У серпні «УМ» констатувала, що Запоріжжя претендує на лідерство серед регіонів у контексті протистояння між недавніми побратимами по Майдану. Йшлося про розборки, у тому числі й судові, фігурантами яких виступали запорізькі соціалісти й голова обласної держадміністрації Юрій Артеменко. Мінімізувати пристрасті могла б здатність обох сторін до компромісу, однак за стіл переговорів колишні однодумці так і не сіли.
Позавчорашнє розширене засідання уряду, запізніле на двi години через туман (не всі змогли прибути до Кабмiну вчасно) й розтягнуте в часі через важливість обговорюваних питань (ну просто як у часи Тимошенко), струснуло всю вертикаль виконавчої влади. Хоча на порядку денному була цілком прагматична мета — проаналізувати результати роботи міністерств і відомств та керівництва регіонів за дев'ять місяців цього року, — обговорення вийшло далеко за межі цієї теми.
Народні обранці повинні отримувати достойну пенсію — вшанували ж ми їх своєю високою довірою, обравши в парламент, то чому б нам і не оплачувати їхню спокійну старість? Виходить, такою логікою керуються понад три сотні нардепів, які не підтримали поправку Кабміну щодо обмеження максимального розміру обов'язкової пенсії. І що з того, що через задоволення депутатських (і міністерських, і... — список можна продовжувати) особливих пенсіонерських потреб можуть недорахуватися або отримати із затримкою свої жалюгідні пенсії наші батьки? Цим лякає вже й Віктор Пинзеник. Міністр фінансів каже, що після того, як парламентарії не захотіли обмежити розмір пенсії, до кінця року може виникнути дефіцит Пенсійного фонду в розмірі 128 мільйонів гривень. І звідки цей дефіцит покривати – невідомо. «Ситуація, що склалася з пенсійним забезпеченням, уже зараз є критичною, і вона в наступні роки може привести до катастрофи пенсійного забезпечення», — переймався шеф Мінфіну на суботній прес-конференції.
Про поправки №27-№35 Кабінету Міністрів України (Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (щодо дотацій місцевим бюджетам для забезпечення виплат зарплати та інших першочергових видатків) (друге читання) (№8156)
Глава держави констатував, що з наближенням рiчницi Помаранчевої революцiї «перед кожним із нас — тими, хто стояв на різних Майданах міст і селищ України, постають питання: як змінилася країна за рік, що минає? Які кроки будуть далі? Якою стала влада і чи вірні ми ідеалам Майдану?». І дав на ці запитання свою відповідь.
Судячи з численних дзвінків у редакцію, далеко не всі читачі «УМ» обізнані на тому, за що і як конкретно голосували народні депутати минулого четверга о 13:27, але всі розуміють: парламент ще раз показав, як «страшно далекий він від народу». Після того як Верховна Рада не підтримала в другому читанні урядові поправки №№27-35 (Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік» (щодо дотацій місцевим бюджетам для забезпечення виплат зарплати та інших першочергових видатків; №8156), нардепи, причому не тільки нинішнього скликання, матимуть змогу отримувати пенсії від 12 тисяч гривень і вище. Це стало можливо після того, як чинним парламентаріям почали платити підвищену зарплатню, як і міністрам, і вони «прив'язали» свої пенсії саме до заробітної плати. Сьогодні «УМ» подає перелік фракцій та окремих депутатів, які поставили власний добробут значно вище за рівень життя пересічних українців. З одного боку, законність тут дотримана: ті, хто не голосував за «поправку Пинзеника», кажуть, що це означало «несправедливі обмеження» окремої категорії громадян, тобто високооплачуваних депутатів. З іншого боку, в цьому контексті варто поговорити принаймні про совість. А ще — про додаткове навантаження на держбюджет.
Про логіку й мораль такого рішення ВР ми розмовляємо з народним депутатом Миколою Кульчинським — членом профільного Комітету у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, єдиним представником фракції «Наша Україна» в цьому комітеті, головою полтавської міської організації НСНУ.
Сакраментальне питання «Хто насамперед зрадив інтереси Майдану?» в Луганську вирішено не на користь Юлії Тимошенко. Звичайно, вистачає питань і до «антиподів» БЮТ — місцевого осередку «Народного союзу «Наша Україна», є поле для критики місцевих лідерів НСНУ щодо ступеня їх демократичності та прозорості. Однак принаймні верхівка місцевих «помаранчевих» не має настільки вже виразних біло-блакитних плям. І свободу преси тут утискають, як виявилося, досить таки помірковано. Натомість обласну організацію партії «Батьківщина» днями очолив недавній прихильник відомого «проФФесора», народний депутат Олександр Борзих (35-й номер списку блоку «ЗаЄдУ!», екс-член фракції «Єдина Україна» та АПУ, а зараз — представник фракції БЮТ). Причому луганську «Батьківщину» він підім'яв із таким скандалом, від якого має відмиватися вся партія.
Часто кажуть, що вибори починаються вже наступного дня після завершення виборів попередніх. Однак подібний підхід узялися спростувати обласні осередки політичних партій у Донецькій області. Адже спеціальне дослідження, яке в жовтні провела обласна організація Комітету виборців України, засвідчує, що підготовка до парламентських виборів 2006 року тут поки дуже нагадує лежачий камінь.
Цього політичного сезону чи не першою жертвою «чорних піарників» став Богдан Губський — лідер партії «Єдина Україна», голова однойменної фракції Верховної Ради і віднедавна член команди Юлії Тимошенко. «Прем'єрні» стріли несподівано пустили саме в нього, хоча до команди Юлії Володимирівни колишній прибічник есдеків Губський приєднався лише після вересневої політичної кризи, коли Президент провів чистки у вищих органах влади. Та й узагалі, у колі прибічників «помаранчевого курсу» Губський перебуває теж порівняно недавно: він почав виявляти симпатії до «майданівців» уже після революції, перед тим же Губський робив кар'єру в лавах «кучмістів».
