Рокіровка під дулами автоматiв

      У шахах, як у олімпійців, є свій чотирирічний цикл — між командними чемпіонатами світу. Українці періодом 2001—2005 років нібито можуть пишатися, бо перемагали за цей час у всіх основних «номінаціях». Відправною точкою чотири роки тому став Єреван, де ми взяли своє перше в історії командне «золото» світу. Після цього наші гросмейстери лише підтверджували слова президента ФІДЕ Кірсана Ілюмжинова: «Українці зрозуміли, що можуть перемагати всіх». У січні 2002-го у фіналі особистого чемпіонату світу в Москві зустрілися наші Іванчук і Пономарьов; Руслан тоді став наймолодшим «королем» шахів (18 років). Утім за два роки і Василь узяв своє «золото» — на «Європі». У тому ж 2004-му наша збірна блискуче виграла Всесвітню шахову Олімпіаду...

      Цього року продовження не сталося. Спочатку був відступ на п'яте місце на командному чемпіонаті континенту, а тепер наша збірна не потрапила навіть у призери на «мундіалі» в Беєр-Шеві. До речі, у дні проведення турніру в цьому ізраїльському місті лише ледачий не зауважив, що шахістів нервували люди зі зброєю, які з'являлися у приміщенні, та «оперна» акустика залу в готелі «Бейт Яд лебанім». Готель «Парадайз», який відповідав стандартам ФІДЕ, не зміг прийняти чемпіонат у себе, бо там розташувалися... поселенці, евакуйовані з Гуш-Хатіфа. Загалом, атмосфера в Землі обітованій «ще та», але ж вона була однаковою для всіх.

      Найбільш незворушними (це помітили всі) були китайці, які й лідирували впродовж усіх восьми турів, випереджаючи росіян перед очною зустріччю на 3 (!) очки. Після нічиєї на першій дошці Бу Сянчжи та Петра Свідлера гросмейстерам із Піднебесної достатньо було взяти півочка в трьох партіях, але вони в усіх програли. За хронологією, чемпіонами росіян зробив Олександр Морозевич, який виграв чорними в жахливому цейтноті. Отже, чорна смуга російських шахів закінчилася: росіяни виграли всі матчі чемпіонату в Ізраїлі, тоді як китайці програли ще й вірменам (ті стали бронзовими призерами).

      Наша команда фінішувала четвертою, і, до речі, також поступилася вірменській. Як стверджують очевидці, у тому матчі все вирішила несправедлива поразка Василя Іванчука, який при нічийній позиції робив спробу обіграти Левона Ароняна. Утім навряд чи доцільно списувати наше відставання від кавказців на одне очко саме на той поєдинок, адже підопічні Володимира Тукмакова поступилися всім трьом призерам ЧС-2005, і зіграли, як і вірмени, внічию з кубинцями. Позавчора, в останньому турі, наші перемогли грузинів — 2,5:1,5 (Руслан Пономарьов, Андрій Волокітін і Василь Іванчук закінчили свої партії внічию, а наймолодший, Сергій Карякін, узяв повноцінне очко). Інші результати четверга: Ізраїль — США — 2,5:1,5, Куба — Вірменія — 2:2.

      Після чемпіонату Європи причиною невдачі українців називали слабке фінансування. Але зараз до цієї теми вже немає сенсу апелювати, оскільки Федерація шахів України напередодні знайшла партнера — Міністерство внутрішніх справ — та одержала гарантію підвищення призових від міністра Юрія Павленка. Чому ж ми не «у призах»? Можливо, через деякі тактичні помилки тренера Володимира Тукмакова. Зокрема, він напередодні ЧС-2005 фаворитами вважав росіян, вірменів та ізраїльтян (крім своєї команди) і не взяв до уваги прогресуючих китайців. А матч проти чоловічої збірної КНР виявився єдиним, коли за нас на першій дошці не грав Іванчук. Не завжди вгадував, якщо виходити зі статистики, Тукмаков і в деяких інших протистояннях. Можна сказати, що підтвердили свій рівень лише троє — «втомлений» трьома турнірами в жовтні Іванчук (4,5 очка з 7), «малограючий» Пономарьов (3 із 5) та Карякін (4,5 із 7), який уже давно переріс «четверту дошку». Лише половину очок набрали Волокітін (3,5 із 7) та Моїсеєнко (1,5 із 3), а Ельянов узагалі провалив виступ — одна нічия при двох поразках.

ТАБЛО

Підсумковий розподіл місць на командному чемпіонаті світу:

 1. Росія — 22 очки

2. Китай (чол.) — 21,5

3. Вірменія — 18,5

4. УКРАЇНА — 17,5

5. США — 16,5

6. Ізраїль — 14,5

7. Грузія — 13,5

8. Куба — 13,0

9. Китай (жін.) — 7.