...Найбільшим випробуванням і на сьогодні залишаються економічні та соціальні негаразди. Вирішити ці проблеми ефективно і швидко можна тільки об'єднавшись, тільки тоді, коли ми разом готові зустріти виклики і подолати їх.
...Я не дам жодного шансу жодній політичній силі дестабілізувати країну, використовувати релігійні, мовні чи ідеологічні розбіжності для розколу і розбрату під час виборчої кампанії. Я не дозволю жодній політичній силі спекулювати на темі сепаратизму...

Перебіг парламентської передвиборчої кампанії та пов'язані з ним стресові ситуації вкрай загострили симптоми хронічної політичної хвороби нашої влади: глибоке роздвоєння свідомості. Справді, з одного боку, забувши про будь-які ідеологічні та програмові розбіжності, приховуючись за іменними брендами своїх лідерів, ці люди за допомогою політичної реклами день і ніч переконують нас, що саме їх неодмінно потрібно обрати до Верховної Ради. Одночасно телевізійні ролики спрямовані на повну дискредитацію лідерства, одноосібної влади як такої. Мало того, що поняття «авторитарна влада» наші політики вживають винятково як синонім «злочинного режиму» — ми весь час чуємо про те, що в Україні начебто абсолютно не виправдав себе інститут президентства. Наш спікер, який на рекламному ролику хвацько зав'язує у гордіїв вузол розірваний канат, категорично заявляє про те, що його «не цікавить лідер, а цікавить Україна». Ще одна рекламна агітка віщає про те, що нас не захистить «добрий цар», а зробить це... «Партія соціального захисту»(?!).

Українському виборцеві не позаздриш: кожні 15 хвилин його годують убійними порціями політичної реклами з телевізора. Зазирнеш у поштову скриньку — ще один заряд. Вийдеш надвір (принаймні в містах) — те саме. Сядеш в автобус, метро — отримай нову подачу. Інакше й бути не могло, адже вибори-2006 — перші суто партійні, причому як до парламенту, так і до рад обласних, міських та районних рівнів. А є ще ж вибори мерів та сільрад... Лише до ВР балотуються 45 партій та блоків, загалом 7641 особа. Словом, отримуйте тисячі рекламних хвилин, бігбордів, лайтбоксів, листівок, газет, плакатів.
Те, що політичної реклами забагато, — ще м’яко сказано. Те, що складається враження, ніби в нас відбувається не конкурс партій, їхніх ідеологій та програм, а конкурс рекламних роликів, — сказано досить точно. Але результати соціологічного дослідження Українського інституту соціальних досліджень ім. О. Яременка і Центру «Соціальний моніторинг» свідчать, що немає жодної партії чи блоку, чию рекламу виборці сприймали б переважно позитивно. При цьому «лідери» негативного сприйняття — ролики Опозиційного блоку «Не так!» (66% критичних відгуків), Блоку Вітренко «Народна опозиція» (63%) та «Нашої України» (59%).
Певно, партії та блоки — учасники виборів — вважають, що активною рекламною кампанією вони збільшать свій відсотковий ужинок (а деякі — й переберуться через клятий трипроцентний бар’єр). Наївні... Трамбувати в наші мізки свою пропаганду раптом почали всі, і, відповідно, симпатії «новонавернених» розподілятимуться пропорційно між усіма. Якщо ж ідеться про «перерозподіл» голосів між тими, хто вже визначився, то політична реклама в цьому сенсі відіграє мінімальну роль. Тут значно важливіші конкретні кроки — виграшні чи програшні.
Тож, робимо висновок, політреклама справляє далеко не такий значний вплив, як декому здається. Своєю кількістю вона фактично нівелює сама себе. Але без неї теж обійтися не можна — ще, дивись, узагалі забудуть. А найпростіший спосіб постійно нагадувати про себе — телевізор.
Тож зосередимося передусім на телевізійній агітації, менше зачіпаючи «паперову» та «бігбордову». Адже, по-перше, неможливо осягнути неосяжне, а по-друге, у регіонах зміст листівок та рекламних щитів не просто множиться, а ще й варіюється залежно від політико-географічної зони. А ось телеролики бачать усі, і саме з них багатомільйонна армія виборців може робити висновки про ідеологію, забарвлення, щирість, смак, жагу до перемоги, заможність тієї чи іншої політичної сили. Зрештою, як і про її існування чи відсутність.

Природний період нашестя комах-шкідників на українські землі ще не почався — до літа далеко. Але передберезневі виборчі події активізували «комашину» тематику в стінах українського парламенту. Голосування щодо подолання вето Президента на Закон «Про місто-герой Севастополь», яке відбулося 23 лютого, вдруге (після голосування за нібито відставку уряду Єханурова) дало провладним силам підстави знову говорити про існування політичного альянсу Тимошенко—Литвин—Янукович, або ж ТЛЯ.

У Львові загострюється боротьба за крісло міського голови. Найбільш гучною подією останніх днів стало побиття представниками штабу одного з кандидатів на посаду мера, «рухівця» Василя Куйбіди, студентки, яка розповсюджувала листівки проти нього. Облаву на приміщення «Студентського братства», у якому виявили негативні «літучки», «рухівці» на чолі з самим Куйбідою та керівником його штабу здійснили вночі. Керівник «Студентського братства» Львова Наталка Садловська розповіла, що представники штабу Куйбіди вимагали в неї ключі від приміщення, де зберігались листівки, а коли дівчина відмовила — завдали їй кілька ударів по голові та по нирках. Інших братчиків «рухівці» затримали і повели в міліцію.

Якщо хтось відчуває ностальгію за старими добрими часами дідуся Кучми — ласкаво просимо до Луганська. Хто забув — пригадає все, починаючи від суцільної «голубизни» телеекранів і закінчуючи примусовим відстоюванням «трудових колективів» на такого ж кольору мітингах. Щоправда, є й певна відмінність: народ уже не відчуває колишнього страху перед уламками старого ладу. А тому, скажімо, останній «мітинг» під гаслом «Народ і Тихонов — єдині!» особливого враження не справляв. Ані чисельністю, ані темпераментом тих, кого зігнали під стіни облради. До того ж картинку «одностайності» псували доволі численні — як на досі ще напівсонну Луганщину — помаранчеві прапори «Нашої України» і жовті — «Пори». Ці партії до того розперезалися, що висунули «альтернативне» гасло: «Тихонова — на нари!». А вхідні двері адміністративної будівлі заклеїли папірцями із «порадою» народним обранцям: «Кримінальні депутати, не ховайтесь за мандати».

Учора Президент Віктор Ющенко в Івано-Франківську провів робочу нараду з проблем розвитку лісового господарства за участi представників Івано-Франківської, Львівської, Закарпатської та Чернівецької областей. А напередодні, як уже повідомляла «УМ», глава держави взяв «відгул» і святкував свій день народження в Буковелі.

Шляхом власної законодавчої ініціативи Громадянський блок ПОРА—ПРП намагається юридично втілити в життя ідеали, проголошені під час Помаранчевої революції. Наразі блок ПОРА—ПРП ініціював розробку так званого «Закону про правду» — проекту Закону «Про відповідальність державних службовців та інших осіб, уповноважених на виконання функцій держави, за порушення права особи та суспільства на правдиву інформацію».

Мультяшні, але красиво вималювані три богатирі в рекламному ролику цього блоку символізують союз трьох слов'янських держав. Один із билинних гігантів лупцює могутньою рукою оранжевого зайця з хустинкою в нагрудній кишені піджака. Перед тим як отримати по дупі, заєць примовляв «Думай по-українськи», так що суть алегорії більш ніж зрозуміла.