Участь у московському «Марші миру» закінчилася арештом для відомого бізнесмена, голови Фонду волонтерів України Тимофія Нагорного. Як повідомили його друзі, Тимофій приїхав до Москви спеціально для участі в «Марші миру». Під час ходи до нього та його помічника підійшли незнайомі і попросили вийти з колони, начебто щоб дати інтерв’ю.

З Юрієм Рястом я познайомилася ще на початку 2000-х на засіданні літературного об’єднання «Радосинь», які веде при Спілці письменників Дмитро Чередниченко. Чомусь одразу вирізнила його серед інших, й одразу запали в душу його рядки: «Впізнаю тоді трави в обличчя, та не згадую вже імена».

«От і настав той рік, коли журналістів, які висвітлюють акцію пам’яті Ґонґадзе, більше за тих, хто бере в ній участь», — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» наш колега Дмитро Лиховій. Для журналістів 16 вересня і справді за останні роки стало днем солідарності і честі професії. Бо саме загибель Георгія раптом усім нагадала просту істину, що за правду можна померти. Але після цього найменша брехня чи лукавство з боку колег сприймається як зрада.

Рідні та близькі бійців батальйону територіальної оборони №14 «Черкаси» б’ють на сполох. «Батальйон отримав безглуздий та злочинний наказ від командування, не маючи іншого озброєння, крім стрілецької зброї та кількох зенітних установок, висунутися в напрямку Донецька та зайняти оборону попереду 72-ї бригади ЗСУ.

У радянських підручниках історії про Оршанську битву 1514 року під проводом князя Костянтина Івановича Острозького, коли військо Великого Князівства Литовського, яке складалося переважно з українських, білоруських, литовських та польських полків, ущент розгромило московське військо Василія ІІІ, практично не згадувалося. Як і про битву під Конотопом 1659-го під проводом гетьмана Івана Виговського, коли, як писав російський історик Соловйов, «цвіт московської кінноти, що здійснила щасливі походи 54-го і 55-го років, загинув протягом одного дня».

«Командир батальйону «Прикарпаття» Віталій Комар уже на свободі — сидить у машині Коломийського міського голови, їдуть додому. Все добре!» — написав на своїй сторінці у «Фейсбуці» правозахисник Юрій Палійчук.

Схоже, радянські постулати «помри, а не здавайся», причому з наголосом саме на першому слові, досі тяжіють над Українською армією. Учора командира батальйону «Прикарпаття», який, усупереч наказу триматися до останнього, вивів своїх бійців із зони обстрілу під Іловайськом, чим зберіг не одне життя, засудили до двох місяців СІЗО.

Заробляти гроші можна не лише руками, а й знаннями. У дорослому житті цю істину розумієш як ніколи. А от школярі часто опиняються перед дилемою: і хочеться мати якісь власні, а не батьківські, кошти для реалізації своїх мрій, але що робити, коли практично усе життя підпорядковане навчанню?

Цього року першого вересня багато школярів прийшли до школи без неодмінного атрибута свята Першого дзвоника — традиційного букета квітів для улюблених учителів. Напередодні свята багато активістів поширили в інтернеті заклик не тратити гроші на квіти, а краще віддати ці кошти на потреби армії.

Вірменин Сергій Нігоян i білорус Михайло Жизневський стали першими жертвами війни Майдану з режимом і першими героями Небесної сотні. Тоді, у січні, вигуками «Герої не вмирають!» в останню путь Михайла проводжали тисячі киян. І після похорону друзі героя не залишили родину Жизневського без уваги.