Аварія сталася 3 квітня о пів на одинадцяту вечора на сьомому кілометрі траси Полтава—Олександрія. Цього вечора у своєму авто по трасі прямував начальник головного управління промисловості та розвитку інфраструктури Полтавської облдержадміністрації 34–річний Тарас Ткаченко разом із дружиною та двома дітьми — восьмирічним сином і п’ятирічною донькою.

Близько двох сотень полтавських студентів відгукнулися на заклик обласного громадського комітету «Табачник — стоп!», до якого увійшли представники 14 організацій, і взяли днями участь в «АнтиТабачній» ході. До акції долучилися народний депутат України, голова крайової «Просвіти» Микола Кульчинський та керівник обкому партії «За Україну!», депутат облради Олег Пустовгар, активісти інших партій. Останні на прохання організаторів «зачохлили» партійні прапори, вважаючи боротьбу з українофобством завданням надпартійним, вищим за «піарні» інтереси.

Свій найбільший за останні 10 років «улов» прихованої зброї убозівці Полтавщини «спіймали» на території сусідньої Харківщини. Дізнавшись про новий канал зброї, правоохоронці спочатку простежили шлях багнет–ножа до автомата Калашникова, проданого у Машівському районі. Його привіз такий собі «торговий агент» власника — 46–річного приватного підприємця, котрий за сумісництвом викладав військову справу в одному з профтехучилищ Харкова. Що цікаво, під вечір «воєнрук» ішов до підсобки власного кафе, де купував і перепродував викрадену з військових складів Харківщини вогнепальну та холодну зброю, повідомляє прес–служба обласної міліції.

Новопризначений начальник обласної міліції Полтавщини Олександр Рудяк під час першого спілкування з пресою відмовився коментувати можливі кадрові зміни серед особового складу та окремі «гучні» справи, посилаючись на службову етику й необхідність глибше «зануритися» в ту чи іншу проблему. Полковник обіцяє не тягнути з попереднього місця роботи в Криму «спальний вагон» з кадрами, мовляв, вистачить місцевих перевірених фахівців (тим більше, що він є уродженцем Полтавщини і тут починав свій кар’єрний шлях в органах), запевняє, що не прикрашатиме статистику та не роздаватиме своїх візиток, щоб ними не «козиряли» перед інспекторами ДАІ.

Електронний облік пацієнтів та відвідувачів двох підпорядкованих поліклінік у четвертій міській клінічній лікарні Полтави започаткували півтора десятиліття тому. Однак якщо тоді йшлося, в основному, про зменшення за рахунок комп’ютеризації внутрішнього паперового «валу», насамперед у реєстратурах, то сьогодні ті ж таки електронні новації вийшли далеко за межі «домашнього» вжитку. Тільки–но презентований сайт лікарні «відкрив» її практично всьому світові. А найголовніше — наблизив медичний заклад до безпосередніх споживачів його послуг.

Попри те, що публічна реакція очільників Блоку Тимошенко на призначення в уряд «Янузарова» найбільш одіозних персоналій виявилася трохи запізнілою, її помітили. Зокрема, перебуваючи днями в Івано–Франківську, на зустрічі зі студентами один із найпомітніших БЮТівців Микола Томенко заанонсував, що в парламенті «опозиція буде ініціювати розгляд питань стосовно звільнення тих міністрів, які мають антиукраїнські погляди». Наміри віце–спікера від БЮТ прокоментував голова Полтавської облдержадміністрації Валерій Асадчев.

Минулої суботи кілька десятків представників ВО «Свобода» та «примкнулих» до них активістів громадських організацій патріотичного спрямування влаштували в історичному центрі Полтави ходу зі смолоскипами від пам’ятника Українським загиблим козакам до місця на Соборному майдані, де планувалося встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі. Саме в день народження останнього ініціатори згаданої акції вирішили нагадати БЮТівській владі міста про огидні «маневри» довкола вже виготовленого за народні пожертви монумента, що «припадає пилом» на території одного зі столичних підприємств більш ніж півроку. Тож дійство, по суті, перетворилося на своєрідний марш протесту проти добре відомої читачам «УМ» новітньої «полтавської битви» з Мазепою мера Андрія Матковського та його соратників.

Не тільки їхніх земляків із селища–райцентру Чутове приголомшила загибель минулої п’ятниці подружжя, яке вважали одним із найпомітніших повпредів фермерського руху краю. Адже своє фермерське господарство «Сіріус» Валентина і Олександр Мисники започаткували ще 1993 року. Відтоді воно «розрослося» з 25 до майже двох тисяч гектарів землі в обробітку. В офіційних святцях керівником господарства значився чоловік, але неформальним лідером у більшості його справ залишалася надзвичайно працьовита, енергійна та наполеглива жінка.

Зі своєю пасією — мешканкою міста Лубни, яка мала дворічну дитину, 24–річний раніше судимий уродженець Володимира–Волинського познайомився через інтернет. У тих–таки Лубнах молодик спробував влаштуватися на роботу, щоб забезпечити родину, та після того, як він украв у колеги мобільний телефон, із хлібопекарні його вигнали. Наступним місцем для добування грошей він обрав ... краєзнавчий музей. Зайшовши туди знічев’я, почав видавати себе за мецената й колекціонера, котрий хоче відремонтувати одну з кімнат музею, щоб розмістити там і свої експонати. З огляду на його молодість усе це виглядало непереконливо... Натомість новоспечений «меценат» познайомився на місцевому ринку зі скупниками старовини, яким він пообіцяв принести справжнісінькі раритети.

Передвиборче спустошення урядом Юлії Тимошенко місцевих скарбниць­ задля латання «дірок» у загальнодержавному бюджеті (нагадаємо, що тоді «центральне» Держказначейство просто вилучило «нагору» зосереджені на рахунках своїх філій кошти органів місцевого самоврядування) сьогодні вилазить величезною кредиторською заборгованістю за минулий рік. Зокрема, на Полтавщині підприємствам і організаціям, які виконували вкрай необхідні тамтешній громаді роботи або надавали відповідні послуги, тільки з обласного бюджету не сплачено понад вісім мільйонів гривень.