Робоча поїздка Президента на Тернопільщину була пов’язана з трьома важливими і приємними для тернополян подіями. Перша — це надання Тернопільському державному технічному університету імені Пулюя статусу національного, наказ про що Віктор Ющенко підписав на початку урочистостей у вузі. Друга — відкриття нового стаціонарного корпусу Тернопільського районного територіального медичного об’єднання. Там глава держави передав сертифікати на сучасне медичне обладнання та вручив державні нагороди й подяки усім, хто найбільше доклався до спорудження цього комплексу, у якому давно відчувалася гостра потреба.

Свого часу «УМ» розповідала про незвичайну історію села Антонівці Шумського району. Навесні 1943–го в лісі біля нього існував повстанський табір, який розвинувся у потужну базу Української Повстанської армії зі своїми продовольчими цехами, майстернею з ремонту зброї, школою військпідготовки та курсами медсестер. Відтак Антонівці стали центром легендарної Повстанської республіки.

Як «УМ» уже повідомляла, тернополяни знову потерпають від проблем із вивезенням побутових відходів. Сміттєві контейнери майже в усіх мікрорайонах обласного центру вже тиждень, як переповнені. Навколо них — купа сміття. І єдине, що не сприяє гниттю та утворенню відповідного запаху, як це було влітку, — температура повітря.

Ще кілька років тому місцеві монахи–францисканці прославились серед тернополян тим, що на Різдво почали облаштовувати у своєму храмі чи не найкрасивішу шопку з рухомими персонажами і живими тваринами, подивитись на яку з’їжджалися люди з усіх кінців міста. Потім Тернопіль облетіла новина, що монахи з масиву «Сонячний» обладнали у себе на подвір’ї спортивний майданчик, де не тільки самі після служби м’яча ганяють, а й хлопців із навколишніх вулиць запрошують.

Освітлення тернопільських вулиць, за винятком хіба що центру, залишає бажати кращого. І хоч наприкінці жовтня виконком Тернопільської міської ради ухвалив рішення про виділення додаткових коштів для покращення вуличного освітлення, ті 50 тисяч гривень призначені, знову ж таки, на вирішення проблеми в центральній частині міста — зокрема, пішохідній історичній частині та парку імені Тараса Шевченка. Однак нещодавно обласний центр здобув можливість справді кардинально покращити освітлення своїх вулиць і навіть дворів та міжбудинкової території.

Із Тернополя й надалі не вивозять сміття, бо... нікуди. Мешканці села Малашівці, біля якого розташоване головне і єдине сміттєзвалище, знову перекрили в’їзд на нього сміттєвозам. Такого розвитку подій у принципі ніхто не очікував, адже досі вирішення давно наболілої для Тернополя проблеми ніби йшло за планом, а термін дозволу громади села на «прийом» сміття було подовжено принаймні ще на тиждень. За час, що минув після розблокування сміттєзвалища, міська й обласна влада не сиділи склавши руки. Знайдено іншу земельну ділянку під тимчасовий полігон складування побутових відходів із попереднім запаюванням їх у герметичну оболонку. Є домовленість і з Кабміном про безкоштовну передачу області потужної сучасної сміттєсортувальної лінії. Згідно з укладеним раніше меморандумом про взаєморозуміння між владою та сільською громадою вирішено низку важливих соціально–економічних проблем прилеглих до Малашівського сміттєзвалища сіл.

Одного дня моя давня приятелька Марія (ім’я змінено) з рішучим виглядом заявила: «Все! Пора влаштовувати особисте життя! Дитина прилаштована, мені сорок стукнуло. Якщо не зараз, то вже ніколи... Але в нас же нормальний нежонатий мужик за сорок — один на десять тисяч! Так що буду знайомитися тільки з іноземцями в інтернеті. В них там у такому віці купа пристойних чоловіків якраз тільки збираються одружуватись уперше». У відповідь на мій контраргумент, що пристойні іноземні женихи можуть знайти собі пару без допомоги інтернету і десь поближче, Марійка миттєво згадала свою далеко не красуню однокласницю, яка торік вийшла заміж за мадридця саме в такий спосіб. А також мою зовсім не юну родичку, яка вже років три є дружиною американця. Це обеззброїло. «Дійсно, нехай спробує. Вона гарненька, англійську знає, і, на відміну від мене, ніколи не сприймала виїзд за кордон назавжди як катастрофу», — подумала я. Відтак погодилась стати своєрідною Марійчиною помічницею і порадницею...

Минулої осені таке вже було. Тодішня БЮТівська облрада висловила «губернатору» своє «фе», звинувативши керовану ним виконавчу вертикаль у зловживанні коштами, виділеними на ліквідацію наслідків повені. А позавчора на сесії вже новий, обраний на дочасних березневих виборах, склад Тернопільської обласної ради з ініціативи домінуючої фракції ВО «Свобода» зробив те саме. Цього разу недовіру главі ОДА Юрію Чижмарю висловили за грубе ігнорування вимог законодавства та невиконання рішень облради щодо ситуації, що склалася з вивезенням сміття з Тернополя. За таку постанову проголосувало 64 депутати.

Ярослав Бендас — май­стер на всі руки. Важко сказати, чого він не вміє змайструвати! Багато років пропрацював електротехніком, самотужки освоїв кілька суміжних спеціальностей, а взагалі чаклування над усілякими схемами­кресленнями і дротиками­шурупчиками — це велике захоплення всього його життя. Особливо ж полюбляє виготовляти речі, які допомагають у господарстві. Так, наприклад, має власноруч зроблені газонокосилку, пересувну «клумбу» для квітів, пульти для супутникової антени та віконних штор.

Перш ніж стати телезіркою всеукраїнського масштабу, Пелих став справжньою знаменитістю у своєму рідному місті. Але попередньо йому довелось подолати чимало гірких обставин. Його таке коротке життя — яскравий приклад того, що істинний талант і непересічні якості таки дуже важливі в цьому наскрізь меркантильному світі.