Згідно з офіційним приписом міської санепідемстанції, відновити виробничу діяльність у згаданому цеху можна буде лише після усунення недоліків. Останні полягали, насамперед, у тому,що не було гарантій «хімічної» безпеки для тих, хто купив виготовлену тут продукцію. Замість утіхи обновкою інтер’єру — придбаним наприкінці квітня новеньким диваном — одна з кременчуцьких родин мала зовсім інші клопоти. Варто було на тому дивані переночувати їхньому восьмирічному сину, як хлопчик потрапив до реанімації з тяжким отруєнням. Погіршилося самопочуття і його 19–річного брата.

Про нову яскраву «зірочку» британського політикуму з українським корінням — 43–річного лідера ліберал–демократів Ніка Клегга, котрий днями став віце–прем’єром Великобританії, написано вже чимало. Як у тамтешній, так і в українській пресі. Причому в уяві деяких вітчизняних колег Нік постає таким собі «в дошку своїм» хлопцем у вишиванці, котрого «викохала» Україна, яка тепер на правах «малої батьківщини» пожинатиме плоди своєї порідненості з одним із найвпливовіших політиків Британії. Припущення красиве і, так би мовити, суперпатріотичне. От тільки з реаліями воно, здається, має небагато спільного...

У селі Погреби Глобинського району від «класичного» до реформованого колгоспу, а потім і до приватної агрофірми «Вересень» безболісно «перескочили» ще в 1996 році. А оскільки реалізований тоді саме на Глобинщині проект перерізання «пуповини» з колгоспним минулим визнали «пілотним» для всієї України, то погребівська агрофірма була одним із трьох «піонерських» господарств району, які відвідав Президент Леонід Кучма наприкінці 1997 року, тобто незадовго до підписання своїх «революційних» указів стосовно прискореного реформування земельних відносин на селі. По досвід сюди приїжджали звідусіль. Адже вчорашні колгоспники тут одними з перших у державі після розпаювання землі цілком добровільно передали права фактично одноосібного «хазяїна» сільгосппідприємства своєму авторитетному керівникові Миколі Журавлю, котрий раніше 14 років очолював колективне господарство. Однак поступово разом із розібраними, «добитими» фермами і, власне, тваринництвом, втраченим майном, загубленою соціалкою «вивітрювався» й колишній авторитет фундатора агрофірми. Надто після того, як два роки тому селяни дізналися: пан Журавель продав корпоративні права агрофірми «Вересень» потужному російсько–українському агрохолдингу «Волари». Формально він як власник приватної структури мав на те повне право. Та хіба не мають законного права такі ж власники землі, котрі свого часу передали засновнику агрофірми свої наділи в оренду, «розлучитися» з господарем, який не виправдав їхніх сподівань, і його нинішніми «патронами»?

Ці унікальні твори ленінградського художника Максима Ушакова–Поскочина днями вперше «засвітили» перед найширшим колом відвідувачів працівники полтавського літературно–меморіального музею І. П. Котляревського, присвятивши експозицію 65–й річниці Перемоги над фашизмом.

Днями з пам’ятного знака жертвам Голодомору та політичних репресій, який у жовтні минулого року встановили в районному центрі Лохвиця місцеві активісти Всеукраїнського об’єднання «Свобода», невідомі зловмисники викрали гіпсову фігуру янгола. Той янгол ніби молився за упокій душ полеглих... Кому він «муляв» очі й хто, не побоявшись Бога, посягнув на образ його крилатого служителя?

Звістка про те, що в останні дні квітня 33–річний мешканець Кременчука потрапив до інфекційного відділення четвертої міської лікарні з діагнозом «тропічна малярія», неабияк стривожила мешканців цього наддніпрянського міста. Бо ж ідеться про одну з найнебезпечніших інфекційних хвороб, від якої у світі гинуть мільйони людей. Підхопити її можна від укусу так званого малярійного комара, з яким борються повсюдно. Особливо поширена ця інфекція на африканському континенті. Як з’ясувалося, саме звідти (а точніше, з Конго, де перебував у відрядженні) повернувся згаданий кременчужанин. Після того відчув себе зле: давалася взнаки висока температура, слабкість, пітливість… На щастя, хворий не займався самолікуванням і одразу звернувся до лікарів, які й виявили в нього збудник тропічної малярії.

Саме це «доросле» відео, зняте вдома 30–річним мешканцем Миргорода, допомогло міліції задокументувати його активну діяльність на ниві педофілії. Адже містечковими порноакторами для тих «гарячих» зйомок ставали підлітки 13–16 років. Підшукував їх чоловік за більш ніж традиційним сценарієм: хлопчиків із неблагополучних або малозабезпечених неповних сімей, де зазвичай бракує чоловічої батьківської уваги, він запрошував до себе додому, пригощав чимось смачненьким, неодмінно ставив на стіл солодощі та напої. В останні підсипав снодійні препарати, які разом із тим же шампанським мали остаточно «розслабити» чергову потенційну жертву ґвалтівника. Помічником–«оператором» у збоченця був 17–річний юнак, з яким згодом головний «режисер» почав мінятися місцями, фільмуючи «дорослі» забави неповнолітнього з молодшими хлопчиками...

Імена та прізвища одразу чотирьох льотчиків­космонавтів — Олексія Леонова, Петра Климука, Володимира Аксьонова й Анатолія Левченка — викарбувані на меморіальній дошці, яка днями з’явилася на приміщенні Кременчуцького льотного коледжу Національного авіаційного університету. Такою вагомою космічною «візиткою» може похвалитися далеко не кожен профільний навчальний заклад навіть вищого рівня. Тим паче що йдеться про квартет «найзірковіших» підкорювачів космосу, три з яких свого часу одержали по дві Золоті зірки Героя.

Варто проїхати кілька десятків кілометрів дорогами Полтавщини, аби одразу ж помітити головну особливість нинішньої посівної кампанії — озимини, яка о цій порі зазвичай врунилася обабіч шляхів у минулі роки, тепер стало менше. Тепер же поля відчутно «почорніли» у найбуквальнішому значенні цього слова, такими їх зробив вимушений і водночас наймасштабніший за обсягами пересів. Тривалі морози з відлигами і, відповідно, крижана кірка в області повністю «доконали» 42 відсотки озимих зернових культур і 80 відсотків ріпаку. Тож багатьом господарствам, які витратилися на минулорічну осінню сівбу в надії на вищий урожай, навесні довелося починати «битву» за нього фактично заново, так би мовити, з чистого аркуша.

Про викрадення новенького автомобіля «Джиллі» його 37–річний власник повідомив співробітникам Октябрського райвідділу внутрішніх справ Полтави опівночі. Мовляв, тільки–но припаркував автівку в центрі міста й на кілька годин відлучився, щоб «погуляти», а коли повернувся — за нею вже й слід вичах. Правоохоронці, звісно ж, одразу взялися за пошуки, задіяли план «Перехват»… А згодом звернули увагу на те, що при уточненні окремих деталей зникнення легковика заявник плутався у свідченнях, помітно нервував. Хоча такий стрес не завадив йому наступного дня вирушити до офісу страхової компанії, в якій він завбачливо застрахував іномарку від усіх можливих ризиків, у тому числі й від крадіжки...