Місцеві вибори — тест на самосвідомість українців. На цьому наголосив голова «Нашої України» Віктор Ющенко, перебуваючи на ІваноФранківщині. За словами екс­глави держави, не можна зводити дискусію лише до того, якою буде зарплата або пенсія. Напередодні виборів багато політиків «обіцяють фактично все», але це, каже Ющенко, популізм, політична брехня, оскільки дбають діячі винятково про власний результат. Сьогодні треба «говорити про інші речі — про національну самосвідомість, про єдність нації, без чого не може бути й економічних успіхів», — каже колишній Президент.

Народні депутати не люблять говорити про свої привілеї та зарплати — не додає ця тема популярності парламентарiям в очах народу. У пересічних українців уже є чітко сформований стереотип: депутати лише даремно проїдають державний хліб, колотяться й працюють «кнопкодавами», дбаючи про шкурні інтереси. Та ще й про збільшення на рік терміну мандатів — як–от зараз, усупереч вимозі нової–старої Конституції про чотирирічну каденцію.

Тим часом парламентські «завгоспи» божаться: не так уже народні обранці й жирують, як здається простим смертним. Поговорити з «УМ» про витрати на утримання парламенту та благополуччя нардепів погодився секретар Комітету з питань регламенту, депутатської етики та забезпечення діяльності Верховної Ради, член фракції «НУНС», заступник голови Народного руху України В’ячеслав Коваль. Він — давній парламентський апаратник; очолював апарат ВР ще тоді, коли в парламенті заправляв Віктор Медведчук.

Десятеро дипломованих фахівців, які є особами з обмеженими можливостями, візьмуть участь у соціальному проекті «Об’єднуємо зусилля для зайнятості кожного». Впродовж чотирьох місяців п’ятеро з них працюватимуть у державних органах влади і стільки ж — на приватних підприємствах. За свою роботу отримуватимуть спеціальну стипендію — 95 доларів на місяць.

У Верховнiй Радi 15 вересня зареєстровано нову редакцію Закону «Про захист суспільної моралі». 27 вересня голова Нацкомісії з тією ж назвою Василь Костицький провів інтернет–конференцію. Закон забороняє пропаганду національної та релігійної ворожнечі, фашизму, війни, порнографії, обмежує обіг продукції, що містить пропаганду еротики, алкоголю, насильства. За відсутності закликів до війни та фашизму закон фактично спрямовано проти еротики, яку «ревнителі» плутають із порнографією. Держава в умовах комерціалізації культури має право виховувати смаки (не забороною, а пропагандою кращого), бо гидко дивитися по телебаченню (переважно російському), як «співачки» відсутність голосу та мелодії компенсують відсутністю одягу.

Цього тижня виповнюється 200 днів, відколи в Україні з’явився новий Президент — Віктор Янукович. Прийшов він на престол із цілою валізою солодких обіцянок і гаслом «Україна для людей». За цей час можна було чимало встигнути — і Янукович устиг: здати Україну в користування Росії, згорнути демократичні процеси і змусити українців покласти «зуби на полицю». Про забуте–обіцяне й зроблене новою владою вирішила нагадати «Україна молода».

Медики б’ють на сполох: українці купують у телемагазинах дорогущі прилади «від усіх хвороб», навіть не підозрюючи, що шахраї продають не медичні апарати, а звичайні побутові електроприлади. Дідусі та бабусі влазять у борги, щоб нашкребти необхідну суму (а це і 1500, і 2000, і навіть 3200 гривень) на вібромасажер від гіпертонії, пояс від ревматизму, «суперефективні» масажери для очей, браслет від артриту чи терапевтичну установку для омолодження організму. Продавці, ясна річ, обіцяють золоті гори. Утім на практиці виходить, що ці апарати й пристрої або не дають жодного ефекту, або призводять до таких побічних дій, що тримайся: «гроблять» очі й навіть спричиняють гіпертонічний криз. І найгірше, повернути прилад в обмін на кровнi гроші не виходить — ділки наче розчиняються в повітрі. Фахівці Держлікінспекції, які щодня отримують стоси скарг від обдурених людей, уже попросили Генпрокуратуру та СБУ покарати шахраїв.

Поки в Україні державні мужі намагаються зайвий раз не нагадувати про свій намір змусити українок працювати додаткові п’ять років, МВФ уже офіційно повідомляє: Україна таки підвищить пенсійний вік для жінок. Про це йдеться, як уже писала «УМ», у меморандумі української влади та Міжнародного валютного фонду, який наші урядовці готували за зачиненими дверима. Згідно з документом, уже до кінця вересня у парламенті з’явиться законопроект, і до кінця року його намагатимуться ввести в дію. Передбачається поступове збільшення пенсійного віку для жінок до рівня чоловіків — із 55 до 60 років, додаючи шiсть місяців щорічно. І це попри те, що Віктор Янукович заявляв, нiби ніколи не піде на підвищення пенсійного віку, адже «не має на це морального права».

В Україні тим часом не вщухають дискусії з приводу підвищення пенсійного віку: одні вважають цей крок мало не панацеєю, інші засуджують, називаючи знущанням над людьми. Для того, щоб розставити усі крапки над «і» у цьому питанні, іноземні експерти провели масштабне дослідження демографічних та фінансових передумов пенсійної реформи у нашій державі. Представники аналітично–дорадчого центру Блакитної стрічки ПРООН/ЄС, які вивчали всі тонкощі української пенсійної системи, розробили прогноз до 2050 року. Втішних даних серед результатів дослідження майже немає.

Народна артистка України, виконавиця головних ролей у фільмах Юрія Іллєнка «Лісова пісня», «Легенда про княгиню Ольгу», «Лебединое озеро. Зона», «Молитва за гетьмана Мазепу» розповідає «УМ» про роки заборон творчості Іллєнка, його роз’яничарення, фурор на міжнародних фестивалях та останні роки життя.

Українці ще не оговталися від весняних «справедливих» перерахунків пенсій, як на порозі чергова «радість»: із 1 липня мінімальна пенсія збільшується аж на... три гривні — із 706 до 709 гривень. Щомісяця отримуючи від держави кровно зароблене, більшість українських пенсіонерів замислюється: невже це все, що я заробив за своє життя, важко працюючи? Перерахунки, зроблені після приходу до влади команди Януковича, виявилися черговим пенсійним обманом (хоч і обіцяли справедливе нарахування, залежно від стажу та заробітку). Після масових перерахунків пенсій з 1 січня 2010 року зрівнялівка в пенсіях звичайних «чорних» українських пенсіонерів ще більше поглибилася — бо той, хто важко трудився і хто не працював, часто мають відтепер майже однакову пенсію. Розрахунок — справедливий, нічого не скажеш: особа, яка жодного дня не працювала, отримала у травні 2010 року доплату до пенсії майже 300 гривень. Натомість ті, хто надривався по 50 років, могли не отримати жодної гривні доплати, бо розмір їхньої пенсії після перерахунку виявлявся... меншим, ніж до нього.

У нашій державі існує своя, унікальна, пенсійна «справедливість». Неймовірно, але тільки в Україні у двох осіб із однаковим стажем та заробітком до 1 липня 2000 року розміри пенсій можуть відрізнятися майже... на тисячу гривень за місяць. Причому меншу пенсію отримує особа, яка працювала після 1 липня 2000 року і заробляла додатковий стаж. До слова, цей несправедливий принцип обчислення пенсії існує лише в пенсійному забезпеченні мільйонів звичайних українських громадян, яким призначається пенсія відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Така «математика» не стосується народних депутатів, прокурорів, суддів, державних службовців — їхні пенсії обчислюються відповідно до «привілейованих» законів — у розмірі 90% від заробітку за останній місяць роботи на високій посаді.

Скільки правозахисники та економісти не вказували чиновникам на несправедливість пенсійної системи — реакції жодної. Воно й зрозуміло: «державних мужів» їхня пенсія влаштовує.