Якщо застосувати бодай якусь класифікацію до теперішніх претендентів на посаду мера Києва, то їхню рать можна поділити — користуючись назвою старої радянської телепрограми — на «очевидних» та «неймовірних». Очевидні — це ті, які хочуть і можуть посісти муніципальний престол.

До початку революційних подій українці по–різному ставилися до молодого, гострого на язик політика: хтось з повагою, хтось з іронією, хтось з цікавістю, а хтось і з недовірою. Але те, що відбувалося впродовж останніх місяців, змусило більшість українців відкрити для себе зовсім нового Ляшка.

Рецензуючи минулого разу (див. «УМ» від 05.03.2014) книжку Анни–Лєни Лаурен «Невідома ціна свободи: демократичні революції у Грузії, Україні, Киргизії», ми обійшли увагою дуже ємну характеристику грузинської революції реформ: «Поміж трьох країн, які я досліджувала, Грузія — найбільший успіх, але й найбільше розчарування.

Коріння нинішніх агресивних дій Росії проти України, на мою думку, лежить у поведінці й діях екс–Прем’єра України Ю. Тимошенко, яка завдала непоправної шкоди неконфліктному розвиткові держави. Пригадайте її офіційний візит у Москву, зустріч із Путіним та те, як вона хихотіла, коли зарозумілий президент сусідньої держави та ще й стратегічний партнер ображав тоді чинного Президента В. Ющенка.

Північна Корея вкотре продемонструвала «взірцеву дисципліну» — явка на недільних виборах депутатів Верховних народних зборів становила 90%. У кожному зі 687 округів балотувався лише один кандидат від правлячої Комуністичної партії, а в бюлетені було вказано два варіанти — «так» і «ні».

Четвертий місяць ми з вами живемо в дуже непростих умовах. Моніторимо інтернет і телебачення, ходимо/їздимо вдень чи вночі на Майдан, говоримо переважно про речі, до яких, на нашу думку, не всі діти «доросли». Звісно, кожні батьки самі вирішують, що і як розповідати або не розповідати своїм дітям про ситуацію у країні.

Учора було оприлюднено перший після повалення Януковича президентський рейтинг. Лідером електоральних симпатій несподівано виявився позафракційний народний депутат Петро Порошенко, якого підтримує 21,2% українців.

Що ж так тоскно, якщо йти через Інститутську, а потім завернути повз готель «Київ» до Верховної Ради? Чому не вміщаються в голові ці кілька картинок? Вулиця, засипана квітами, будинки зі слідами гару й жирні пики «рєшал» у «Києві», в кулуарах Ради.