Ще кілька років тому місцеві монахи–францисканці прославились серед тернополян тим, що на Різдво почали облаштовувати у своєму храмі чи не найкрасивішу шопку з рухомими персонажами і живими тваринами, подивитись на яку з’їжджалися люди з усіх кінців міста. Потім Тернопіль облетіла новина, що монахи з масиву «Сонячний» обладнали у себе на подвір’ї спортивний майданчик, де не тільки самі після служби м’яча ганяють, а й хлопців із навколишніх вулиць запрошують.
Освітлення тернопільських вулиць, за винятком хіба що центру, залишає бажати кращого. І хоч наприкінці жовтня виконком Тернопільської міської ради ухвалив рішення про виділення додаткових коштів для покращення вуличного освітлення, ті 50 тисяч гривень призначені, знову ж таки, на вирішення проблеми в центральній частині міста — зокрема, пішохідній історичній частині та парку імені Тараса Шевченка. Однак нещодавно обласний центр здобув можливість справді кардинально покращити освітлення своїх вулиць і навіть дворів та міжбудинкової території.
Із Тернополя й надалі не вивозять сміття, бо... нікуди. Мешканці села Малашівці, біля якого розташоване головне і єдине сміттєзвалище, знову перекрили в’їзд на нього сміттєвозам. Такого розвитку подій у принципі ніхто не очікував, адже досі вирішення давно наболілої для Тернополя проблеми ніби йшло за планом, а термін дозволу громади села на «прийом» сміття було подовжено принаймні ще на тиждень. За час, що минув після розблокування сміттєзвалища, міська й обласна влада не сиділи склавши руки. Знайдено іншу земельну ділянку під тимчасовий полігон складування побутових відходів із попереднім запаюванням їх у герметичну оболонку. Є домовленість і з Кабміном про безкоштовну передачу області потужної сучасної сміттєсортувальної лінії. Згідно з укладеним раніше меморандумом про взаєморозуміння між владою та сільською громадою вирішено низку важливих соціально–економічних проблем прилеглих до Малашівського сміттєзвалища сіл.
Одного дня моя давня приятелька Марія (ім’я змінено) з рішучим виглядом заявила: «Все! Пора влаштовувати особисте життя! Дитина прилаштована, мені сорок стукнуло. Якщо не зараз, то вже ніколи... Але в нас же нормальний нежонатий мужик за сорок — один на десять тисяч! Так що буду знайомитися тільки з іноземцями в інтернеті. В них там у такому віці купа пристойних чоловіків якраз тільки збираються одружуватись уперше». У відповідь на мій контраргумент, що пристойні іноземні женихи можуть знайти собі пару без допомоги інтернету і десь поближче, Марійка миттєво згадала свою далеко не красуню однокласницю, яка торік вийшла заміж за мадридця саме в такий спосіб. А також мою зовсім не юну родичку, яка вже років три є дружиною американця. Це обеззброїло. «Дійсно, нехай спробує. Вона гарненька, англійську знає, і, на відміну від мене, ніколи не сприймала виїзд за кордон назавжди як катастрофу», — подумала я. Відтак погодилась стати своєрідною Марійчиною помічницею і порадницею...
Минулої осені таке вже було. Тодішня БЮТівська облрада висловила «губернатору» своє «фе», звинувативши керовану ним виконавчу вертикаль у зловживанні коштами, виділеними на ліквідацію наслідків повені. А позавчора на сесії вже новий, обраний на дочасних березневих виборах, склад Тернопільської обласної ради з ініціативи домінуючої фракції ВО «Свобода» зробив те саме. Цього разу недовіру главі ОДА Юрію Чижмарю висловили за грубе ігнорування вимог законодавства та невиконання рішень облради щодо ситуації, що склалася з вивезенням сміття з Тернополя. За таку постанову проголосувало 64 депутати.
Ярослав Бендас — майстер на всі руки. Важко сказати, чого він не вміє змайструвати! Багато років пропрацював електротехніком, самотужки освоїв кілька суміжних спеціальностей, а взагалі чаклування над усілякими схемамикресленнями і дротикамишурупчиками — це велике захоплення всього його життя. Особливо ж полюбляє виготовляти речі, які допомагають у господарстві. Так, наприклад, має власноруч зроблені газонокосилку, пересувну «клумбу» для квітів, пульти для супутникової антени та віконних штор.
Перш ніж стати телезіркою всеукраїнського масштабу, Пелих став справжньою знаменитістю у своєму рідному місті. Але попередньо йому довелось подолати чимало гірких обставин. Його таке коротке життя — яскравий приклад того, що істинний талант і непересічні якості таки дуже важливі в цьому наскрізь меркантильному світі.
На позавчорашній прес–конференції, як «УМ» вже повідомляла, начальник обласного управління охорони здоров’я Богдан Ониськів зазначив, що від наразі незрозумілої недуги померли семеро людей. Однак уже наступного дня, за неофіційною інформацією з компетентних джерел, стало відомо, що в області сталося щонайменше десять летальних випадків. Серед осіб, які померли, — і дві студентки одного з тернопільських вузів. А ще — не менше десятка людей перебувають у лікарнях у важкому стані.
Як відомо, у переліку документів,необхідних для виготовлення закордонного паспорта, досі обов’язково зазначався і номер ідентифікаційного коду. Через це в Тернопільській області зокрема виникало чимало проблем із виїздом за межі України для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від присвоєння цього самого коду.
Уже тиждень, як у Тернополі оголошено епідемію гострих вірусних та грипоподібних інфекцій. На карантин закрито дитсадки, школи, частину інших навчальних закладів. І впродовж семи минулих днів кількість захворювань тільки зростала — від 172 випадків на 10 тисяч населення до 268. До того ж цьогорічна епідемія обрушилася на область дуже рано — в жовтні, чого раніше не бувало ніколи, і дуже різко (за один тиждень показник захворюваності зріс від 72 до 172 людей із розрахунку на ті самі 10 тисяч населення). Фахівці стверджують, що це не грип, а лише грипоподібні інфекції, втім, від цього не легше.
