Нова влада не втомлюється пояснювати українцям, як про них дбає: і газ дешевий виторгувала, і «реформаторський» бюджет ухвалила в парламенті за 5 хвилин. Прем’єр Микола Азаров не нахвалиться: вперше, мовляв, за два роки держава підвищує пенсії і зарплати мільйонам своїх громадян. Щоправда, скептично налаштовані економісти критикують Держбюджет–2010 на чому світ стоїть: жодних обіцяних реформ у соціальній сфері цьогоріч не передбачено, медицина фінансується за залишковим принципом, наука опинилася в кризовому стані. Обіцяні ж підвищення пенсій та зарплат, переконують експерти, призведуть до запуску «друкарського» верстата НБУ, а хитромудра «схема» нарахування заробітної платні бюджетникам закінчиться давньою практикою: і лікар, і прибиральниця отримуватимуть однакові гроші.

Однієї ремарки нашого глави держави було достатньо, аби зрозуміти: бадьорі заяви Прем’єр–міністра Миколи Азарова, буцімто ми вже вийшли у бюджеті на дефіцит 6%, але МВФ вимагає його зменшити, м’яко кажучи, — не відповідають дійсності. Шість відсотків — це умова Фонду. У нас виходило дещо більше. Віктор Янукович навіть погрожував показати журналістам розрахунки, як саме дефіцит утискатимуть до цієї позначки. Соціальні виплати, за його словами, не чіпатимуть. Натомість зекономлять на багатих. Насамперед постраждають заможні пенсіонери: максимальна пенсія не перевищуватиме 10 тисяч гривень. Утім така економія для мільярдного бюджету — навіть не копійки.

Ідея зробити першоквітневе інтерв’ю з Анатолієм Литвиновим, найкращим читцем гумору в 70—90–ті роки (хто не пам’ятає його хіт «Як ми з кумом вареники варили» і взагалі весь кумівський цикл Павла Глазового), була майже концептуальною: так набив оскомину сучасний гумор із жартами нижче пояса. Але втілити цю ідею в життя виявилося не так просто. Анатолій Васильович, якому зараз 73 роки, переніс інсульт і з дому не виходить. «Що ви вигадуєте? Навіщо вам моє інтерв’ю, я вже в минулому, питайте тих, хто крутиться по телевізору». І все ж, відірвавшись від спільного з онуком перегляду мультиків, Анатолій Васильович поспілкувався з журналістом «УМ» по телефону: згадав часи Глазового і Шарварка, розповів, як починаючи з 1 квітня 10 днів підряд з переаншлагами в палаці «Україна» проходив фестиваль гумору «Вишневі усмішки», як міністр культури СРСР Демичев захистив їх перед українським Мінкультом. «А ви не знаєте, чого учора не було Ані Безулик?» — раптом перескочив з однієї теми на іншу артист. «Кажуть, ніби закінчився контракт із телеканалом», — відповідаю. «Отак скоро усе закінчиться, — невдоволено буркоче Литвинов. — Я газет не читаю, дивлюсь новини по телевізору, «Велику політику». Я не дуже люблю цього Савіка Шустера, а програма Ані Безулик мені сподобалась, і я здивувався, коли вона не вийшла, подумав, що це вже «пєрвиє звоночкі».

Насправді, крім розмови, це ще й був невеликий концерт для одного слухача — Анатолій Литвинов по пам’яті розповів кілька довжелезних гуморесок Павла Глазового і більше того — фрагменти виступів болгарською і сербською мовами. Так дивно було чути цей знайомий із дитинства голос, інтонації, акторську майстерність, і так шкода, що «сучасний телевізор» не показує українську естрадну класику бодай інколи.

Українцям не звикати до скрути: нас уже не здивуєш гречкою «по талонах» чи зарплатою у вигляді емальованих відер. Однак знову повертатися у часи хронічного безгрошів’я нікому не хочеться. А про них люди зараз усе частіше говорять: чи виплачуватиме Янукович пенсії («обіцяв піднять, а вже п’ятий день не несуть!»), чи буде робота й зарплата?..

Експерти запевняють: на суттєве підвищення пенсій та заробітних плат годі сподіватися: обіцянка — цяцянка, а казна — порожня. Мінімальні зобов’язання — виплату пенсій та зарплати «бюджетникам» — уряд намагатиметься забезпечити. Але якою ціною: державними боргами по вуха (які, до речі, однаково віддаватимемо ми з вами) чи «намальованими» гривнями, які лише розкрутять маховик інфляції?

З початку тижня найактуальнішою медіаподією стало призначення нового керівництва Національної телерадіокомпанії України. У середу Кабмін біло–блакитних призначив «командиром» дер­жавного каналу Єгора Бенкендорфа — до цього виконавчого продюсера телеканалу «Інтер». Чи варто відтепер очікувати, що державна «перша кнопка» стане першою і за рейтингами? Чи перетвориться на придаток проросійськи налаштованого лідера вітчизняної телеіндустрії?

Коли виникла ідея взяти інтерв’ю у Валентини Шевченко, думала, що розшукати цю легендарну жінку буде нелегко. Дізналася, що сьогодні вона очолює благодійний фонд і Конгрес ділових жінок. Зателефонувала до Конгресу із запитанням, як розшукати пані Валентину. «А я вас слухаю», — почула на тому кінці дроту. Я аж розгубилася, бо голос жінки, яка мені відповіла, був молодим і бадьорим. Тож доки не зайшла до її кабінету, чесно зізнаюся, сумнівалася, а чи це «та сама Валентина Шевченко». В елегантному брючному костюмі, мереживній білій блузці, з «фірмовою» високою зачіскою з нефарбованого волосся — у свої 75 років пані Валентина чудово виглядає. Ну справжня ділова жінка! Тож і розмову починаємо з роботи...

Не знаю, на положення якого з найновішого законодавства з комунально–житлового господарства про права і обов’язки обох сторін — власника будинку і квартиронаймача — мені посилатися, щоб встановити справедливість...

Для кожного з нас (якщо пощастить і доживемо) колись настане «момент істини» — час призначення пенсії. І не дивуйтеся, якщо ваш «доробок» лише трохи перевищуватиме мінімальну пенсію, — значить, ви нормальний, «чорний», пенсіонер. Так живе півкраїни, до речі. Інша річ, якщо ви — держслужбовець, митник, прокурор чи бодай помічник народного депутата. Ця «братія» живе непогано, отримуючи солідні пенсії і відчутно «підриваючи» державну скарбницю. В умовах кризи виплачувати пенсії по 10—20 тисяч гривень — просто аморально. Тим більше що у бюджеті «світить» дірка майже у 80 мільярдів гривень. Але позбавити ситого і заможного життя «спецпенсіонерів» можуть лише... майбутні ситі «спецпенсіонери» — народні депутати себто. А на таке «харакірі» вони точно не підуть.

Джентльмен ніколи не запропонує дамі горілку, якщо вона й так згодна.

Маленькій Діані виповнилося лише чотири роки, але її молочні залози виросли більше, ніж у десятирічної дівчинки. Дитина страждає на рідкісне захворювання — передчасне статеве дозрівання. Це коли гормони в дитини виділяються, як у дорослої людини. Таких дітей в області двоє. Кожні три місяці їм треба колоти дороговартісний гормон французького виробництва. Цей преперат утримує закриття зон росту і стримує статевий розвиток. Без нього дитина може вирости лише до метра 45 сантиметрів, ще в дошкільному віці мати менструації та зіштовхнутися з нездоровою увагою суспільства. Уникнути цих проблем було б дуже просто, якби сім’я була заможною...