Усі романи Андрія Куркова — це одна гостросюжетна казка про Колобка. Його герой, змінюючи імена й навіть стать (стрижневий персонаж останнього роману — жінка) та мудрішаючи разом з автором, таки уникнув конкретних пацанів та монстрів підсвідомості. В «Нічному молочнику» (Х.: Фоліо, 2008) видно, куди він, власне, котився.

Пафосно–метафоричний «Майн кампф» заборонений до продажу, а моторошно–конкретні «твори» Лєніна — будь ласка. Не кажу вже про листи «вождя», де він закликає вбивати «що більше, то краще» — вони спливли не так давно. Але ж і у легко приступному «Повному зібранні творів» В. І. Лєніна — повно небезпечно параноїдальних рецептів. Як–от міркування (ще до Жовтневого перевороту) про суть «народної» влади: «Така влада є диктатурою, тобто спирається не на закон, не на формальну волю більшості, а прямо, безпосередньо — на насильство» (том 31, стор.341).

«Київ 1917—1919. Адреси. Події. Люди» відомого інтерпретатора історії Олександра Кучерука — підкреслено фактографічна: хто, що, де, коли. Вже ілюстративна база — самодостатня: розглядай собі, як виглядали столичні будівлі майже сто років тому і які вони нині (пари світлин дібрані так, щоби зйомка велася з одного ракурсу).

Торік найбільшою подією на нашому книжковому полі стала з’ява видавництва «Грані–Т» — з його безоглядно сміливими, а проте добре продуманими і ще краще фінансово забезпеченими амбіціями. Нині такою резонансною подією є вихід на ринок видавництва «Артбук» — першого за сто років видавництва, що спеціалізується на фотомистецтві.

На одній із найславетніших вулиць — Дерибасівській — простонеба відбувся традиційний одеський книжковий ярмарок «Зелена хвиля». Прикметний він тим, що тут влаштовують аж два конкурси. Перший —«Мистецтво книги»: огляд найкращих видань, привезених до літньої Одеси видавцями не лише з України, а й із Росії. Другий — «Одещина на книжкових сторінках»: прискіплива ревізія всього, чим збагатився пишний одеський міт за останній рік.
Перший конкурс, як і на всіх інших книжкових ярмарках, — ситуативно–випадковий: оцінюють лише привезене, а їздять по виставках далеко не всі видавці. Тому можливі дивовижі, як–от нині: титул «Топ–книга» дістав альбом «Український модернізм 1910—1930» (Хмельницький: Галерея), випущений ще два роки тому. Утім це презентативне видання поволі, але стабільно продається, що засвідчує його мистецьку вартість (у рейтинґу «Книжка року’2006» — №4 в номінації «Візитівка»).

«Це питання неможливо відкласти на потім. Що відбувається через те, що в нас є література? Що відбувається з буттям, коли кажуть, що існує щось таке, як Словесність?»