Традиційно святкові застілля — досить відчутне одномоментне спустошення кишень. Найзатратніше буде приготувати сирну паску, бо кілограм основного складника коштує 35—40 гривень на ринках і у мережевих великих магазинах, а у невеликих — ще більше. Якщо купувати домашні яйця — це в середньому 15 гривень за десяток. А тим, хто отоварюється, зокрема, у київських супермаркетах, обійдуться вони у ці дні — нерозфасовані — вдвічі–втричі дешевше. Після оприлюднення ще минулого тижня Прем’єр–міністром Миколою Азаровим тези про неприпустимість і безпідставність передвеликоднього злету цін — установленню такої «шари» посприяло оперативно прийняте рішення Антимонопольного комітету, який зобов’язав 40 птахофабрик утриматися у період пасхальних свят від збільшення вартості своєї продукції. Узагалі подорожчання цього продукту в більшості регіонів почалося ще наприкінці березня. Виробники пояснили його здорожчанням кормів для птахів. Комітет же встановив, що у січні–березні середні ціни на них суттєво не змінювалися, тому й рекомендував не підвищувати ціну.

Скільки не кажи «цукор» — солодко у роті не стає. І скільки б ми не знали рецептів із сьомги, пармезану й авокадо з кедровими горішками — сім’ю не нагодуєш, якщо немає за що ці продукти купити. Утім це не означає, що всі будуть голодні. Бо коли позбирати вдома по засіках усі скромні припаси, то, як у хитруватого солдата з відомої казки, може вийти смачнюща каша і не тільки.

Нещодавно телеведуча Юлія Висоцька на докір стосовно надмірного використання дорогих заморських продуктів у проекті «Їмо вдома» емоційно відповіла київським журналістам: «Це неправда! Я не можу щоразу «кашу з сокири» варити. За сім років існування програми ніхто не зготував стільки страв iз гречки, сочевиці, квасолі, борошна. Побачать раз у місяць фенхель, лінуються дізнатися, що це, і кажуть: «Ось вони використовують заморські продукти». Якщо не показувати нічого нового, будемо весь час їсти бульбу, яку теж колись привезли з Америки».

Народні приповідки переконують, що навіть хліб та вода — уже їда. Але для чого нам такі крайнощі?! Є ще корінчик хрону, яйце, шматочок масла та трохи зелені — і мовою наших предків, накладанець (а мовою нiмцiв — бутерброд) — смачний, поживний та оригінальний — готово!

У ритмі великого, швидкого, енергійного міста, яке постійно розростається, розвивається і п’є час великими ковтками, розмови на кшталт «усі жінки переключилися на роботу, кар’єру, приходять додому пізно, розігрівають супермаркетівські напівфабрикати і про приготування смачної домашньої їжі уже забули» — все частіше стають реальністю. Проте щоденні турботи сучасних і міщанок, і селянок — не привід відмовлятися від доброї вечері. Адже існують тисячі рецептів, які одночасно тішать смакові рецептори і не завантажують шлунок важкою роботою (і, о радість, для тих, хто піклується про фігуру — не відкладаються на спокусливих вигинах тіла). На допомогу заклопотаним і втомленим приходять, наприклад, креветки.

Основні регіони, з яких креветки надходять на ринок, — теплі води Азії (Китай, Таїланд, Індонезія, В’єтнам) і Латинської Америки (Бразилія, Еквадор, Нікарагуа тощо). Ще їх виловлюють у холодних водах біля берегів Данії, Норвегії, Канади та Гренландії. Найкращими кухарі та дієтологи вважають саме останні — креветки з холодних вод. Хоча вони і дрібніші за азійські.

«Цезар» на тарілці, в якому обов’язкове поєднання салатного листя, оливкової олії, часнику та підсмажених шматочків хліба, — нині один iз найпопулярніших салатів, що має безліч різновидів. Київський ресторан «Стейк хаус «Гудман» пропонує свій рецепт — салат «Цезар» iз креветками. Тож, щоб приготувати одну порцію цієї страви, беремо по 50 г листя салатів романо та айсберг, ретельно миємо, обсушуємо та рвемо на частини, кладемо в миску, розповідає шеф–кухар «Стейк хаусу «Гудман» Олег Старун.

Весна завжди змушує по–новому подивитися на життя загалом і харчування зокрема: відмовитися від усього зайвого і збагатитися новими смаками та відчуттями. Їсти, як правило, малокалорійну пісну їжу, навіть якщо ти не дотримуєшся релігійного посту, — це смачно, приємно і корисно! Варто лише у тарілці поєднати звичні інгредієнти по–новому.

Дотримуєтеся ви релігійного посту, чи ні, головне — готувати пісні страви, як і будь–які інші, зі світлими думками у голові і відкритим серцем, вважає шеф–кухар київського ресторану «Опалкова хата» Олександр Юрченко. А страви без м’яса і тваринних жирів — це завжди смачно і вишукано.

Серед перших страв у нас, українців, є один спільний фаворит — як написано у «Вікіпедії», «овочевий суп «Борщ український». А далі кожен знаходить свою першу страву за своїм уподобанням. Приміром, я нарешті зготувала, імпровізуючи, найсмачніший гарбузовий суп–пюре. А чоловік дві неділі поспіль приносив із супермаркету яловичий шлунок і чаклував над польсько–болгарськими «флячками»–«шкембе чорбою», які (о диво!) їли навіть діти.