20–річний син Володимира Жукова Олександр застрелився минулої неділі. Перед цим він потрапив у дорожньо–транспортну пригоду за кермом батьківського автомобіля й розбив його. Після того повернувся додому, де невдовзі взяв мисливську рушницю, що також належала батькові, й вистрелив у себе. Як повідомив «УМ» начальник відділу зв’язків із громадськістю обласного міліцейського главку Юрій Сулаєв, інформація про виявлення бездиханного тіла студента Олександра Жукова у фруктовому саду навпроти родинного обійстя в селі Канави (раніше його батько тривалий час працював тут головою сільради. — Авт.) надійшла до райвідділу міліції о 6–й годині 40 хвилин від сусіда.

Останнім часом Лубнами прокотилася хвиля розбійницьких вуличних грабежів. Зловмисники вночі чатували на випадкових перехожих і сильними ударами ззаду по голові збивали з ніг, щоб потім «звільнити» від усього цінного — грошей, коштовних прикрас, «мобілок»... Кожен такий напад (правоохоронці нарахували їх більше десятка) вирізнявся хіба що особливою зухвалістю та жорстокістю. Досить сказати, що одного з чоловіків бузувіри так огріли по голові порожньою пляшкою, що він майже два тижні перебуває в лікарні. В іншому випадку «покласти» на землю жінку й відібрати в неї сумочку грабіжникам видалося замало — тож після цього один із них задля такого собі розбійницького «форсу» ще й наступив жінці на руку й зламав її...

Недавній приїзд лідера Української народної партії Юрія Костенка до Полтави припав саме на той день, коли «базова» для УНП обласна організація (нагадаємо, що тільки в цьому краї вона залишається «партією влади») на своїй конференції одностайно запропонувала висунути його кандидатом на посаду Президента України. Тож цілком логічною була зустріч Юрія Івановича спочатку з підприємцями, а потім і з журналістами вже в іпостасі «без п’яти хвилин кандидата». Сутужніше виходило з логікою, коли довелося пояснювати необхідність такого висунення та балотування. І в Костенка, і в Анатолія Матвієнка, котрий так само мітить у гетьмани...

Коли тієї п’ятниці вранці невістка Юля зателефонувала Наталії Володимирівні в Полтаву й повідомила про те, що Андрій не ночував удома, материнське серце здригнулося у тривожному передчутті. Адже раніше з її 24–річним сином, який жив із Юлею в цивільному шлюбі й виховував спільну донечку, ніколи такого не траплялося. Підозріло мовчав «мобільний». Останній дзвінок від Андрія був напередодні ввечері, він сказав, що разом з Олександром Олійником вони скоро повернуться на авто останнього. Щодо Олійника, то він хоча й мешкав у Полтаві, але влітку постійно жив на дачі в селі Судіївці, що поблизу обласного центру. У цьому ж селі мешкав і Андрій Могила, практично ровесник та товариш Олександра. Того дня, 24 липня 2008 року, Андрій пішов до крамниці по пиво, зустрів Олійника, з яким нібито домовився «постріляти по пляшках» із рушниці останнього. Хлопці виїхали у «глухе» місце, неподалік одного з сіл сусіднього Новосанжарського району. З тієї поїздки Андрій не повернувся ...

Встановили її за ініціативою місцевої «Просвіти» на будинку, в якому уродженець Чернігівщини жив майже півстоліття, аж до відходу у вічність влітку 2007 року. Тож днями на урочистостях з цієї нагоди згадували й основні віхи його життя, і той феномен цілковитої осібності, окремішності, незамінності цієї людини в українському культурному просторі. Переживши жахіття Голодомору, Петро Ротач потрапив у жорна Другої світової війни, ставши «остарбайтером». І вже там, на Заході, почав друкувати свої вірші та прозу про справжню «радянську дійсність», познайомився з такими ж патріотами рідної землі. Однак, на відміну від багатьох із них, таки повернувся в наймилішу серцю Україну, де на 40 років (!) потрапив під «недремне око» КДБ.

Для вихованців танцювального гуртка, що діяв у селі Мала Перещепина Новосанжарського району, минулий навчальний рік позначений одним із наймодніших нині захоплень. Ще б пак! Вводити їх у храм Терпсіхори взявся 35–річний фахівець із Полтави. Руслан Миколайович приїздив на заняття з сільськими дітьми з вересня 2008 до квітня цього року. Звісно, не за спасибі — відвідування гуртка було платним. Красиве і корисне захоплення дітей спонсорували батьки. Тим паче що вже бачили й результат: своє вміння юні танцюристи демонстрували на концертах у рідному селі. Попереду ж — іще спокусливіші перспективи виступу на столичній сцені, перед об’єктивами телекамер, а значить, шанс «засвітитися» незрівнянно вагоміше... Адже керівник гуртка гарантував своїм вихованцям участь у більш ніж «розкрученому» передовсім стараннями «співаючого ректора» Михайла Поплавського всеукраїнському конкурсі юних талантів «Крок до зірок».

Фахівці зведеного загону Головного управління МНС України в Полтавській області й досі гасять торфовище в Оржицькому районі. Як повідомили власкору «УМ» у згаданому управлінні, на вчорашній день пожежникам залишалося «обробити» водою 15,5 гектара «гарячої» площі. А перше повідомлення про загорання поверхневих покладів торфу поблизу села Онішки надійшло до еменесників ще 29 вересня вранці. Тоді ж було виявлено осередки вогню та диму на площі 16,5 гектара. На початку жовтня бійці загону приступили до роботи і виявили ще п’ять «точок» загорання між селами Загребелля та Яблуневе — тож загальна площа «торф’яної» пожежі розширилася ще на 57 гектарів. За таких умов ситуацію на обласному рівні визнали надзвичайною, що дозволило залучити додаткові ресурси.

То буде вже друга спроба хоч якось пошанувати пам’ять українців–«мазепинців» безпосередньо на історичному полі. Першу представники обласних осередків Товариства політв’язнів і репресованих та Українського соборного козацтва «Січ» зробили 8 липня, встановивши п’ятиметровий дерев’яний хрест із написом «Українським козакам, славним лицарям гетьмана Мазепи, від вдячних полтавців». Однак він не простояв тут навіть двох місяців: 5 вересня освячений хрест «викорчували» невідомі вандали. При цьому ще й показово розгорнули бульдозером пісок, який планували використати для облаштування підходів та невеличкого кургану...

Голова облдержадміністрації Валерій Асадчев звернувся до Прем’єр–міністра України Юлії Тимошенко з проханням особисто втрутитися в ситуацію довкола багатомільйонної «дірки» у бюджеті Кременчука. На думку «губернатора», внаслідок того, що «нагорі» неправильно обрахували дохідну частину скарбниці наддніпрянського міста, воно недоотримало майже 15 мільйонів гривень надходжень. Це, зрештою, спричинило затримки з виплатою заробленого бюджетникам — освітянам, медикам, працівникам закладів культури тощо.

Сталося це в ніч на неділю. Спершу невідомі зловмисники розбили скло у вікні, а потім через дірку занесли вогонь досередини. У штаб–квартирі Полтавського обкому Соцпартії відтак вигоріла рама та значна кількість бланків документів, підготовлених для надання юридичної допомоги «дітям війни»; також пошкоджено частину офісного майна. Наслідки пожежі могли б бути набагато серйознішими, якби один із мешканців будинку близько третьої години ночі не почув сморід диму й не викликав пожежників. Ті ліквідували загорання ще на початковій стадії.