Начальника відділу внутрішньої безпеки при обласній податковій адміністрації Сергія Красновського шукають уже більше тижня. Відомо, що до свого зникнення податківець дуже вдало викривав чиновників, які займалися фінансовими аферами заради свого збагачення. Як стало відомо «УМ», 31 жовтня начальник антикорупційної служби отримав на роботі відпустку і вирішив порибалити. Рано–вранці чоловік попрощався з дружиною й мав виїхати на своєму човні на річку Конка. Проте до місця передбачуваної риболовлі Сергій Красновський так і не дістався: його плавзасіб знайшли біля човнової станції «Азимут» села Кардашинка Голопристанського району. Човен не був пошкодженим, слідів крові та боротьби також не знайшли. Господар навіть не встиг порибалити: снасті лежали нерозпаковані, пляшка коньяку — непочатою.

Другий поєдинок, який проводила наша чоловіча гандбольна збірна в рамках відбору до чемпіонату світу 2013 року, став повною протилежністю першого, хоча суперник був один і той самий — команда Туреччини. Якщо минулої середи підопічним Леоніда Захарова опонент нав’язав справжній бій, то в неділю в Запоріжжі гра пройшла за відчутної переваги господарів, яку в підсумку зафіксувало табло палацу спорту «Юність» — 32:20.

Для обох гандбольних національних збірних, чоловічої й жіночої, попередній цикл відбіркових турнірів завершився невдало. Жінки, проваливши стикові матчі з ісландками, не потрапили на чемпіонат світу 2012 року, де будуть розігруватися олімпійські ліцензії.

Низку креативних пропозицій озвучив днями керівник обласної міліції Херсонщини Валерій Литвин. По–перше, генерал–майор міліції вважає, що було б добре, якби дільничних інспекторів міліції у сільських районах обирали місцеві жителі, як і голів селищних рад. Бо тоді б дільничні відповідальніше ставилися до своєї роботи, а селяни більше довіряли своїм обранцям у погонах. Пан Литвин разом із керівництвом Херсонської облдержадміністрації навіть планує звернутися з цією законодавчою ініціативою до Верховної Ради.

Учорашній день став ще одним показовим рубіконом геостратегічного вибору Президента України Віктора Януковича.

Отримавши офіційну відмову від керівників Євросоюзу, які заявили, що не можуть прийняти українського лідера в Брюсселі 20 жовтня, Янукович зустрівся в Донецьку з президентом Росії Дмитром Медведєвим і зробив кілька знакових заяв. «Ми завжди зустрічатимемося як партнери з Європейським Союзом, із представниками Єврокомісії тоді, коли в цьому буде необхідність... У нас є відповідні плани, і ми хочемо почути Європейський Союз», — сказав В. Я.

Сергій Воронов, який очолює Департамент підводної спадщини Інституту археології НАН України, відомий в Україні передусім своїми «водними» проектами. Це він був ініціатором переходів на копії давньоруської лодії «із варяг у греки» та Великим шовковим шляхом, здійснених командою однодумців років із десять тому. В останні ж роки пан Сергій займався пошуком об’єктів підводної спадщини в Чорному морі, зокрема легендарного британського фрегата «Чорний принц», що начебто пішов під воду з величезними скарбами, та санітарного судна «Армєнія», на якому в роки Другої світової потонуло близько 7 тисяч пасажирів і членів команди. Але цьогоріч Сергій Воронов перекваліфікувався на «сухопутного» археолога й узяв участь в українсько–польській експедиції, що працювала на розкопках у Биківні.

Миколі Євстафієву із села Шубків, що на Рівненщині, зараз 86 років. Він не встиг повоювати серед «лісових братів», бо був на той час підлітком, а лише друкував газету загонів Бульби–Боровця. Та навіть така участь у русі опору більшовизму накреслила подальшу його долю — війна, тюрма, роки каторги на шахтах Воркути, а далі — на довгий період приклеєне тавро бандита, націоналіста, яке заважало жити, працювати. Але поневіряння не витравили духу свободи. Пан Микола залишився свідомим українцем. Каже, що кожного ранку, коли чує по радіо Гімн України, дякує Богові, що дожив до того часу, коли може не криючись розповідати про свою юність.

Поки багатьох охопила ейфорія від радості за майбутнє Скадовська як курорту (мовляв, тепер до нас річкою потечуть гроші з державного бюджету), багато місцевих жителів тихо поповнюють ряди безробітних і подумують про виїзд із насиджених місць у пошуках заробітку. У регіоні згорнула свою діяльність філія україно–шведського підприємства «Чумак», а слідом за нею одне за одним стали закриватися й інші «шкідливі» підприємства. З одного боку, це добре для екологічної чистоти Скадовська, а з іншого — місцеві жителі втратили роботу. Правду кажуть: «Не дай, Боже, жити в епоху змін!». Як показує практика, для України ця істина працює завжди. Навіть якщо чекали змін на краще...