Вибір кращих із кращих у неолімпійський рік завжди вимагає трохи більше роздумів та аналізу. Загалом, кожен з українських спортсменів, хто в 2015-му піднімався на найвищу сходинку світового п’єдесталу, літньої Універсіади чи I Європейських ігор, вартий визнання, адже вирішувати турнірні завдання їм випало в непростий для країни час, коли держава до мінімуму зменшила бюджетне фінансування спорту високих досягнень.

Вітчизняний спорт, як, власне, і вся наша країна, нині переживає складні часи. Якщо про необхідність «ущільнення», розглядаючи зменшення кількості учасників прем’єр-ліги до 12 команд, усерйоз розмірковують в українському футболі, то що вже говорити про інші види, котрі ніколи не жили на широку ногу.

Навіть непосвяченій у «темні» справи світового футболу людині було зрозуміло, що «гра номер один» переживає системну кризу. Необґрунтовані червоні та жовті картки, незараховані взяття воріт, помилкові офсайди, вигадані пенальті — спостерігати за цим неподобством в епоху цифрових технологій було вже просто неможливо.

Після двох медальних етапів Кубка світу третій — у словенській Поклюці — наші біатлоністи завершили без нагород. Утім, як кажуть у тренерському штабі, все йде за планом. Для оцінки роботи своїх підопічних на старті сезону наставник жіночої команди Урош Велепец пропонує подивитися на проміжний протокол Кубка націй, де наша збірна посідає друге місце.

Зібравшись наприкінці минулого тижня в Будинку футболу, виконком ФФУ не став iти проти законів здорової логіки й своїм одноголосним рішенням перезатвердив кандидатуру Михайла Фоменка на посту керманича національної збірної.

За останні кілька років український елітний чемпіонат залишила значна кількість майстровитих виконавців. Як наслідок, рівень прем’єр-ліги суттєво впав. За великим рахунком, національна першість, що другий сезон поспіль проходить в умовах неоголошеної війни з нашим північним сусідом, стала просто нецікавою.