На допомогу постраждалим від повені на Західній Україні та ліквідацію наслідків стихійного лиха держава виділила безпрецедентно великі кошти — 5,5 мільярда гривень. З них Івано–Франківська область отримала 949 млн. 270 тисяч гривень, Чернівецька — 521 млн. 200 тисяч, Львівська — 252 млн. 500 тисяч, Тернопільська — 96,9 млн., Вінницька — 49 млн. 850 тисяч і Закарпатська — 26 млн. 600 тисяч. Гроші давали областям адресно і розподіляти їх мали на рівні облдержадміністрацій. Одразу традиційне для українських реалій запитання: а де гарантія, що ці гроші не розкрадуть? Безпрецедентно великі кошти — безпрецедентно великі «відкати»?

Цього тижня в американському Бостоні офіційно висунули звинувачення міжнародному угрупованню хакерів. Вони, може, й не найкрутіші комп’ютерники, але «прославилися» найбільше з усіх досі відомих — тим, скільки накрали і як це зробили. Одинадцятеро «умільців», троє з яких американці, троє — українці, один білорус, два китайці, естонець та невстановлений ще анонім на прізвисько «Дельп’єро», викачували з магазинів великих американських торговельних мереж номери кредитних і дебетних карток, якими розплачувалися клієнти.

У шести постраждалих областях — Івано–Франківській, Львівській, Чернівецькій, Вінницькій, Закарпатській і Тернопільській — тисячі людей залишилися без даху над головою, без майна і грошей. У сотнях сіл можна побачити, як вони стоять над руїнами власних домівок, безсило опустивши руки чи здіймаючи їх до неба: «Що тепер робити? Куди ми подінемось?» На ці питання «не словом, а ділом» має відповісти держава, якомога швидше. Верховна Рада, прийнявши зміни до бюджету на поточний рік, виділила без­прецедентно великі гроші на ліквідацію наслідків повені: як допомогу людям, так і відбудову доріг, мостів, дамб, трубопроводів, без яких господарство регіону не підніметься з колін. А тим часом Західна Україна «постає з води». Державні мужі, які прибувають сюди оглядати ситуацію й спілкуватися з людьми, віддають перевагу такому транспорту, як вертоліт.

Техніка столичної підземки старіє з року в рік, її не поновлюють через недофінансування метрополітену, а відтак метро незабаром може зупинитися взагалі. Такий основний зміст заяви начальника комунального підприємства «Київський метрополітен» Петра Мірошникова, оприлюдненої на офіційному інтернет–сайті підприємства. Єдина панацея, за словами пана Мірошникова, — підвищення тарифу на проїзд.

Від святкування 1020річчя Хрещення Київської Русі багато чекали. Хтось очікував вирішення розколу в українському православ’ї і чітких кроків до об’єднання православних церков. Хтось — переходу Української Православної церкви Київського патріархату під омофор Константинопольської церкви. Чекали гучних заяв і декларацій. Багато хто чекав конфліктів і скандалів: міжцерковних та з державою. Натомість все пройшло похристиянськи: тихо й мирно. Відбулися богослужіння, прозвучали виступи, від яких небо не впало на землю. На перший погляд — нічого особливого не сталося. Проте сталося дуже багато, і вагомість цих подій ще належить усвідомити, як і їх вплив на майбутнє української православної церкви. Про значення 1020річчя Хрещення Київської Русі та подій, що супроводжували цю дату, «УМ» розповів голова Державного комітету України у справах національностей та релігій, один із найавторитетніших наукових дослідників православ’я Олександр Саган.

Українсько—американські навчання«Сі Бриз–2008», із залученням інших 14 країн, оголошено закритими. Армія, авіація і флот різних країн мали нагоду повправлятися й повчитися одне в одного, а вітренківсько–каурівські бабусі — покричати і покрасуватися перед російськими телекамерами у новому антиНАТОвському «прикиді».

На території Києво–Могилянської академії, у церкві Святого Духа, храмі ХVІІ століття, невдовзі може з’витися перше офіційне представництво Православної церкви Константинопольського патріархату в Україні. «Є таке церковне поняття «подвір’я» — представництво певної церкви, — пояснює теперішній настоятель храму Святого Духа і викладач «Могилянки» отець Юрій Мицик, — ідея виникла «у верхах» кілька років тому. Це добра ідея, і ми радо пожертвуємо цю церкву Константинопольському патріархату заради єдності церков». Розмови про це тривають уже віддавна, а минулої неділі все могло вирішитися: наново освячену півтора місяця тому патріархом Філаретом Святодухівську церкву мали відвідати Вселенський патріарх Варфоломій та Президент Віктор Ющенко. Як розповів отець Юрій, приїхала вже навіть охорона високих гостей, але звістка про стихійне лихо на Західній Україні змусила Президента змінити свої плани.

Донецька паства не дочекається свого Московського патріарха. Вчора ввечері Алексій ІІ мав торкнутися стопами рідної московської землі. Раніше планувалося, що 29—30 липня предстоятель РПЦ проведе на Донеччині, де відвідає Спасо–Преображенський собор та Святогірську лавру. Зміни в графіку патріарха Алексія пояснюють по–різному. Речник митрополита Донецького і Маріупольського Ілларіона Георгій Гуляєв повідомив донецькому інтернет–сайту «Острів»: «Патріарх дуже засмучений. Він планував і був серйозно налаштований на приїзд у Донецьку область, однак вік і переживання з приводу певних моментів, які були в Києві, завадили його візиту.»

Усе сталося ще минулого четверга, та в горах, далеко від цивілізації, час плине повільніше. Група з восьми альпіністів з Донецька потрапила під обвал льодовика Шаурту, що в горах республіки Кабардино–Балкарія, у Росії. Троє загинули на місці: керівник групи Олег Панченко, 1961 року народження, Антон Прокоф’єв, з 1983 року, та Андрій Плехов, з 1980–го. Решта п’ятеро вціліли.

«Ми прибули сюди, щоб помолитися разом із вами за об’єднання усіх православних християн України в єдину церкву — церкву вашого народу, церкву вашої країни», — сказав по прибутті в аеропорт «Бориспіль» Вселенський патріарх Варфоломій І. Після урочистої офіційної зустрічі з Президентом України Віктором Ющенком достойники просто на летовищі мали короткі виступи. Виступ патріарха був удвічі довшим за президентський, і, на відміну від Віктора Ющенка, який просто привітав гостя, Варфоломій І чітко і голосно заявив про мету свого приїзду. Тож ті, хто чекає від патріаршого візиту реальних кроків до унезалежнення Української православної церкви від Москви, мають привід тішитися?