Схоже, окрім молодіжного крила, у Партії регіонів пора створювати ще й підліткове. Бо саме на слухачів цього віку розраховані примітивні «страшилки» на кшталт: «Стоїть чорна-чорнюща столиця, а в ній — чорна-чорна (місцями помаранчева) влада, і вона застосовує чорний-чорнющий піар...» А поки, за відсутністю партійної наївної юні, подібними жахами лоскотали нерви дорослим і бувалим у виборчих бувальцях делегатам конференції Донецької обласної організації Партії регіонів.
Минули ті часи, коли Блок Юлії Тимошенко грайливо іменували «БЮТі», змішуючи в одне ціле і українську абревіатуру, й англійське beauty (що означає «краса»), і лідерку ... Виходив такий собі граматично-політичний комплімент, який згодом призабувся — чи то часи настали суворіші, чи то БЮТ наростив такі м'язи, що втратив претензії на асоціацію з субтильною принцесою.
У 2002 році Блок Тимошенко провів у парламент лише 22 своїх представників; 23-м став Андрій Шкіль — єдиний депутат-мажоритарник, що ввійшов тоді до складу фракції БЮТ. Невдовзі після виборів фракцію залишили відразу п'ятеро її членів, чкурнувши в інший табір — для опозиціонерів часи були не найкращі, й «виживали» тільки найвитриваліші. Нині рейтинг БЮТ фактично дорівнює популярності пропрезидентського «Народного союзу «Наша Україна», а щодо чисельності фракцій у парламенті, то вони майже зрівнялися. Зрозуміло, це не надто стимулює команду екс-Прем'єра до блокування з НСНУ... Кроки пані Тимошенко натомість направляють неабиякі її амбіції щодо фактичного кермування державою — адже, згідно з політреформою-2006, посада глави уряду (на яку претендує лідерка БЮТ) набуває додаткових важелів.
Власне, у суботу Тимошенко поставила остаточну крапку в питанні союзу з НСНУ: в інтерв'ю радіостанції «Эхо Москвы» вона назвала об'єднання політичних сил «двох Ю» в один передвиборчий блок «недоцільним». Додамо також, що і НСНУ наприкінці тижня так само визначився з форматом власного блоку — Тимошенко серед підписантів відповідної угоди на Спаській не було.
«Тимошенківці» ведуть власну гру і власні консультації. Останні вони назвали VII з'їздом Всеукраїнського об'єднання «Батьківщина» і чомусь не пустили туди пресу. Мабуть, питання, що обговорювалися 26 листопада в конгрес-холі готельного комплексу «Київська Русь», не призначалися для сторонніх вух? Додамо, що досі закритим свій форум робили тільки «регiонали» Януковича. Та, видно, у потенційних союзників БЮТ — вельми серйозні проблеми, і переживати за неприглядний вигляд з'їзду було чого: розкол на прихильників Ющенка й Тимошенко охопив УРП «Собор», це саме загрожує партії «Реформи і порядок». Додайте сюди і скандал iз Михайлом Бродським, який заявив про намір відмовитись від місця у списку БЮТ на знак протесту проти перебування у тому ж таки списку Олександра Волкова та інших одіозних фігур. А на форум «Батьківщини» прийшли як «свої» вчорашні кучмісти — Губський, Фельдман, Плохой, Хмельницький, Веревський, тут також очікують екс-представника Кучми в парламенті Задорожнього...
У контексті сказаного вельми інтригуючим є те, що відбувалося за зачиненими дверима суботнього з'їзду «Батьківщини». Однак члени цієї партії, відомої суворою дисципліною, уникають коментарів. Зокрема, заступник Тимошенко по партії — Олександр Турчинов — повідомив лише, що головна мета зборів полягала у з'ясуванні конфігурації, якою партія піде на вибори, «тобто чи піде вона самостійно, чи у складі Блоку Юлії Тимошенко, або будуть ще якісь інші ідеї, які зможуть запропонувати нам наші делегати». Екс-глава Служби безпеки додав також, що наразі «Батьківщина» активно розбудовується — серед її майбутніх членів він назвав частину «соборівців», що відкололась від Матвієнка, «Єдину Україну» Богдана Губського (ця партія на власному з'їзді в суботу ухвалила рішення влитися в «Батьківщину») та — в однині — вихідця з ПРП екс-віце-прем'єра Миколу Томенка.
Другий етап з'їзду відбудеться 7 грудня в Палаці «Україна», й тоді ж буде оголошена перша п'ятірка партійного списку.
Що ж до сьогоднішнього співрозмовника «УМ» — члена політради «Батьківщини» Андрія Шкіля, то він так само підкреслив «суто робочий» характер суботніх консультацій, зазначивши, що «ми працюємо над документами, працюємо над тим, щоб делегати міжпартійного з'їзду, тобто з'їзду Блоку Юлії Тимошенко, були якісно підготовленими». Але розмова зі Шкілем торкалася ширшого кола питань.
Учора голова ради «Народного союзу «Наша Україна» Роман Безсмертний, лідер Народного руху Борис Тарасюк, керманич Партії промисловців і підприємців Анатолій Кінах, голова УРП «Собор» Анатолій Матвієнко, лідер Конгресу українських націоналістів Олексій Івченко та заступник голови Християнсько-демократичного союзу Володимир Марушенко у новому прес-центрі НСНУ на вулиці Спаській підписали договір про утворення блоку «Наша Україна». Офіційно він буде «іменним» і зватиметься «Політичний блок Ющенка «Наша Україна». Одразу після підписання вони сказали журналістам по кілька слів і гайнули до столиків із шампанським. Перекидаючись здебільшого малозмістовними фразами, поміж яких іноді виринало «За перемогу!», вони випили шампанське. До келихів було прив'язано помаранчеві стрічки.
Юрій Шухевич, один із засновників Української національної асамблеї, повернувся у велику політику. На черговому з'їзді УНА-УНСО, який відбувся у жовтні в Києві, його знову обрано провідником цієї політичної організації.
Хоча, відійшовши одинадцять років тому від керівництва УНА, Юрій Шухевич, як він стверджує, не належав до жодної з політичних партій, із вітчизняного політикуму ця постать не зникала. Принаймні на рівні Львова, де син легендарного командира УПА Тараса Чупринки (Романа Шухевича) боровся проти кучмізму в громадських рухах «Україна без Кучми» та «Повстань, Україно». Деякі кроки провідника галицьких націонал-патріотів пояснити важко (як-то підтримку на виборах мера Львова-2006 Петра Писарчука, вчорашнього есдека, а нині члена Партії регіонів). Але ми з паном Юрієм говоримо більше про парламентську кампанію, в якій УНА-УНСО Шухевича братиме активну участь.
Коли ми з колегами вийшли з метро «Хрещатик», зіткнулися з велетенським натовпом. Аби просунутися в бік майдану Незалежності, треба було докласти чимало зусиль. Так само, як рік тому. І сніг був такий самий, і кількість символіки. Тільки обличчя людей не світилися тією енергією, як тоді. «Чьо ти тормозіш?» — питав один парубок у іншого, який зупинився, аби роззирнутися довкола. А торік було прийнято звертатися по -іншому, підтримувати один одного... Відмінними були й цілі. І потреба в особистому нівечилася потребою суспільною.
Політичні карикатури Андрія Потопальського добре відомі читачам «України молодої». Привертали увагу вони i в день святкування річниці Помаранчевої революції, адже художник-карикатурист «УМ» влаштував чергову виставку власних робіт під назвою «...Ось ТАК!» в інформагенції УНІАН. Тож на прес-конференції того дня багато хто або запізнювався, або затримувався після них: i журналісти, i політики подовгу затримувалися біля робіт Андрія.
Як уже повідомляла «УМ», у цьому місяці було активізовано розслідування кримінальної справи про отруєння Віктора Ющенка під час виборчої кампанії-2004. На певному етапі справа, здавалося, зайшла в глухий кут, бо Президент пройшов аналіз на вміст отруйних речовин у його крові лише за кордоном, але, згідно із Кримінально-процесуальним кодексом України, підтвердити факт отруєння мають вітчизняні медичні заклади, які, нагадаємо, не мають для цього відповідних ліцензій. Тож було вирішено: експертиза, призначена Генпрокуратурою, проводиться головним бюро судово-медичної експертизи Міністерства охорони здоров'я України відповідно до закону про судову експертизу із залученням лабораторій Німеччини, Бельгії і Великої Британії. Іноземні структури роблять це на підставі виконання правоохоронними органами своїх країн клопотання Генпрокуратури України про надання правової допомоги в розслідуванні справи про отруєння Ющенка.
«Помаранчева» команда зможе перемогти, якщо й далі буде триматися разом. Саме таким був лейтмотив річниці Майдану. Ці слова лунали у виступі мало не кожного промовця, до цього закликали всіх, хто стояв на сцені, люди з площi. Не ті, хто опинився на Майдані «випадково» чи за рознарядкою, а ті, хто прийшов сюди, як і рік тому: щиро, за покликом душі й з усвідомленням того, що «ніщо не забуте й ніхто не забутий». Що прикро — майже нікого з промовців не приймали бодай на третину так тепло, як під час Помаранчевої революції. Хоча якщо навіть не всі, то багато з тих, хто стояв на сцені, також були повністю щирими й стояли там із такими самими почуттями, як «звичайні» революціонери (до речі, серед них було помічено й чимало вельми відомих у шоу-бізнесі, журналістиці, мистецтві тощо осіб) — «знизу».
«Об'єднаються чи не об'єднаються?» — це питання напередодні річниці Помаранчевої революції турбувало навіть не тисячі — мільйони колишніх «майданівців», які чекали (чи сподівалися?), що двоє улюблених «Ю» 22 листопада 2005-го на сцені Майдану зроблять реальний крок назустріч одне одному й засвiдчать коалiцiю на виборах-2006.
Однак сталося не зовсім так. Хоча з огляду на те, що, за даними «УМ», деякі «організатори» свята взагалі бажали, аби кожен промовець після виступу сходив зі сцени, варіант вийшов далеко не найгіршим.
Коли позавчорашнi пристрасті вже трохи вляглися, «УМ» вирішила поцікавитися у політиків із різних «помаранчевих» таборів, що вони думають про «об'єднавчу» складову святкування річниці Помаранчевої революції.
