Ранок сьогоднішнього дня знову не відкрив перед українцями найбільшої таємниці останнього часу — скільки ж, чорт візьми, усе ж таки коштує у нашій країні один долар?! Офіційний курс нацвалюти вже не несе жодної практичної інформації, цифри в обміннику — також. Адже касири там зазвичай тільки купують долари і євро, але продавати не поспішають.

Національний банк України відтепер може не тільки регулювати діяльність українських фінустанов, а й... торгувати нафтою. Господарський суд Києва задовольнив позов НБУ і стягнув на його користь майно Херсонського нафтоперевалочного комплексу за борги бізнесмена Сергія Курченка за іпотечним кредитом.

Місяць тому наша газета надрукувала статтю «Міць силової турбіни» — про систему заходів, які могли би захистити українців від віяльних відключень електроенергії. Для цього, на думку автора матеріалу, необхідно розвивати енергомашинобудівну галузь та атомно-промисловий комплекс України, працювати над розбудовою ядерної енергетики, зокрема створювати власне виробництво ядерного палива.

У ці дні в більшості держав світу плавно, але невпинно дешевшає бензин — паралельно із падінням ціни на сиру нафту. В Україні — процес зворотний. Тобто замість здешевлення ми бачимо на автозаправках потужне зростання цін. Причина — нестабільність на валютному ринку. Втім експерти констатують: деякі мережі не чекають чергового етапу падіння курсу національної валюти, а «грають» на випередження.

Уряд ще не визначився з головними напрямами «бюджетного урізання», а тому ухвалення державного кошторису на наступний рік відтягується. Перед Міністерством фінансів — структурою, яка безпосередньо відповідальна за бюджетний процес — нині стоїть гостра дилема: ухвалювати поганий документ, але вчасно, чи хороший, але пізно.

Україна до кінця цього року погодилася виплатити Російській Федерації, тобто агресору, 3,1 мільярда доларів США, аби покрити борги за газ. Питання більше не обговорюється. Рішення сплатити «борг» аргументують тим, що його потрібно покрити в обов’язковому порядку, адже, мовляв, ми отримували газ iз РФ, тому й маємо заплатити за товар.

Кожного разу, коли я їхав у відрядження (це було ще за часів СРСР) або повертався до Києва з рідної Галичини, мене переповнювала радість і гордість за свій український край, за його свідомість і український патріотизм. І завжди хотілося подовше побути на Львівщині, чи Тернопіллі, чи Франківщині. Словом, вдома. Це у жодному разі не применшує iнших регіонів розмаїтої нашої України. Просто кожний українець народився і виростав у своєму краї, і так уже повелося, що він йому найдорожчий, наймиліший. Як, наприклад, для баварця Баварія, для саксонця Саксонія в Німеччині. Для варшавця Варшава, для поморця Поморя в Польщі.

Росія вперто намагається тримати у напрузі західний світ. Останній інструмент — напівміфічний газогін «Південний потік». Минув тиждень, як російський президент Володимир Путін заявив в Анкарі, що його країна завершує проект та скеровує ці запаси газу до Туреччини. Мовляв, у цій державі економіка розвивається суттєво динамічніше, ніж на гнилому Заході. Хоча вже тоді було зрозуміло, що Путін блефує.

В окупованому Криму російська влада переходить до процесу монетизації пільг — системи грошових компенсацій, за якою живе Федерація із 2004 року. Як відомо, звичних для більшості українців пільг при сплаті за комірне чи, скажімо, проїзд у громадському транспорті у Росії не існує.

Уряд має напрочуд мало часу, аби вчасно затвердити головний фінансовий документ держави. Позавчора Мінфін надав для розгляду проект держбюджету 2015 року: спочатку його обговорить Кабмін, потім — народні депутати. Легкого бюджетного процесу не прогнозує ніхто! Грошей катастрофічно мало, витрати треба урізати.