«Весняно–польові роботи йдуть за планом і будуть завершені вчасно. Навіть незважаючи на те, що була довга зима, а також, що почалася посівна без Держбюджету», — заявив голова МінАП Микола Присяжнюк.

Якщо більшість українців вважає себе любителями сала, то Валентин Рибалко, без сумніву, є його «професіоналом». Інститут свинарства Української академії аграрних наук у Полтаві, якому Валентин Рибалко віддав понад 40 років свого життя, залишається і зараз головним профільним селекційно–генетичним центром України. Колись же це була єдина подібна у СРСР науково–дослідна установа. Вісімнадцять років Валентин Павлович був заступником директора інституту, стільки ж — його директором. І тільки через рік після того, як наприкінці 2006 року відзначив своє 70–ліття, передав керівну булаву своєму учневі Андрію Геті. Та роботи в інституті не полишив. Сьогодні академік Української і Російської «аграрних» академій, доктор сільськогосподарських наук, професор, двічі лауреат державних премій, заслужений діяч науки і техніки України Валентин Рибалко продовжує працювати там як учений.

На думку деяких експертів, українські аграрії на порівняно дешевше сало вже ніколи не «молитимуться», бо ж передовсім задля прибутковості масово переходять на вирощення м’ясних порід свиней. Офіційна статистика підтверджує: минулого року наша держава завезла з–за кордону майже на 40 відсотків сала більше, ніж позаминулого. Невже умовний прошарок вітчизняного сала на наших прилавках незабаром іще більше потоншає? Зрештою, невже справді його перспективи виглядають такими апокаліптичними?

Падіння світових цін та збільшення обсягів імпорту як цукру–сирцю, так і бурякового цукру білоруського виробництва потроху збиває ціни на солодкий продукт в Україні. Якщо уряд встигатиме перекривати дефіцит піску імпортом, то впродовж наступних чотирьох місяців роздрібна ціна повинна й надалі знижуватись, зупинившись на позначці в 7—8 гривень за кілограм.

Українські аграрії повністю підживили озимі посіви. Про це повідомили в Міністерстві аграрної політики. Аграрні чиновники наголосили, що роботи було проведено у короткі строки і з хорошим результатом. Утім дані щодо забезпечення міндобривами виглядають менш оптимістично. До весняної посівної аграрії заготували понад 630 тисяч тонн «хімії»: це на 150 тисяч тонн менше, ніж було заплановано. При тому що ціна на популярнішу аміачну селітру цієї весни, всупереч багатолітній тенденції, падала. Просто фермери не діждалися обіцяних урядом компенсацій.

Продаж молока для селян, як і саме вирощування корів, стає все менш прибутковою справою. Хоч у холодні місяці мінімальні ціни за літр і перевищують найкращі європейські показники, ні втримати високі закупівельні ціни в інші сезони, ні отримати хорошу річну виручку селянам не вдається. То переробники ціни занизять, то зимовий дефіцит приводить на ринок білоруське молоко. Виходом для селян могли б стати кооперативи. Однак із яким би ентузіазмом селяни не взялись за їхнє створення — без підтримки держбюджету розвинути кооперативний рух у масштабах країни не вдасться, вважають експерти.

Прибутки в агровиробництві традиційно значною мірою залежать від погоди. Повінь, засуха, вимерзання — ось основні ризики, від яких безпосередньо залежать й обсяги врожаю, і доходи як кожного окремого аграрія, так і країни в цілому. Стабілізує ці показники у «несприятливі» роки уряд, виділяючи значні кошти з резервного фонду та держбюджету для компенсацій. Проте за нестачі бюджету знайти необхідні кошти непросто. І аграрії залишаються сам на сам зі своїми збитками. Змінити ситуацію може агрострахування, нещодавно розроблена концепція якого передбачає заохотити селян користуватися послугами страхових компаній. Однак брак коштів у аграріїв та законодавча невизначеність робить його дорогим задоволенням.

Японці, корейці та навіть китайці найактивніше прагнуть інвестувати в українську економіку. Все частіше на Україну звертають увагу також інвестори з Південної Америки та Євросоюзу, зокрема з Німеччини та Голландії. Здебільшого вони зорієнтовані на довгострокові аграрні проекти, констатують в Українському центрі сприяння іноземному інвестуванню InvestUkraine. «Вони готові працювати в Україні навіть за умови високих ризиків», — зауважила директор InvestUkraine Олена Ганцяк–Каськів.