У Черкаському зоопарку, де мешкають 700 представників дикої природи, ветлікарям вдалося врятувати від лютої смерті семирічного бурого ведмедя Васю. Цю новину з радістю сприйняли не тільки працівники міського зоопарку, а й мешканці Черкас, котрі так само переживали за улюбленця публіки.

Норвегія першою у світі законодавчо гарантувала всім коровам країни нічний відпочинок на теплих та чистих матрацах. Отже, з 1 січня всі власники корівок у буквальному розумінні мусять своїм минькам м'яко стелити. Хоча власники корів зовсiм не в захватi вiд цього нововведення. «Це доволі дорога інвестиція, до якої нас змусили», — визнають фермери. Не всі з них наразі усвідомили, що в майбутньому ця інвестиція в коров'ячі матраци обернеться прибутками.

Ці собаки стають незамінними помічниками при лiквiдацiї наслiдкiв техногенних аварій, вибухів будинків і землетрусах, коли треба знайти людей, які заблукали в лісі чи в горах, коли під завалом не видно людини, невідомо, де вона є і чи є там взагалі. Адже є різниця — чи потихеньку вручну розбирати завали, тому що під уламками плит залишаються люди, чи викликати важку техніку й навалом вивозити сміття.

Увесь наступний рік нас оберігатиме Собака — вірний друг, який ніколи не зрадить, який захистить і подасть «лапу» допомоги в складній ситуації. Історія ж бо знає безліч таких випадків. Недарма саме собакам людство поставило найбільше пам'ятників серед братів менших. Наприклад, у Парижі завмер у бронзі сербернар Баррі — знаменитий рятувальник, який за 12 років свого життя врятував у швейцарських Альпах 40 людей. Баррі був помилково застрелений 41-м чоловіком, який переплутав свого рятівника з ведмедем. А подвиг собаки Болто вшанували відразу двічі — один пам'ятник псу стоїть у Нью-Йорку, а інший — у місті Норм, що на Алясці. Болто п'ять діб вів упряжку з протидифтерійною вакциною до охопленого епідемією Норма, а коли інші собаки загинули, його господар прив'язав коробки з вакциною до ошийника пса і велів бігти додому. Болто добіг до міста, а потім у неймовірну хуртовину повів людей до свого господаря, який замерзав у снігу. В Японії, на острові Хокайдо, встановили скульптуру Хачіко — собаки, яка 11 років ходила на вокзал зустрічати з поїзда свого померлого хазяїна. А італійці вшанували у бронзі пса Фідо, який 14 років приходив на автобусну зупинку виглядати свого загиблого під час бомбардувань господаря.
Українські собачі історії не менш захоплюючі. А ще, складаючи умовний рейтинг найкращих собак України, журналісти «УМ» переконалися, що цього року нас охоронятиме і захищатиме не тільки «собачий» гороскоп, а надійні та вірні друзі.

Раніше люди не переймалися питаннями, чи є в них будь-який моральний обов'язок перед «братами нашими меншими». Тільки на початку 70-х років минулого століття виник новий рух за права тварин. Було проголошено, що вони мають таке саме право на життя, позбавлене страждань, як і будь-яка інша істота на землі. Створена 15 років тому за ініціативою біолога Світлани Шевченко громадська організація — Кінологічна спілка України (КСУ) — для багатьох стала передвісником того, що невдовзі й наша країна відчує, як зближуються кордони.

У дитинстві батьки не дозволяли Оленці тримати собаку в міській квартирі. Може, тому вона мешкає зараз у приватному будинку, в якому під одним дахом уживаються її чоловік, син, дочка і... дванадцять собак, вісім з яких — такси. Кіт, на жаль, поки ця зграя господарює на подвір'ї, змушений ховатися в підвалі або переселятися на горище. А так у них цілковита гармонія. Чоловік кременчужанки Олени Турбаєвської, Юрій, дресирує собак, дванадцятирічна дочка — юний хендлер (тобто учасниця собачих виставок), а сама вона займається племінною селекцією незвичайних поки для України карликових і кроликових гладкошерстих такс. Ці маленькі голосисті створіння настільки милі, розумні й чарівні, що зовсім не зауважуєш їхньої кількості. І здається, начебто вони розуміють, що бесіда наша саме про них.

Укінологічному центрі міліцейського главку Київщини відбувся семінар-нарада керівництва кінологічних підрозділів органів внутрішніх справ України. Спеціалісти-собакознавці зі всієї країни мали можливість спостерігати за найскладнішими прийомами тренувань чотирилапих «міліціонерів» та поділитися досвідом.

Нарешті відвідувачі Київського зоопарку змогли привітати його нового мешканця — дворічного жирафа Рамі з Німеччини, який після двох тижнів карантину вийшов до публіки. За цей час йому треба було звикнути до своєї нової домівки, до працівників зоопарку і до гамірного людського натовпу. З чим Рамі чудово впорався. Власне, за цей час він уже й перестав бути Рамі — відтепер плямистого «німця» звати Діджус. Таке ім'я дав йому відомий оператор мобільного зв'язку, за допомогою якого й відбулося велике «жираф'яче» переселення. Як пояснюють робітники зоопарку, це навіть не піар-хід, а необхідність: існує традиція перейменовувати новоприбулих тварин, аби на новому місці ті краще приживалися.

Цього екзотичного діда з розкішною сивою бородою та вусами нерідко можна побачити обабіч траси зі Звенигородки до Черкас. З мішком за плечима, набитим пластиковими пляшками, він неспішно бреде попід лісосмугою, а слідом за ним іде, поскубуючи траву, ціле стадо кіз. Рогата худоба хоч і не знає людської мови, але добре розуміє свого господаря — Михайла Пасічника iз села Михайлівка Звенигородського району Черкащини — й піде за ним хоч на край світу.