Навіть за великого бажання театралам не часто випадає вирушити в інше місто, щоб подивитися виставу. За винятком розкручених туристичних Львова, Івано-Франківська та ще ситуативно кількох міст, сцени інших залишаються незвіданою цариною для майже всіх, окрім місцевих мешканців.

Репертуар столичного Театру на Лівому березі поповнився двома прем’єрами від відомих режисерів — Дмитра Богомазова і Катерини Степанкової.

Зі сторони подивитися на подружні стосунки корисно. Бо вчитися на чужих помилках не боляче, а часом навіть смішно. Як-от на перегляді нової вистави «Вільні стосунки» на камерній сцені столичного Театру на Подолі.

Вік для актриси — питання, швидше, не біографічне, а творче.

В історію українського кіно Раїса Недашківська ввійшла юною школяркою, майстерно і щиро розкривши образ Мавки в «Лісовій пісні» Віктора Івченка.

Незалежні театри — активні учасники культурного життя столиці, які, на відміну від державних та комунальних, фінансуються власним коштом і за рахунок приватних інвестицій, створюють вистави та орендують приміщення.

У київському Будинку кіно (синій зал) стартував цикл вечорів «Екран і сцена: Незабутні постаті», присвячений визначним українським особистостям театру і кіно.

Свою інтерпретацію історичного роману у віршах Ліни Костенко зробив режисер Сергій Павлюк. Хочеться сподіватися, що вистава займе окрему нішу в репертуарі, оскільки вона абсолютно не схожа на інші постановки цього театру.

У Києві, у «Золотих воротах», прем’єра — вистава «Каліки». Режисер вистави Стас Жирков каже: «Про цю п’єсу автора Сергiя Гьоснера я дізнався у Німеччині — вона наробила там галасу на багатьох сценах та фестивалях.

«Гарно було б у святкові дні долучитися до високого мистецтва», — так подумав я і купив два квитки в прославлений київський Театр ім. Лесі Українки. Краще б я цього не робив, адже вистава мене відверто розчарувала.