Те, що діється цими днями у Верховній Раді, таки варто побачити на власні очі. Бо ж там цікаво настільки, що «засідання» українського парламенту демонструють закордонні телеканали, як-то австралійське та британське телебачення. Невже в країні кенгуру зацікавилися б нашою скромною Радою, якби не блокування президії, дудіння «меншовиків» у футбольні дудки та згвалтування «більшовиками» Конституції?
А що розповідала тітонька-консультант із ВР групі дітей, які вчора вранці завітали до найвищого законодавчого органу держави на екскурсію? Можна собі уявити, як здивувалися представники юного покоління, коли замість статечних дядечків, які сидять і тиснуть на кнопки, побачили натовп розпашілих політиків, що самовіддано дуділи у фанатські труби, стукали по заблокованій президії, кричали в мегафони й завивали сиренами. Так опозиція намагалася зашкодити «більшовикам», які скупчилися навколо спікера в кутку сесійної зали, розпочати сесійне засідання.

Попри те, що в опозиції не вийшло стримати владний таран, який почав ламати двері української Конституції, «трійці» («НУ», БЮТі та СПУ) вдалося продемонструвати свою силу включно зі здатністю ефективно діяти разом. Звісно, для такої сили потрібно організувати протидію. Принаймні для того, аби показати суспільству, що пропрезидентська більшість не менш цілісна, ніж опозиція. Відтак учора керівники фракцій і груп більшості підписали документ, згідно з яким домовилися про створення на базі цієї більшості коаліції.

Ніч із вівторка на середу відтепер варто охрестити «другою конституційною». Під час першої, 27-28 червня 1996 року, депутати просиділи в сесійній залі від ранку до ранку, аби ухвалити Основний закон. 23-24 грудня 2003-го парламентарії ночували під склепінням ВР для того, щоб не допустити наруги над Конституцією. Події цієї майже передріздвяної ночі (адже відбувалося це все за день до католицького Різдва) ми спробували відтворити за матеріалами інтернет-сайту «Майдан» та прес-служби «Нашої України», кореспонденти яких «за компанію» з опозиційними депутатами перебували в парламенті «від смеркання до світання».

Як і передбачав спікер парламенту Володимир Литвин, відкривати сесійне засідання співом Гімну України у Верховній Раді потроху стає доброю традицією. Попри втому від нічного чергування в залі, опозиціонери знову виконали «Ще не вмерла...» і стрункими лавами стали на захист Конституції. Усі спроби головуючого відкрити ранкове засідання, а точніше, продовжити так і не закрите вечірнє, розбивалися об звуки сирен, фанатських дудок та вигуків на кшталт «Кучму геть!». Про вихід віце-спікера, колишнього есдека Олександра Зінченка зі складу більшості оголосив не Голова ВР, а лідери опозиції.

Кулуари Верховної Ради гули, як розтривожений вулик. Збуджені парламентарії розмахували руками, бігали туди-сюди по коридорах і напрочуд радо вітали журналістів. Кореспонденти «УМ», звісно, теж спробували розпитати політичних діячів, яким вони бачать подальший сценарій вівторкового засідання, зокрема й голосування за зміни до Конституції загалом.

Учорашній сесійний день, який міг стати вирішальним на першій стадії проштовхуваної президентською Адміністрацією політреформи, почався блокуванням опозицією президії та дружним співом депутатами від «Нашої України», СПУ та БЮТі гімну «Ще не вмерла...» Аби не допустити «конституційного перевороту», опозиціонери висловлювали готовність стояти намертво і навіть ночувати в сесійній залі, а «більшовики» тим часом говорили про голосування бюлетенями...

Минулої суботи у столиці під дахом Києво-Могилянської академії відбувся V з'їзд Української народної партії. Напередодні партійного форуму «костенківці» окреслили два головні питання, які розглядатимуть делегати. Перше — це декларування готовності (і, як стало зрозуміло після з'їзду, необхідності) підтримати Віктора Ющенка на майбутніх президентських виборах. Розгляд цього питання включав у себе обговорення інших, супутніх, проблем: і політреформи, і недопущення президентських виборів у парламенті, і висунення єдиного кандидата від опозиції. Проте тут особливих дискусій не було, а значно цікавішим виявився інший заанонсований пункт порядку денного — прийняття нової програми УНП, а отже, окреслення шляхів майбутньої політичної діяльності партії.

День української дипломатії — трохи незвичне свято — запровадив чотири роки тому тодішній міністр закордонних справ Борис Тарасюк, приурочивши його до першого визнання України на міжнародній арені у 1918 році. Тоді ж, власне, «славних пращурів великих правнуки» і згадали імена перших українських міністрів, зокрема і найпершого, доби УНР — Олескандра Шульгина. Учора до встановленої на честь Шульгина меморіальної дошки на київській вулиці Терещенківській покладав квіти нинішній міністр Костянтин Грищенко.

Фраза, винесена в заголовок цієї замітки, є ключовою у рекламному матеріалі, котрий минулої п'ятниці опублікувала впливова газета «Нью-Йорк таймс». Ця реклама (а точніше, антиреклама, бо має жорстку спрямованість проти Віктора Медведчука) займає в номері американського тижневика цілу шпальту, що, за оцінками інтернет-видання «Українська правда», обійшлося замовникам приблизно у 50 тисяч доларів США.

Про дачу «президентського адміністратора» Віктора Медведчука на Закарпатті вже ходять легенди. Справді, у розповіді про масштаби «скромного будиночка» лідера СДПУ(о) з басейнами, тенісними кортами, вертолітними майданчиками тощо, задля будівництва якого нібито вирубали заповідний ліс і «підрядили» кілька сотень робітників з різних бюджетних організацій, повірити складно. Однак щось там таки будується, а твердження місцевої влади про те, що резиденція стане реабілітаційною базою ФК «Динамо» і зводиться на кошти клубу, на думку деяких народних депутатів, видаються ще більшими байками.