Намагаючись освіжити малоцікавий Кубок УЄФА, президент Європейського союзу футбольних асоціацій Мішель Платіні настільки захопився вдосконаленням турніру, що не помітив, як той перетворився на «фарм» Ліги чемпіонів. Схожість у назві, частково спільний перелік спонсорів, частково — одні й ті самі учасники, які перетікають з однієї турнірної сітки в іншу. І от у фіналі четвертого розіграшу Ліги Європи зустрілися невдахи групового раунду Суперліги–2012/13, а його переможцем стала команда — чинний володар Кубка чемпіонів.

Українська художня гімнастика не звикла залишатися без нагород. Однак медальний доробок наших грацій під час минулого олімпійського циклу виявився зовсім куценьким. Їхні невдачі припали на перехідний період, час зміни поколінь у національній збірній. А от після безмедального Лондона, на початку 2013 року, нагороди посипалися на українок як із рогу достатку.

Попри те, що головні старти сезону ще попереду, прогрес 19–річної кримчанки Ганни Різатдінової важко не помітити. «Це лише мої перші успішні кроки на шляху до спортивної мрії», — каже в інтерв’ю «УМ» нова лідерка національної збірної. На кожному з шести етапів Кубка світу, що вже відбулися (за винятком одного, який пропустила через травму), 19–річна «художниця» сходила на п’єдестал. А, скажімо, минулого тижня у французькому Корбель–Ессоні Аня перемогла в абсолютній першості та здобула ще чотири медалі в окремих видах: «золото» — за вправу з булавами, два «срібла» — за обруч і стрічку, «бронзу» — за композицію з м’ячем.

Успішні виступи Різатдінової збіглися з введенням у дію нових правил та переформатуванням складу головних конкуренток — росіянок. Хай там що, а перші серйозні здобутки допомогли кримчанці повірити у свої сили та можливість перемоги над головними фаворитками — суперницями із Росії.

Ми розмовляємо з Ганною в доволі аскетичній кімнаті відпочинку «Школи Дерюгіних» у Жовтневому палаці, де ще відчувається дух СРСР. Сама навчальна студія квартирує в одному з крил цокольного поверху. Посеред інтерв’ю заходить Альбіна Миколаївна, і ми, як старанні учні в школі, не змовляючись, синхронно підводимося та вітаємося з живою легендою тренерського цеху, пояснюючи мету нашого зібрання. «Мама вітчизняної художньої гімнастики» без слів киває у відповідь, дозволяючи продовжити розмову зі своєї підопічною.

Як і минулого року, нині господарями чемпіонату світу в елітному дивізіоні є Фінляндія та Швеція. І якщо на ЧС–2012 півфінальні та «медальні» поєдинки пройшли в Гельсінкі, то цього року організатори застосували асиметрію, віддавши чотири вирішальні матчі Стокгольму. Тож, провівши сьогодні на «Хартвелл–арені» два чвертьфінали, Суомі попрощається з 77–м чемпіонатом світу, а збірна цієї країни, у разі успішного подолання першого раунду «плей–оф», продовжить турнірний шлях на стокгольмській «Глобен–арені».

Загальна тенденція вітчизняного жіночого гандболу така, що над ним зазвичай видніється прапор лише одного флагмана, без особливих надій на чемпіонську інтригу. Свого часу «золото» тричі (1992, 1996, 2000) вигравав київський «Спартак», використовуючи напрацювання радянської епохи. Потіснивши киянок, 13–разовим чемпіоном країни став запорізький «Мотор», який нині вже припинив існування як жіночий ГК. Домінування запоріжанок перейняв криворізький «Смарт», перейменований у «Спарту» (2009–2011). Натомість в останні два сезони прапороносцем стали ужгородські «Карпати», які минулого тижня доволі легко виграли другий поспіль чемпіонський титул.

Улаштувавши тривалу як для себе се­рію без перемог, «Шахтар» серйозно відстав від визначеного на початку сезону Мірчою Луческу графіку результативності. У попередніх турах «гірники» розписали три нічиї поспіль, відзначившись у них такою ж кількістю голів. Хоча, згідно з планами наставника, мали робити в середньому хет–трик у кожному матчі ЧУ. Хай там як, а надолужувати згаяне донеччани взялися в поєдинку з «Таврією». Відновивши бомбардирські навички в кубковому півфіналі з лідером першої ліги «Севастополем» (4:2), команда Луческу продовжила голеву феєрію з іншим представником Кримського півострова. У воротах Даміра Кахрімана побувало аж п’ять «сухих» м’ячів. Дострокові чемпіони не тільки поліпшили командний доробок, а й допомогли Генріху Мхітаряну побити бомбардирський рекорд першостей України. Якщо в 24–му турі вірменський півзахисник «Шахти» зрівнявся за кількістю точних ударів за сезон із Сергієм Ребровим та Максимом Шацьких (22), то тепер у його активі 24 точні «постріли». Відтак, Мхітарян наблизився на відстань двох пунктів до клубної планки результативності, встановленої Віталієм Старухіним майже 34 роки тому в чемпіонаті СРСР — 26 голів. «Дякую партнерам по команді, які допомогли забити», — сказав Генріх.

Після потужних виступів вітчизняних боксерів на чемпіонаті світу–2011 та Олімпіаді–2012 стало очевидно, що Василь Ломаченко й компанія виросли з аматорських штанців. Однак поспіхом застрибувати в професіонали ніхто з «великої п’ятірки», окрім Тараса Шелестюка, не захотів. Проміжним етапом на шляху до профі–рингу стала напівпрофесійна WSB–ліга, де вітчизняні майстри шкіряної рукавички, об’єднані під прапором клубу «Отамани», знову підтвердили свій високий клас. І хоча у фінальному поєдинку підопічні Михайла Мельника поступилися казахстанським «Вовкам» з Астани, до Києва «синьо–жовті» повернулися з помпою, з піснями і скандуваннями, не почуваючи себе переможеними.

Якщо виснажливий 12–раундовий бій Володимира Кличка із польським гігантом Маріушем Вахом деякі експерти назвали протистоянням представників «вищої та першої ліг», то, з огляду на «прогулянковий» характер суботнього поєдинку українського чемпіона в Мангеймі, його суперника Франческо П’янету взагалі можна кваліфікувати в умовний «третій дивізіон».

Чемпіонат прем’єр­ліги 2012/13 ще за три тури до фінішу побив історичний рекорд за кількістю глядачів, які відвідали стадіони протягом сезону. Попереднє досягнення було зафіксовано в турнірі 2011/12 — 2 млн. 713 тис. 334. А після матчу «Металіст» — «Динамо», за яким на харківській арені стежили 38 750 уболівальників, планка «явки» поточного ЧУ сягнула 2 млн. 736 тис. 827 осіб.

Попри відчутно слабший контингент учасників ЧЄ–2013, збірна України з дзюдо минулого тижня в Будапешті була за крок до повторення безмедального олімпійського провалу–2012. Як і в Лондоні, в столиці Угорщини невдачі українських дзюдоїстів почалися зі стартової поразки найтитулованішого вітчизняного борця Георгія Зантараї. І знову до останнього змагального дня в нас не було медалей. Проте цього разу врятувала Ірина Кіндзерська. На Олімпіаді наша важковаговичка показала найкращий поміж українців результат — п’ятий. А тепер на першості Європи Іра свою сутичку за «бронзу» виграла і стала єдиною представницею «синьо–жовтої» збірної, хто зійшов на п’єдестал.

Клас та авторитет найтитулованішої волейбольної команди, харківського «Локомотива», — факт беззаперечний. Перервати гегемонію «залізничників» в українській чоловічій суперлізі не вдається нікому. Виконавши поставлені завдання на двох міжнародних фронтах — у єврокубку та відритій першості Росії, підопічні Юрія Філіппова залишили внутрішній чемпіонат «на десерт». Нагадаємо, другий сезон поспіль «Локо» долучився до змагань в Україні лише на стадії «плей–оф». Цього разу у «золотій» серії волейболісти Харкова зіштовхнулися з неймовірним спротивом Красноперекопська.