Усе більше червоних ягідок у формі сердечок дозріває на грядках. І в магазинах та на ринках ціни на полуниці поволі, але повзуть униз. Отже, час подумати, що незабутньо смачного зготувати з нинішнього урожаю, щоб у полуничний сезон посмакували домочадці, і зробити хоч трохи смакоти про запас.

Молода письменниця Юлія Чернінька полуницю шанує не лише за її незрівнянний смак. Студентка–заочниця журфаку Львiвського унiверситету iменi Івана Франка вiрить світилам тібетської медицини, які називають ягоду царицею рослин. Юлія, яка разом iз сестрою Оленою написала, зокрема, романи «Хутір Розбещених Душ» i щойно представлений «Реанiмацiя, або Легіон А», знає, що полуниця — улюблена ягода голлівудських красунь, які дбають про фігуру. Три дні на полуницях і зеленому чаї з медом — і чотирьох кілограмів зайвої ваги як і не було. До речі, антиоксидантні дії полуниці значно підсилюються... алкоголем. Тому такими популярними є десерти з полуницею і шампанським, полуницею і лікером чи ромом.

Весна підносить до столу справжні харчові скарби — зелень. Якщо не знаєте, зеленими овочами називають вершки всіх їстівних рослин. Найпоширеніші у нас: петрушка, кріп, салат, зелена цибуля, огіркова трава, селера, додавати у страви можна навіть молоде бадилля столового буряка і редису. До їстівної зелені належать і молоденькі листочки дикоростучих рослин, серед яких найбільш популярними є кропива і кульбаба. (Зрозуміло, для їжі їх потрібно збирати подалі від доріг, бо щедро «приправлені» вихлопними газами вони перетворюються з корисних на шкідливі).

Кожна господиня знає, що будь­яка страва без вишуканої заправки — «макарони макаронами» чи «картопля картоплею». А якщо зелене салатне листя не здобрити соусом?! Тож сьогодні акцент — на приправах.

Якщо говорити мовою кулінарії, то Максим Кідрук — людина–коктейль. Дух мандрівництва у ньому так майстерно змішаний iз письменницьким даром, з потягом до здорових авантюрних пригод, з відшліфованими правилами життя інженера–енергетика, і все — настільки насичене і наповнене життям, що просто вражає, як це взагалі може вживатися в одній людині. Йому 28 років, а він уже встиг отримати золоту медаль за навчання, здобути вищу освіту і вивчитися в аспірантурі Стокгольмського Королівського технологічного інституту, написати 10 книг, серед яких 6 художніх. Максим уже побував у 28 країнах, серед яких — Мексика, Еквадор, Перу, Китай, Чилі, Бразилія, Ангола, Намібія та Нова Зеландія.

На запитання «УМ», чи цікавиться письменник кухнями народів, де він буває, Максим відповів, що загалом не гурман. Утiм молодому чоловікові дуже подобається куштувати те, що їдять чи п’ють в екзотичних країнах. Залюбки пробує, наприклад, м’ясо змії. Проте улюбленими є страви європейської кухні та різноманітні коктейлі з усіх–усюд.

Із приходом тепла, коли все починає зеленіти на городах, настає довгоочікувана пора справжніх зелених борщів — зі свіжих листочків.

Що для вас смакота? Тільки страви, які втамовують голод, приносять задоволення і покращують настрій? Якщо так, то автори щойно виданої книги «Солька і кухар Тара–пата» Оксана Лущевська і Лана Світанкова разом iз видавництвом «Грані–Т» переконані, що відчуття ваші спрацьовують лише відсотків на п’ять. Бо смакувати можна сонячний ранок, прогулянки, пригоди, сон, спілкування з домашніми і друзями, а ще — книги. Якщо до ваших рук потрапить «Солька...», зможете відчути смак родинного щастя: щонайменше, разом iз дітьми зможете приготувати страви, почитати цікаву повість, а принагідно у кінці ще записати нові рецепти — для цього спеціально відведені сторінки.

Поява книги «Солька і кухар Тара–пата» — справа фантазії та уяви. Мені часом бачився кухар, який чимчикує собі вздовж Хрещатика. Довкола листя. Щойно пройшов дощ. Далі вигадалося прізвище Тара–пата, що означає неспокійний, клопіткий. Потому прийшла його історія.

Ці рецепти з книги Оксани Лущевської та Лани Світанкової «Солька і кухар Тара–пата» краще готувати з дітьми і для дітей. Ваша дитина не любить гречану кашу, спробуйте зготувати цю страву з овочами. На 2,5 склянки гречки беріть удвічі більше води, 2 невеликі морквини, 2–3 помідори, невеликий кабачок, пучок петрушки, масло, сіль. Перебираємо і миємо гречку, овочі ріжемо кубиками. Усе перемішуємо в мисці, додаємо петрушку. Викладаємо у каструльку, додаємо дрібку солі і заливаємо все окропом. Доводимо до кипіння, кладемо шматочок масла, щільно закриваємо кришку, зменшуємо вогонь і варимо 20 хвилин.

Це меню мені підсунув чоловік, який періодично тусується у колі тих, хто цікавиться старими папірцями з цікавою історією. Меню з потяга для збирача кулінарних рецептів, звичайно, не видання 1929 року «Першої української загально–практичної кухні», яку написала невістка Івана Франка — Ольга. Але навіть назви страв у меню дають поштовх для кулінарних фантазій.

На обкладинці англійською написано: потяг спеціального призначення. Маршрут: Лос–Анджелес — Сан–Франциско. Точна дата — 20 вересня 1959 року. Меню для пасажира Микити С. Хрущова.

Як ви думаєте, що пропонували американці поїсти у дорозі генсекові тодішньої радянської супердержави на сніданок? Зокрема, ікру і бульйон, омлет (у російському тексті пишуть «з варенням», хоча насправді англійською йдеться про волоські горіхи в желе), креветки з рисом на пару, тушковані курчата у білому вині, салат «Пасифік», кукурудзяний хліб, яблучний пиріг, диню на льоду.

До речі, Микита Хрущов саме в 1959–му на першій у СРСР американській виставці вперше публічно озвучив «кузькіну мать», про яку не забув і трохи згодом, коли того ж року приїхав iз візитом до США. Тож покажемо домашнім на кухні те, чого вони ще не бачили і не куштували — організуємо трапезу у стилі кінця 50–х минулого століття в американському стилі.