На Закарпатті виник конфлікт між Партією регіонів і партією «Єдиний центр», одним із лідерів якої є міністр із питань надзвичайних ситуацій Віктор Балога. Як пише газета «Коммєрсант-Україна», у ПР вирішили висунути своїх кандидатів у всіх шести мажоритарних округах області, при тому що досі, за словами «губернатора» Олександра Ледиди, існувала домовленість, за якою і «Регіони», і «Єдиний центр» спиратимуться на три округи.

В останній день минулого пленарного тижня парламентська більшість обезголовила Комітет ВР iз питань свободи слова та інформації, проголосувавши за відставку Андрія Шевченка, депутата від фракції «БЮТ–Батьківщина». На його думку, такий крок означає ні що інше як бажання владних сил напередодні виборів безперешкодно ухвалювати потрібні, антиукраїнські за суттю, медiа–закони та закрити рота всім, хто дозволяє собі озвучувати інформацію про утиски свободи слова й порушення журналістських стандартів.

Колишній тележурналіст, Андрій Шевченко очолював комітет у парламентах V й VI скликань. У 2006–му він — тоді 30–річний — став наймолодшим членом президії в історії Верховної Ради України. Про пов’язані з його відставкою колізії Шевченко розповів в інтерв’ю «УМ».

2011 рік став роком суспільства, що пробуджується. На політичну сцену вийшли протестувальники — підприємці, бюджетники, «чорнобильці», «афганці»... Громадяни по всій країні заявили усіма доступними засобами: уряд не здатний провести реформи, а держава не в змозі впоратися з соціальними функціями.

Як свідчить офіційна статистика, на сьогодні в Україні мешкають представники понад 130 національностей, що дозволяє вважати нашу країну поліетнічною. Проте за 20 років незалежності в Україні так і не було створено чіткої етнонаціональної політичної концепції, а також чіткої концепції мовної політики. Як наслідок, питання мови та міжетнічних відносин набувають політичного забарвлення, їх систематично використовують у спекулятивно–агітаційних цілях і перетворюють на фактор дестабілізації політичної ситуації в країні. На щастя, нашу країну оминули масштабні конфлікти на міжетнічному ґрунті, які сьогодні у світі не рідкість. Поки що оминули.

Цими днями вперше в історії незалежної України про проблеми державної політики щодо національних меншин говорили під куполом Верховної Ради. В парламентських слуханнях, присвячених цій непростій темі, взяли участь народні депутати, представники уряду та самих національних меншин.

За статутом, упродовж однієї п’ятирічної каденції Європарламент мають по черзі очолювати представники двох різних фракцій. Тож учора, після двох із половиною років головування поляка Єжи Бузека, європейські парламентарії обрали нового спікера. Хоч у документах ЄС такої норми не прописано, за неформальною домовленістю двох найбільших парламентських фракцій — соціалістів і християнських демократів — у Європарламенті по черзі головують їхні представники. Це дуже не подобається меншим парламентським групам, але іншого виходу, окрім як миритися із двопартійною системою, в них немає.

17 січня виповнилося п’ять років iз дня загибелі екс–голови Харківської обласної адміністрації, народного депутата від ПР Євгена Кушнарьова. Чи справді його смерть на полюванні була наслідком випадкового рикошету, чи одному зі знакових облич Партії регіонів «допомогли» піти з політики й життя його колеги–конкуренти по партії — залишається загадкою. Вчора на прес–конференції в «Главкомі» провідні українські політологи Володимир Фесенко й Вадим Карасьов усунулися від «конспірологічних» здогадок і говорили про «5 років без Кушнарьова» в контексті особистості в історії. Головний висновок такий: загибель Євгена Кушнарьова відображає кінець певної моделі політики, солістом якої довелося йому бути.

Перші повідомлення про те, що в туніському містечку Сіді–Бузід відбуваються акції протесту проти влади, у стрічках світових інформ­агентств пройшли майже непомітно. Навіть коли «зведення з фронту» почали надходити частіше й набули тривожнішого характеру — «захопили», «спалили», «вбили», західним лідерам та експертам не хотілося відволікатися від святкових клопотів. Іскра багаття, яке вражений світ назве «Арабською весною», спалахнула напередодні католицького Різдва 2010 року. І згасне вона, очевидно, не скоро.

У тих країнах, де революція перемогла, до влади демократичним шляхом приходять ісламісти — не лише помірковані, а й радикальні салафіти, котрі наполягають на жорсткому дотриманні законів шаріату. Ще в низці держав протистояння між владою й опозицією триває. І хоч би чим воно завершилося, вже зараз очевидно: пробудження ісламістського дракона, стримуваного раніше авторитарними правителями, нічого приємного міжнародній спільноті не обіцяє.

22 грудня, на День Злуки (який, за указом Президента Януковича, тепер є ще й Днем Свободи), в Києві після тривалої паузи відбудеться спільна акція опозиційних сил. Політологи кажуть, що в нинішньому стані українська опозиція просто не може не зібратися в цей день, не може уникнути декларацій про об’єднання зусиль. Інакше українці не зрозуміють таку опозицію. І справді, організатори недільної акції анонсували, що на мітингу буде підписано документ про єднання опозиції.

Минулого літа одне таке об’єднання вже постало — «Комітет опору диктатурі». Що буде тепер?

Прем’єр–міністр Микола Азаров втрачає довіру власних партійців. Під час зустрічі з фракцією «Регіонів» минулого тижня формальний голова Партії регіонів був змушений вислухати багато критики на свою адресу. Зокрема, із зауваженнями виступив голова фракції у ВР Олександр Єфремов.