У день матчу між збірними Франції та Англії в центрі Донецька й навколо «Донбас–арени» із самого ранку було людно. На матч прибуло близько 4 тисяч уболівальників із Англії і близько тисячі французів. Та найбільше серед гостей міста, судячи із символіки, було фанів із сусідньої Росії. Вони п’ють пиво, стоять у чергах за сувенірами й засмагають. Найбільш життєрадісними виглядають французи: фотографуються з місцевими жителями і виспівують пісні. Британці переважно відпочивають на зелених газонах у тіні дерев.

Хіт продажу сувенірів у Донецьку — футболка з написом, який з англійської буквально перекладається так: «Мені нічого не страшно. Я був у Донецьку». Але уявлення про негативний імідж цього українського міста, яке нагніталося в зарубіжній, особливо британській, пресі, спростовують самі ж туристи, з якими вдалося поспілкуватися «УМ».

Сьогодні у країні стартує багатоденне свято з гучною назвою «Євро–2012», яке, за логікою, повинно мати і мистецький супровід. Досвід художнього керiвника театру «Сузiр’я» Олексiя Кужельного у цій справі був би дуже доречним — зрежисирувані ним вистави просто неба, театральні імпрези на вулицях Києва неодмінно вдихали святковий настрій у заклопотане місто, примушували посміхнутися й помахати рукою акторові на ходулях і поважного працівника офісу, і сувору вчительку, і зосередженого водія тролейбуса.

Паралельна програма бієнале сучасного мистецтва, кінофестивалю чи будь–якої міжнародної арт–солянки — це приватні ініціативи митців, інституцій, фондів, через які до зацікавленої публіки прагнуть донести мистецтво–ідею чи мистецтво–товар.

Дніпропетровська міська рада ухвалила нові правила утримання домашніх тварин, що відразу ж викликало чималий резонанс. Адже з–поміж іншого собакам відтепер забороняється... гавкати і просто видавати гучні звуки.

Думається, маючи стабільні здобутки на світовому рівні, наші стрільці з лука на 20–й першості континенту могли розраховувати більше, ніж на одну медаль. Утім це досягнення вони повторювали на двох попередніх подібних змаганнях.

Страйкують працівники «Херсонелектротранс», які вимагають виплатити їм заборговану за останні три місяці зар­плату. За офіційною заявою прес–служби херсонської міськ­ради, «Херсонелектротранс» перед своїми співробітниками завинив трохи більше мільйона гривень.

Минулими вихідними у Києві проводжали вівчарів на полонину. Це традиційне для західних гірських регіонів України дійство відбулося в столичних міні–Карпатах — однойменній експозиції в Національному музеї архітектури та побуту України, що в Пирогові. Не вдалося довідатися, звідки на дійство прибули вівці, а от вівчарі приїхали аж із самої Колочави, що на Закарпатті. Той, хто цього дня завітав до музею, поринув у життя справжнісінького гірського села: слухав українських пісень, частувався традиційними карпатськими стравами — бограчем та баношем, спостерігав за виготовленням овечого сиру та роботою майстрів традиційних карпатських ремесел. «Не всі кияни мають змогу поїхати в Карпати, тож ми постаралися, щоб Карпати приїхали до киян», — каже Вадим Логвінов, заступник директора з питань господарської діяльності. Тепер, наголошують у музеї, цікаві свята в скансені відбуватимуться постійно. Такою є політика новопризначеного три місяці тому 36–річного директора, який обіцяє зробити все, аби Пирогів, який в останні роки зазнав небувалого занепаду, став ще цікавішим для відвідувачів.

День музеїв, 18 травня, традиційно оголошено днем відкритих дверей — сьогодні експозиції можна оглянути безкоштовно. Оскільки така нагода випадає всього лише раз на рік — варто нею скористатися, особливо якщо йдеться про такі солідні виставки, як, наприклад, «Міф «Українське бароко» в Національному художньому музеї. До того ж сьогодні тут відкривається ще один мистецький проект, «Культурний вантаж»: дві виставкові й шість залів постійної експозиції буде віддано творам iз колекції польської Національної галереї мистецтв «Захента» та Центру сучасного мистецтва «Замок Уяздовський».

Зустріч із цією людиною, без сумніву, можна вважати дарунком долі. Директор першого в світі Центру ендоваскулярної нейрорентгенохірургії, заслужений лікар України, професор, президент благодійного фонду, член Асоціації нейрохірургів України, Європейської, Всесвітньої асоціацій нейрохірургів та ендоваскулярних нейрорентгенологів Німеччини, генеральний директор Української спільноти ендоваскулярних нейрорентгенохірургів, лауреат загальнонаціональної програми «Людина року», присутній на сторінках виданого у США бібліографічного довідника «500 видатних лідерів світу»... Незважаючи на всі ці регалії, Віктор Іванович Щеглов залишається відкритим, справжнім та щирим. Він побував у багатьох куточках земної кулі, але понад усе закоханий у рідне село Новогригорівку, що на Херсонщині. Зробивши більше десяти тисяч найскладніших операцій на мозку, він посадив стільки ж дерев на рідній землі. До нього приїздять учитися світила медичної науки Японії, США, Європи, йому стоячи аплодують на медичних конгресах в усьому світі. Та Віктор Іванович — не лише визначний учений. Він — лікар від Бога.