У ніч із середи на четвер українська співачка Руслана тріумфально здолала півфінал «Євробачення-2004». Результати голосування організатори конкурсу вирішили не розголошувати, аби у фінальних змаганнях цифри-рейтинги нікого з міжнародної аудиторії не підштовхували до якихось упереджених висновків, але про те, що «Дикі танці» Руслани були чи не найцікавішою позицією півфіналу в Стамбулі, можна говорити напевно. Всі, хто дивився пряму трансляцію півфіналу «Євробачення» у середу, зітхнули з полегшенням: ставка на національну самобутність, карпатський колорит, музику не просто танцювальну — потужну, яскраву, енергетичну — спрацювала, і є велика впевненість у тому, що так буде і у фіналі.

Дивні речі трапляються інколи у світі шоу-бізнесу. Одні артисти починають промо-кампанію свого майбутнього альбому задовго до початку його запису, розпускають про себе плітки, дають скандальні інтерв'ю, інші по-партизанськи мовчать про новий продукт, ніби води в рот набрали. Про те, що співачка Оксана Пекун випустила свій четвертий альбом «Я без тебе», ми дізналися цілком випадково. Виявляється, першими почули пісні з останнього альбому Пекун винятково... старшокласниці. 5 тисяч компакт-дисків розлетілися по школах найбільших українських міст у рамках акції, яку проводила польська торгова марка Bella.

«Вевешника» Олега Скрипку черкащани вважають своїм земляком. Кажуть: «Він хоч і народився у Мурманській області, але у нашому райцентрі Кам'янка донедавна мешкали його батьки». Такі твердження, звісно, звучать не дуже переконливо, зате свідчать про неабияку популярність рок-співака у Шевченковому краю. Отож, коли Олег Скрипка зі своїм сольним концертом завітав до Черкас, його прихильники були на сьомому небі від щастя й повністю окупували великий зал Палацу культури «Дружба народів».

Місце зустрічі змінити не можна. Як тринадцять років тому Микола Баграєв сказав «Каховка», значить, Каховка. Місцеві жителі швидко зрозуміли, як із цього можна скористатися. І тепер перше, що бачиш при в'їзді до міста, — не величезна сцена й розкішний білий корабель «Маршал Рибалко», де живуть зірки, а море жіночок із табличками «Здаю кімнату» та... «Продам хороше місце на пагорбі перед сценою». Між рядами з питвом, солодощами і сувенірами всі дерева і стовпи обліпили школярі. Вони навіть примудряються танцювати, сидячи на гілках. Навпроти них — величезна двадцятитонна, зроблена з металу для літаків, сцена. А під ними — вісімдесят тисяч людей. Окремою купкою стоять комуністи. У них своє свято життя — мир, труд, май, і з ними, як у дитячому садку, ніхто гратися не хоче.

Що може бути приємніше перших весняних проявів романтизму: природа просинається, бабуськи, сховавшись від міліції, торгують підсніжниками, довжина дівочих спідниць мінімалізується максимально, а всі лавочки у скверах та парках зайняті закоханими та любителями пива (часто ці дві категорії поєднуються в одну)... Але якщо ти — чоловічої статі, тобі нещодавно виповнилося вісімнадцять і ти, на жаль, не є студентом вузу, то для тебе ці приємності, природно, стають другорядними.

1, 2, 3 травня — саме ці святкові дні кілька років тому облюбували для себе «Таврійські ігри» і, схоже, поки що своїм симпатіям зраджувати не збираються. Припала до душі ця дата й меломанам — тисячі їх з України і не тільки, придбавши квитки чи автостопом, уже наближаються до Каховки. (Де будуть змушені вирішити ще одну проблему — знайти житло, якого під час фестивалю в Каховці катастрофічно не вистачає). Не знаю, чи відклав хтось iз меломанів свою поїздку на «Таврійські» через «незручний» порядковий номер фесту, але артистів, які співатимуть цьогоріч на фестивальній сцені, цей факт не злякав точно.

Лілія Сандулеса завжди відрізнялась від решти своїх колег сміливістю у висловах і характеристиках на їхню ж адресу. Водночас, безперечно, вона володіє певними дипломатичними рисами, бо зберігає з багатьма майже дружні стосунки, що в шоу-бізнесі є досить великою рідкістю. Як сама зізналася, всі нібито один одному раді, але насправді ніхто ні з ким не дружить. Так, «Привіт!» — «Привіт!» — «Як справи?» — та й усе спілкування.

Що б не зробив цей невисокий екс-блондин з голубими очима, всі витвори його творчості миттєво займають своє місце на мистецькому іконостасі. Навіть коли славнозвісний рокер (читай запеклий противник попси) вступить у непривабливі води «мейнстріму» і це йому зійде з рук. Адже в Скрипки є те, що робить його непробивним для будь-якої критики, — почуття гумору чи то пак стьоб. Цього разу він в абсолютному вигляді проявився в кліпі на Скрипчин переспів легендарної «Каліфорнії». Ця пісня входить у новий повноцінний альбом-сольник, назва якого ще не відома, але роботу над яким уже завершено. Власне, презентація відео відбулася минулої неділі на музичному каналі М1, але повноцінне представлення роботи разом із коментарями самого виконавця пройшло цього тижня в «металічному» клубі «Дежавю». Там Олег Скрипка також «вивів у люди» Сергія Предка (співзасновника мережі ресторанів «Козирна Карта»), який виконав губами неперевершене соло труби. Власне, його партія є безперечною родзинкою українського реміксу і заміняє славнозвісний гітарний плач.

15 квітня сябри білоруські з гурту «Ляпіс Трубецькой» презентували братам українським своє нове досягнення — «Золоті яйця». Презентація нового альбому відбулася за звичною шоу-бізнесовою схемою: близько сотні зголоднілих як до музики, так і до безкоштовного фуршету столичних журналістів, трохи випадкових щасливців, які, без сумніву, мають безпосереднє відношення все до тих же журналістів, популярний ведучий — в особі діджея Пашi й, само собою, творці «яєць» у повному складі. Завдання «Ляпіса Трубецького» того вечора полягало, по-перше, в необхідному живому виконанні нових композицій з альбому, по-друге, у задоволенні інформаційних потреб представників ЗМІ протягом короткої прес-конференції.