Учора на засіданні Кабінету Міністрів відбувся черговий етап «Великої фармацевтичної революції», хвилі якої нині котяться Україною. Як відомо, вітчизняна влада вирішила радикально змінити систему торгівлі медикаментами. Тобто практично закрити імпорт і забезпечити своїх громадян вітчизняними засобами від недуг. Це, на їхню думку, зможе водночас вирішити два важливі завдання: прикрити доступ на наші ринки неякісних імпортних ліків, виготовлених буцімто за спрощеною рецептурою для країн «третього світу», та завантажити українські фармзаводи. Левова частка яких — за непідтвердженою та неофіційною інформацією — належить родині нинішнього українського Президента...

Український центробанк готує для своїх громадян чергове обмеження. Йдеться про поступовий перехід від «живих» грошей до безготівкових рахунків. Як відомо, ініціатива банкірів «присадити» українців на кредитні картки особливим успіхом не увінчалася. На відміну від американців чи європейців, які звиклися із банківським пластиком, наші люди надають перевагу хрустким купюрам у гаманці. Чи під подушкою. Ну а події кризового 2009 року показали, що не такі вони вже й не праві...

Один iз найважливіших, за логікою речей, документів для нашої держави — Державну програму активізації розвитку економіки на 2013—2014 роки — влада вирішила ухвалювати якнайяскравіше. Намагаючись при цьому надати заходу вигляду публічності: засідання Кабміну зробили відкритим, запросили Президента Віктора Януковича, а також народних депутатів, у тому числі й опозиційних. Чим менше часу залишалося до появи в актовій залі глави держави, тим сильніше здавали нерви в організаторів — боялися, мабуть, не втримати ситуацію у своїх руках й опозоритися перед Його очима. Врешті, непритаманне для «донецьких» бажання побавитися у демократію завершилося сподівано: казусом і скандалами.

Околиця Потсдама: тихі неширокі вулички, особняки, багато зелені і мало людей. Навіть узимку цей пейзаж виглядає умиротворено–пасторальним. А ось і широка, зі спокійною течією річка Хафель — знаменита лише тим, що обидва її береги з’єднує легендарний міст Глініке. Або, як його охрестили літератори й кінематографісти, — «міст шпигунів».

«Трамвайна зупинка в Берлін? Та ви що, у цей бік ніколи не їздили жодні трамваї! — місцевий чоловік одразу ви­правляє помилку в моєму путівнику. І демонструє хороше почуття гумору. — Можете мені повірити, я живу тут уже шістдесят п’ять років — двісті метрів звідси — і жодного разу жодного трамвая!» — «Ось там? З того боку? — намагаюся підіграти я. — То ви, виявляється, вессі («західняк» — нім., так називали мешканців Західної Німеччини. — Ред.)?» — «Так, вессі... — чоловiк одразу похмурніє. — А мій син — оссі (мешканець Німецької Демократичної Республіки. — Ред.). І я нічого не зміг зробити!..».

Запрошених на вчорашнє засідання уряду очікував сюрприз — у вигляді двох депутатів від «Свободи» Ігоря Мірошниченка та Юрія Сиротюка, які з’явилися у залі у супроводі міністра Камбіну Олени Лукаш. Причому зайшли гості рівно за хвилину до появи там Прем’єр–міністра Миколи Азарова. Практика персональної участі народних обранців на засіданні членів уряду зазвичай не практикується: як правило, саме нардепи викликають на свій килим міністрів. Загадка депутатів, втім, певний час залишилася нерозгаданою: робочого місця Миколи Яновича вони не блокували, запрошенiй пресі коментарів не давали і у жодні видимі дискусії не вступали.

Місія Міжнародного валютного фонду працюватиме в Україні ще майже тиждень, проте на позитивне рішення щодо чергового траншу не сподівається навіть уряд. Скажімо, за прогнозами першого віце–прем’єра Сергія Арбузова, це трапиться на початку березня. Хоча незалежні експерти називають дещо пізніші терміни — ближче до початку літа. Нині ж для Фонду головне реструктуризувати нашу заборгованість. Простіше кажучи, отримати назад свої кошти, позичені нам ще у 2009 році.

Українська влада, схоже, не особливо й намагається виходити з підвішеного стану, пов’язаного з так званим боргом російському «Газпрому». Прем’єр–міністр Микола Азаров спромігся тільки на публічне занепокоєння із нотками образи. «Останній рахунок, який ми отримали від «Газпрому» — гігантська сума 7 млрд. доларів, — зробив дивну заяву очільник уряду. — Це приблизно три місяці виплат пенсій усім нашим пенсіонерам». Прем’єр забув ще уточнити: ця сума — це приблизно 17% від усіх доходів держави у нинішньому році.

В українському суспільстві панує жорстка концептуальна дискусія: дорожчає життя в нашій державі чи, навпаки, з кожним днем воно стає все дешевшим? Пересічні українці, які приходять до магазинів без жодної теоретичної підготовки, скаржаться, що ціни постійно зростають. Причому не просто констатують цей факт, а ще й зітхають і скаржаться. І навіть, як дехто вважає, починають сумніватися: варто голосувати за Партію регіонів чи ні...

Третій день перебування місії Міжнародного валютного фонду в столиці України не приніс жодних офіційних новин. Утiм стосунки між офіційним Києвом та штаб–квартирою МВФ достатньо очевидні, аби експерти могли доволі точно прогнозувати подальший перебіг подій. І ці прогнози для нас, на жаль, досить важко назвати втішними.

Після публічного приниження із звинуваченням у саботажі його економічних реформ, яке влаштував очільник держави Віктор Янукович своєму старому другу Миколі Азарову, останньому треба було рішуче діяти. Досвідчений апаратник Микола Янович пішов перевіреним шляхом: знайшов цапа–відбувайла та почав імітувати бурхливу діяльність.