Звернення громадськості, яка хоче-таки чути викинуте з ефіру після перипетій з радіо «Континент» «Громадське радіо», було передано позавчора в Київську міськдержадміністрацію. Під ним стоять підписи таких різнопланових постатей, як Віктор Ющенко та Леонід Кравчук, Олександр Мороз та Леонід Грач, Юлія Тимошенко та Нестор Шуфрич, Іван Дзюба та Михайло Погребинський, Ніна Матвієнко та Богдан Ступка, — загалом 150 підписів. Відомі громадські діячі та політики вважають, що «за два роки існування «Громадське радіо» не лише зуміло довести свою професійність та неупередженість, в ефірі «Громадського радіо» проводилися дискусії між учасниками, які представляють якнайширший спектр точок зору». Словом, усе до того, аби Київська адміністрація дозволила співпрацю «ГР» з «Радіо Київ», інакше кажучи — вести мовлення на його частотах. Столична влада ще не відреагувала на запит шанованих громадян.

Дірку в енергетичному секторі Кабінету Міністрів заткнули Тулубом. Тим самим Сергієм Тулубом, який свого часу вже очолював Мінпаливенерго в уряді Віктора Ющенка (а перед тим — у Кабінеті Валерія Пустовойтенка) і врешті-решт звідти вилетів через конфлікт із віце-прем'єром з питань ПЕК Юлією Тимошенко, його ж Президент Кучма називає то «хлопчиком на побігеньках», то «найкращим менеджером України», котрого люто ненавидять фахівці атомної енергетики.

Уже фактично місяць в американському Сан-Франциско слухається справа за обвинуваченнями українського екс-Прем'єра у відмиванні грошей. Сам підсудний твердить, що зі справи «США проти Лазаренка» процес може трансформуватися у справу «Лазаренко (Україна, світ, США — інтерпретацій тут безліч) проти Кучми», про що й розповів у інтерв'ю «Українській правді». «Діжка» обвинувачень (наразі непроцесуальних) справді вже накотилася на Кучму. Проте компромат з'явився не з боку Лазаренка, як очікувалося, а з вуст Петра Кириченка — колишнього бізнес-партнера і друга Павла Івановича, який погодився свідчити проти екс-Прем'єра в обмін на те, що американська Феміда пом'якшить вирок щодо нього самого.

Верховна Рада не повернеться до розгляду законопроекту про внесення змін до Конституції №4105, який 8 квітня не набрав конституційної більшості голосів. Про це вчора повідомив журналістам спікер парламенту Володимир Литвин під час конференції для регіональних ЗМІ «Відкритість парламенту України: регіональна зміна». Хоч він і стверджує, що «внесення змін до Конституції потрібно», проте вважає, що до цього питання можна повернутися не раніше, ніж через рік, як це передбачає 158-ма стаття Конституції. «Я вам зачитую статтю 7 постанови про порядок і процедуру розгляду цього питання, — процитував він. — Якщо за наслідками голосування законопроект не отримає більшості голосів на його підтримку, він вважається відхиленим». І запевнив присутніх, що не збирається йти на компроміс із Конституцією України. «Я заявляю відповідально в присутності всього журналістського цеху: я не піду, як би мене не гнули і яких би публікацій про мене не вміщували», — сказав Володимир Литвин. Спікер додав, що перед тим, як повертатися до цього питання, потрібно змінити 158-му статтю Основного закону.

«Зарплата» в конвертах незабаром стане анахронізмом — усі громадяни України зрозуміють, що, отримуючи гроші за роботу з «чорної каси», вони позбавляють себе законної пенсії, і вимагатимуть від начальства оплачувати їхню працю законним шляхом. Це не жарт і не іронія — так стверджують усі рекламні ролики, присвячені пенсійній реформі. Наскільки такий сценарій реальний і як швидко 25-річні топ-менеджери й гендиректори проміняють можливість купувати розкішні авто й обідати в дорогих ресторанах сьогодні на туманну перспективу отримувати трохи більшу пенсію через 40 років — це вже інше питання. Але факт залишається фактом: доки ролики Пенсійного фонду переконують українців у тому, що заробляти треба легально, більшість із них воліють отримувати пристойну зарплатню бодай у конвертах.

Українські адвокати Павла Лазаренка вимагають від телеканалу «Інтер» надати колишньому Прем'єрові України й нинішньому в'язневі Каліфорнії ефір для того, аби він прокоментував інформацію, котра була оприлюднена в кінострічці «Справжній детектив». У цьому «кіно», яке «Інтер» транслював з 29 березня до 1 квітня, Павла Івановича, в унісон з нещодавніми обвинуваченнями Генпрокуратури, було названо замовником убивств народних депутатів Євгена Щербаня та Вадима Гетьмана. Однак сам Лазаренко, котрий, як уже писала «УМ», категорично відкидає звинувачення у причетності до цих убивств, вважає, що в результаті розповсюдження інформації про «начебто причетність до злочинів, яка прозвучала у фільмі «Справжній детектив» на телеканалі, його інтересам заподіяно суттєвої шкоди», — йдеться у листі адвоката екс-Прем'єра Марини Довгополої на адресу керівництва каналу «Інтер».

Ще вчора, тобто у четвер, народний депутат України Іван Четвериков був серед тих, кого «більшовики» правдами й неправдами притягли до Верховної Ради — тиснути кнопки за внесення змін до Конституції. А сьогодні панові Іванові, чий голос так і не допоміг політреформі пройти через парламентське горнило, уже байдужі всі конституції світу: 13 квітня о 3-й годині ночі ще зовсім не старий (1951 року народження) народний обранець відійшов у вічність. Як повідомляє Інтерфакс із посиланням на фракцію «Регіони України», до якої входив Четвериков, — «у результаті важкої тривалої хвороби».

Влада, що проігнорувала вшанування пам’яті жертв однієї з найтрагічніших подій нашої історії — кривавої розправи російських військ Меншикова і князя Голіцина над українськими козаками та мешканцями Батурина — вкотре довела свою неукраїнську сутність.
«На кожному кроці нам можновладці розповідають, як вони люблять Україну та українців. Де ж ці любителі сьогодні?» Запитання «нашого українця» Івана Плюща відповіді не потребувало. Влада, що проігнорувала вшанування пам’яті жертв однієї з найтрагічніших подій нашої історії — кривавої розправи російських військ Меншикова і князя Голіцина над українськими козаками та мешканцями Батурина — вкотре довела свою неукраїнську сутність. Хоча доводити це, власне, вже давно не потрібно — народ і без того все чудово розуміє.

У тому що омріяна Медведчуком й оспівана Кучмою політреформа не пройшла, є чимала заслуга попередника Віктора Володимировича на посаді адміністратора Леоніда Даниловича, а нині Голови Верховної Ради Володимира Литвина. Ні, сам спікер за зміни до Конституції чесно голосував, як, мабуть, і обіцяв своєму колишньому шефові. Але навряд чи хтось із «більшовицьких» поводирів передбачав, що Литвин так жорстко дотримається вимог опозиції про оголошення списку відсутніх на засіданні депутатів.

По-нашому, це — шок. Саме так можна охрестити той стан, у якому перебували після четвергового голосування за зміни до Конституції «більшовики», точніше їхні парламентські керманичі. А ще точніше — позапарламентський керівник і натхненник політреформи, провал якої став його грандіозною поразкою. Але у прострації Віктор Медведчук перебував недовго. Щоправда, поки головний адміністратор України приходив до тями, дехто з його підопічних серйозно проштрафився.