їх за допомогою 14 буксирів. Сьогодні вже здані й успішно працюють 24 несамохідні судна, три буксири, три річкові термінали — у Черкаській, Полтавській, Запорізькій областях і п’ять сухопутних елеваторних комплексів на Полтавщині. У навігаційний період флот «Нібулону» із 24 суден перевозитиме Дніпром близько двох мільйонів тонн зернових.

Надзвичайна пригода сталася у вівторок у другій половині дня. Прогулянковий теплохід «Саманта Сміт», який належить Ялтинському торговельному порту, врізався в причал. Як розповіли «УМ» у прес–службі кримського управління МНС, зіткнення було невідворотним, адже раптово «вийшов із ладу двигун реверсу заднього ходу». Найстрашніше те, що в цей час теплохід був ущерть заповнений людьми — на борту перебувало 140 осіб, із них 3 члени екіпажу і 137 пасажирів. Відтак не обійшлось без травм — просто з теплохода «швидка» забрала 22–річну мешканку Ялти.

Учора в Херсонському неонатальному центрі було справжнє свято — відділення, у якому рятують від смерті крихітних пацієнтів, отримало три лікувальні місця, укомплектовані найсучаснішими апаратами. На презентації в інкубаторах — таких собі «капсулах» із великою кількістю кнопок, трубок, яскравих панелей та незрозумілих позначок — лежали ляльки–манекени. Лікарі казали, що були б раді, якби ці ліжка для порятунку немовлят так і залишалися порожніми, а всі діти в регіоні народжувалися б вчасно, зі сформованими органами і системами і без вроджених вад. Утім реалії сьогодення такі, що недоношених та глибоко не доношених хлопчиків і дівчаток із різними патологіями щороку стає все більше. А відтак — новеньке устаткування простоювати не буде.

Сільський туризм на Луганщині можна охарактеризувати як двічі «зелений». І в сенсі близькості до природи, і — через його недозрілість. Принаймні порівняно з тими регіонами, де він існував навіть за часів соціалізму: в Карпатах, на узбережжі Чорного й Азовського морів. Тож представляючи на недавній луганській виставці «Зелена брама» свою садибу «Дім, закутаний в теплінь», її хазяйка Віра Аннусова дуже здивувала одного чиновника облдержадміністрації: «Підходить: «А это что? Вы из Западной Украины специально сюда приехали?» — Ні, ми з Луганщини — «Как?! Я знаю, что в Голландии есть зеленый туризм, что в Польше — знаю. Ну, в Западной Украине. Но чтобы на Луганщине?!!»