Стрільбу з лука із самого початку вважали «гоноровим» заняттям. Як вид спорту стрільба почала розвиватися у Великій Британії з її віковими традиціями, і, скажімо, три століття тому англійці забороняли на полях для стрільби з лука грати у гольф, який, мовляв, відволікає лучників від шляхетної справи. Утім таке піднесене ставлення до цього виду спорту залишилося у минулому. Принаймні в Україні, де останні п'ять років панує далеко не джентльменська атмосфера у федерації лучників. Як визнають фахівці, цей вид спорту не надто публічний, тож весь негатив вихлюпнувся лише тепер.

Чому інші чвертьфіналісти не скористалися можливістю перенести свої матчі з грудня на листопад, залишається здогадуватися. Тим більше що «зимовий» футбол у наших умовах прогнозовано нагадуватиме вільну боротьбу, а не ігровий вид спорту. З іншого боку, перший чвертьфінал — київський — наштовхнув і на інший висновок: зараз вигідніше було зіграти кубковий поєдинок тому, хто перебуває на піднесенні. Адже не факт, що кияни, які щойно очолили турнірну таблицю чемпіонату, зберегли б сьогоднішні психологічні та фізичні кондиції до 18 грудня. Принаймні лігочемпіонівський досвід грудневих матчів «Динамо» підтверджує, що зима — не найліпший період для команди.

Ось так народжуються «герої нації». Луїс Гарсія, якого не дуже часто викликали з «Ліверпуля» у табір збірної Іспанії, цього разу опинився в епіцентрі загальнонаціональної уваги. У першому матчі «плей-оф» чемпіонату світу-2006 Іспанія — Словаччина мадридські форварди Рауль («Реал) і Торрес («Атлетико») стали лише «піднощиками снарядів» для бенефісу півзахисника з англійської прем'єр-ліги, який грав за збірну всього другий матч.

Протистояння і фактичне безладдя в Українській федерації гімнастики тривало майже рік. «УМ» неодноразово писала про конфлікт, який виник після того, як у грудні минулого року на звітно-виборчій конференції УФГ її президентом було проголошено Стеллу Захарову-Хлус, але суперник пані Стелли у боротьбі за цю посаду Ігор Коробчинський оскаржив рішення Федерації в суді через сумніви щодо неупередженості результатів голосування (різниця між претендентами становила один голос).

У шахах, як у олімпійців, є свій чотирирічний цикл — між командними чемпіонатами світу. Українці періодом 2001—2005 років нібито можуть пишатися, бо перемагали за цей час у всіх основних «номінаціях». Відправною точкою чотири роки тому став Єреван, де ми взяли своє перше в історії командне «золото» світу. Після цього наші гросмейстери лише підтверджували слова президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова: «Українці зрозуміли, що можуть перемагати всіх». У січні 2002-го у фіналі особистого чемпіонату світу в Москві зустрілися наші Іванчук і Пономарьов; Руслан тоді став наймолодшим «королем» шахів (18 років). Утім за два роки і Василь узяв своє «золото» — на «Європі». У тому ж 2004-му наша збірна блискуче виграла Всесвітню шахову Олімпіаду...

До приємного швидко звикаєш, і після цього навіть один крок назад здатен викликати розчарування. Два роки поспіль кожен пересічний українець мав усі підстави де-небудь у закордонному пабі стверджувати, що він є представником найсильнішої нації планети. Без усіляких умовностей, бо Василь Вірастюк вигравав найголовніший турнір найсильніших атлетів світу, а національна збірна України — командний чемпіонат світу аж двічі. Цей рік приніс нам другі місця на обох цих турнірах, і любителі погрітися у променях слави своїх земляків-богатирів трохи засумували. Однак свій лідерський статус наші богатирі підтвердили вже по-іншому — кинувши своєрідний заклик: «Стронгмени всіх країн, єднаймося» («стронгмен» (англ.) — «дужа людина», «богатир») — саме в той момент, коли з'явилися бажаючі розділити «богатирську родину» на різні «версії». А ще Україна з цього року стала власником права на проведення турніру WSN (World Strongest Nation), який і визначає справді найсильнішу націю планети. Про все це ми говоримо з президентом Федерації найсильніших атлетів України Володимиром Кибою.

Наставник БК «Київ» Ренато Паскуале вважав, що в першому виїзді «вовків» у рамках Кубка Європи-2005/06 — у Ростові-на-Дону — вирішальною стане гра в захисті, і саме цей елемент кияни відпрацьовували на останніх тренуваннях. Це позавчора приносило свої плоди, коли український клуб приголомшував залізничників відривами в дебюті гри (12:2) та на початку другого тайму (7:0). За відсутності капітана «вовків» Ламарра Грира добротно виконували свою роботу Гарріс, Варада та Лончар, якого лікарі ледь поставили на ноги після травми. «Локомотиву» лише кілька разів вдавалося на очко-два виходити вперед. Однак що сталося наприкінці матчу, має знати хіба що якийсь ростовський Хоттабич. Адже після дального кидка київського центрового Ратко Варди за 8 хвилин 25 секунд до фінальної сирени гості не змогли більше влучити у кошик жодного разу! У підсумку перевага 59:53 розтанула й перетворилася на першу поразку киян у цьому груповому турнірі (59:68) й відкат на друге місце в групі G. При цьому наставник російського клубу Ацо Петрович визнав, що завдяки «Києву» його підопічні здобули психологічну упевненість. Ще б пак — двічі мати «мінус 10» і виграти останній 8-хвилинний відрізок — 15:0.

Як тепер не пригадати, що Мірча Луческу здивував багатьох, заявивши: «Матч чемпіонату України з «Динамо» для «Шахтаря» важливіший, ніж гра зі «Штутгартом» у Кубку УЄФА». До цього часу ми говорили про пріоритетність національної першості над єврокубками хіба що в контексті англійської прем'єр-ліги, іспанського прімеро чи італійської серії А. Перед матчем зі «швабами» наставник гірників не приховував, що протиставить німецькому атлетизму бразильську техніку своєї команди, і не прогадав. Цього ж разу латиноамериканський козир «Шахти» було бито... динамівською традицією. Саме в Києві найліпше у СРСР знали, як обігрувати московський «Спартак» із його «мереживами» і «стіночками». Анатолію Дем'яненку потрібно лише було нагадати ті «рецепти» своїм підопічним — Ващуку, Федорову, Белькевичу, Реброву. А сенс «рецептури» полягає в тому, що «технарів» можна пересилити взаємозамінністю.

Черкаси. Дні великого жіночого волейболу у Палаці спорту «Будівельник». Місцеве «Хімволокно» приймає груповий турнір Кубка ЄКВ, і на тому ж майданчику відбувається принципове протистояння в рамках української суперліги «Круг» — «Галичанка». Упродовж трьох днів, як не дивно, на трибунах було вдосталь вільних місць, хоча квиток на єврокубки коштував символічну гривню. Натомість у центрі міста біля «віконець» ігрових автоматів вишикувалися черги тих, хто бажав розлучитися зі значно більшою сумою «кревних». Що об'єднує ці явища? Психологія. Усіх цікавить швидкий успіх. У ігровому «бізнесі» він легкий (навіть якщо трапляється рідко), у спортивних іграх треба довго й важко працювати і мати витримку.

Сліпий жереб календаря призвів до того, що перше коло чемпіонату, як і весь турнір навесні, завершується так званими дербі. І хоча протистояння команд Харкова, Дніпропетровщини та двох незмінних претендентів на «золото» суттєво відрізняються за масштабами, проте вони ідентичні за внутрішнім підтекстом. Оскільки матчі «Шахтар» — «Динамо» та «Кривбас» — «Дніпро» відбулися вчора, то у вихідні в епіцентрі уваги була «столиця» Слобожанщини.