На початку цього тижня американська поп-зірка Уїтні Х'юстон добровільно розпочала у шпиталі курс лікування від наркотичної залежності, повідомила агенція «Рейтер» з посиланням на речницю співачки Ненсі Сельтцер. Про місце знаходження шпиталю та про те, як довго буде перебувати в ньому поп-зірка, не повідомляється.

З планами на рік виклюнулися у цю березневу пору «Таврійські ігри». І ці плани, як завжди, вселили надію на цікаві відрядження, гарну музику, загострення кризи спілкування, якій можна досить успішно протиставити фестивальні дні, й цілодобові тусовки, без яких, як відомо, неможливі навіть фестивалі класичної музики, а вже популярної — тим більше.

Безліч музикантів, навіть тих, що грають у Києві, не кажучи вже про регіони, залишаються «андеграундом». На початку 70-х, можливо, це ще й було модним, вважалося круто, але зараз стає просто сумно. Молоді гурти, котрі не мають достатньої кількості грошей для «розкрутки», у більшості випадків не можуть голосно заявити про себе світові. Де вихід?
Для того, щоб якісно записати лише одну пісню у маститого звукорежисера, потрібно мати мінімум 500 доларів. Про бюджет якісного відеокліпа краще і взагалі промовчати — тільки кіноплівка обійдеться в 10 тисяч доларів, коли не більше! Режисер Семен Горов, найзапитаніший у цій галузі фахівець, береться за кліп, починаючи з 30 тисяч доларів. Але музикантів не зупиняють навіть такі красномовні цифри. Потрапляють же деякі на той омріяний зоряний олімп! Тож «підпільні» команди грають, репетирують, намагаються пробитися... Яким чином?

Дуетом на естраді нині нікого не здивуєш. Як у нас, так і в сусідній країні, куди ми сумлінно й регулярно поставляємо свої таланти. Просто голова йде обертом: Могилевська співала з Пономарьовим, Павлік — iз Рудницькою, Орбакайте — з Руссо, Пугачова — з Галкіним, а Кіркоров та Распутіна, з огляду на свою колоритність, ще довго залишатимуться поза конкуренцією у цьому симбіозі яскравих індивідуальностей. А от віддати свій талант у тріо — такий крок сьогодні в новинку. І саме його зробила чарівна Ані Лорак, заспівавши разом зі своїми колегами по зірковому цеху Наталкою Могилевською й Таїсією Повалій у святковому восьмиберезневому концерті «8 матриця», який транслюватиме канал «1+1».

Здається, журналісти зурочили українських телевізійників, і вони почали випікати серіали з піонерським ентузіазмом. 5 місяців у Донецьку режисер Валерій Коновалов знімав 8-серійний телефільм «П'ять зірок», прем'єра якого планується уже навесні.

Михайло Чариєв — відомий гітарист, удостоєний визнання не тільки в рідному Ашгабаті, а й у багатьох країнах світу. Він близько знайомий із Родрігесом, Карлосом Сантаною, Ростроповичем, Денісом Чемберсом. Із багатьма світовими знаменитостями грав на одній сцені. Регалії Чариєва в галузі культури та музики, його перемоги на міжнародних конкурсах перераховувати не варто — вони стають зрозумілими кожному, хто бодай раз чув його виступ. Він неперевершено грає джаз-рок і важку музику, любить ф’южн і пише для себе сам. Перший твір написав у 10 років! Уже тоді хлопець грав так, що дорослі професійні музиканти починали просто казитися: найскладніші пасажі, з якими міг упоратися далеко не кожен iз них, Михайлик легко грав однією лівою рукою.

В Іво Бобула в житті були різні періоди. Колись — майже відчай, у рідному місті не працювалось, довелося їхати в Тернопіль. Потім — нова сім'я, гастролі в Америці, проблеми зі здоров'ям. Нарешті прийшло визнання, звання народного артиста України і улюбленця публіки. Він співає різними мовами — румунською, російською, українською, італійською, чеською. Минулого року Іво виповнилось 50 років. Свій ювілей він відсвяткував у Чернівцях — сольним концертом, де були присутні друзі й шанувальники, велика дружня родина Бобулів. З одного боку родинного дерева, він уже дідусь, а з іншого — щасливий у новому шлюбі з Наталією, з якою побрались напередодні 2004 року.

Більшість запрошених у київський Міжнародний палац культури і мистецтв і не здогадувалися, що традиційно нудні урочисті збори в рамках аграрно-партійної акції під назвою «Сільська жінка: турбота про неї» викличуть у сільському середовищі такий фурор. Йосип Кобзон, брати Яремчуки, Дмитро Гнатюк. Неперевершені пародії на «Іванушек-інтернешнл» і Шуру від дуету «Світязь». Микола Гнатюк, «Малиновий дзвін» якого зал проспівав сам, хором. І на завершення — 30-хвилинне шоу «вживу» від «золотого голосу Росії» Миколи Баскова. Такого в нашому селі ще не було. Розбещених різноманітними гастролями киянок, можливо, столичними зірками і сусідським тенором не здивуєш. Але зал, заповнений здебільшого представницями прекрасної статі якщо не з глибокого села, то з регіонів точно (такою була партійна рознарядка АПУ), на три години наче завмер в екстазі. Зі сцени від імені Міністерства аграрної політики і фракції Аграрної партії вітали доярок і свинарок, керівничок радгоспів і реформованих КСП. А співав Басков.

Встигнути скрізь! — універсальний девіз нашого часу, дотримуватися якого, втім, можуть лише одиниці з тих, хто цього прагне. Софія Ротару саме з таких, що б там не казали «доброзичливці» та науковці, які досліджують взаємозв'язок між віком та активністю людини. Завжди молода Софія Михайлівна нещодавно продемонструвала своїм молодшим колегам, що кількість (подій) може перейти у якість (творчості), від якої виграють насамперед шанувальники.

Два грандiозних концерти дала в Америці Софія Ротару. 21 лютого — в концертному залi найвiдомішого I найпомпезнішого казино «Тадж Махал» в Атлантiк-Сiтi, що за двi години їзди вiд Нью-Йорка. Тут зазвичай проходять гастролi росiйських зiрок рівня Кiркорова — Крутого. I ось українська зiрка об'єднала на цей раз двi громади iммiгрантiв та тимчасово проживаючих: росiйську і українську. До слова, за iсторичною традицiєю, ці двi громади тут iснують iзольовано. Правда, іммігранти «четвертої хвилi» не цураються вiдвiдин i росiйськомовних заходiв.