Мабуть, було б завеликою розкішшю, якби в рік чемпіонату світу фінальний матч головного клубного турніру Європи перевершив «мундіаль» за красою і якістю виконання. І тому, мабуть, оцінюючи підсумки клубного сезону-2005/06, варто зробити знижку на те, що значна частина виконавців вирішального спектаклю тримали на прицілі першість світу, яка розпочнеться на полях сусідньої Німеччини вже за три тижні. Тобто якщо не сили, то емоції витрачалися не на сто відсотків. Скажімо, фінал Суперліги не став бенефісом Роналдіньйо. Бразильський розумник, без сумніву, буде однією з найпомітніших постатей на ЧС-2006, він відпрацював понад всіляку похвалу в попередніх матчах за «Барселону», а позавчора каталонці «зробили» свою перемогу і без феєричної гри Зубанчика-2 на авансцені.

«Завданням-мінімумом для нашої збірної на чемпіонаті світу буде вихід з групи», — підтвердив тренер «синьо-жовтих» Олег Блохін на позавчорашній прес-конференції в Кончі-Заспі. «Поки не дуже радісні перспективи, але, хоч як би важко нам було, ми поїдемо на чемпіонат і будемо боротися», — зазначив наставник національної команди. Під труднощами він мав насамперед проблеми зі складом та наявністю травмованих гравців. По-перше, досі не відомо, коли зможе відновитися й приєднатися до збірної Андрій Шевченко. По-друге, Блохін розкритикував рішення про проведення в Україні так званого золотого матчу: гравці в ньому виклалися на всі сто, в результаті є певні проблеми у Сергія Реброва, потрапив до лазарету ще один динамівець, захисник Сергій Федоров — у нього пошкодження стегна, інформацію щодо ступеня її складності тренерський штаб отримає після результатів медобстеження. У разі підтвердження травми Федорова, каже Блохін, він змушений буде відкликати зі збору у Португалії перед молодіжним Євро-2006 донеччанина Чигринського.

Володарем відродженого Кубка України з баскетболу став переможець регулярної першості «Азовмаш». «Фінал чотирьох» проходив у Маріуполі, й азовці сповна скористалися перевагою власного майданчика. У вирішальній грі підопічні Рімаса Гірскіса без особливих проблем здолали своїх основних конкурентів у боротьбі за «золото» українського чемпіонату — баскетболістів «Києва». Хоча було видно, що «вовки» не вважають найпринциповішим саме це протистояння. Кубок країни — і сам турнір, і безпосередньо трофей за перемогу в ньому — досить дрібні речі в порівнянні з чемпіонатом, не кажучи вже про єврокубки.

Більшість матчів заключного, 26-го, туру регулярної першості в українській чоловічій суперлізі перетворилася на формальність — команди розподілили свої позиції у «плей-оф» та поза ним достроково. Певна інтрига була пов'язана з київським «Будівельником», який балансував на межі першої вісімки. Підопічні Євгена Мурзіна самі «викопали собі яму», поступившись у столиці «Дніпру» (вирішальними для перемоги дніпропетровців стали два 3-очкові кидки Іванова та Агапова на останніх хвилинах). Після цього конкурентам «Будки» — командам із Кривого Рогу та Сум — достатньо було не програти аутсайдерам, щоб отримати путівки до ігор на вибування, й вони впоралися з цим завданням. Щоправда, вже в 1/8 фіналу «Кривбасбаскету» та «Сумихімпрому» належить зіграти з вітчизняними грандами, а це, по суті, дорівнює кінцю надій на медалі.

Спортивний танець здобуває в Україні все більшу популярність — зараз уже фактично немає жодного міста, де не було б секцій танцювального спорту. У Києві нараховується приблизно 70—80 клубів спортивного танцю, утім, це не так і багато, якщо зважити на те, що, скажімо, ця цифра перевищує 400—500. Водночас велика проблема українського танцювального спорту — розрізненість і навіть взаємопоборювання клубів та тренерів. «У нас дуже багато всеукраїнських і регіональних танцювальних організацій, але при цьому не вироблені єдині правила для змагань. Кожна організація представляє саму себе, і спроби створити єдину повноважну національну структуру закінчуються невдачами», — говорить Владислав Пігулевський, президент Ліги танцю України, однієї з багатьох таких організацій.

Її називають «Едiт Пiаф французького тенiсу». Можливо, це порівняння не зовсім коректне, бо в житті славетної співачки було значно більше трагізму, ніж у ще досить короткій спортивній біографії Амелі Моресмо — дівчини, яка нині є першою ракеткою світу. Водночас і в Амелі були свої злети й падіння, перемоги й розпачі. Лідерка світового жіночого тенісу не приховує, що вона — лесбіянка, але тепер, обпікшись на приватному житті, вже й не виставляє це напоказ, як робила раніше. Водночас багато хто вважає: краще така зірка, працьовита й спортивна, ніж секс-бомби на кшталт Курникової й Шарапової, котрі заробляють не так ракеткою, як своїми сексі-формами.
26-річна Моресмо — висока й кремезна, вона має очевидний маскулінний імідж і при цьому вміє зберегти славетний французький шарм. Але на корті, ясна річ, перевагою Амелі є насамперед сила й мужність. «Я зараз відчуваю, що справді доміную в жіночому тенісі», — каже француженка. «Вона грає, як чоловік», — кажуть про неї суперниці.
Тенісом Амелі захопилася у 4 роки, коли стала свідком фіналу «Френч оупен» між співвітчизником Яніком Ноа та Матсом Віландером. Уже згодом вона взяла епатажного Яніка за взірець і навіть брала в нього уроки психологічної стійкості, вже коли ветеран відійшов від професійних виступів, а Моресмо продовжувала торувати шлях до зірок.
Цього року збулася її мрія — Амелі виграла свій перший «Великий шолом», «Аустреліен оупен». Після нього перемагала на турнірах серії WTA в Антверпені й Парижі. Нещодавно ж, уже після того, як удруге стала першою ракеткою світу, Моресмо з тріском вилетіла з півфіналу престижного турніру в Маямі, поступившись росіянці Кузнєцовій (1:6, 4:6). Це ще один доказ того, що Амелі ще не є такою великою тенісисткою, як, скажімо, недружня до неї Хінгіс чи «колега» по «цеху» тенісних сексменшин Навратілова. Найвидатніша Моресмо наразі лише в масштабах Франції. Але вона обіцяє вдосконалюватися й надалі, не зважати на уколи злостивців і перемагати.
Пропонуємо до вашої уваги портрет зірки, складений із фрагментів її інтерв'ю сайту АmelieМauresmo.fr, газетам «Екіп» та «Телеграф».

Олег Протасов зазнав першої поразки в чемпіонаті України. У 25-му турі очолюваний ним «Дніпро» поступився на своєму полі безпосередньому конкуренту в боротьбі за «зону УЄФА» — «Чорноморцю». «Наш суперник більше заслуговував на перемогу, і він її досягнув. Одесити майстерно виконували стандартні положення, а мої підопічні, на жаль, не змогли знайти відповіді на пропущені м'ячі. Тепер, судячи з усього, питання про «зону УЄФА» для нас закрито». За великим рахунком, із такою грою нам нічого робити в цьому престижному турнірі», — таким самокритичним був післяматчевий коментар наставника. І сам Протасов, і перед Протасовим перед весняною частиною чемпіонату ставили завдання — сягнути третього-четвертого місця, але тепер очевидно: неможливо стрибнути вище голови, маючи ослаблений склад і не підсилюючись узимку.