Якщо комусь здається, що Леонід Кучма влаштував ось уже п'ять побачень зі своїм російським візаві Володимиром Путіним за одне літо з великої любові до колеги, то це помилкове враження. Почуття у Леоніда Даниловича, швидше, «з розрахунку», та й про той ще потрібно домовитися. Але, схоже, Президент України таки візьме ВВП «на ізмор» і доб'ється від Володимира Володимировича публічної підтримки кандидата у президенти Віктора Януковича (а саме така позиція Путіна і є однiєю з цiлей численних зустрічей, які з ним ініціює Кучма). Власне, позавчора в Сочі лідери двох держав говорили про те саме. Від попередніх це рандеву відрізняв хіба що антураж — російський курорт, а не кримський і не прикордоння з Білоруссю. Ну й нові економічні та майнові пропозиції, які Київ робить Кремлю задля підтримки Януковича та «запасного аеродрому» безпеки у Росiї в разi провалу провладних сил на виборах.

Кандидата в президенти Михайла Бродського — того самого, який заявив, що цілком підтримує Віктора Ющенка і йде на вибори, аби критикувати Віктора Януковича, — можуть зняти з реєстрації. Позавчора Верховний Суд сповістив штаб Бродського по телефону про те, що на розгляді суду перебуває скарга з вимогою скасувати рішення ЦВК про кандидатську реєстрацію лідера партії «Яблуко». За повідомленням прес-служби Бродського, суд міг відбутися вже вчора, о 15.00. Цікаво, що скаргу було подано від імені Партії регіонів України, лідером якої є Прем'єр-міністр і «єдиний кандидат від влади». Предмет опротестування — програма кандидата Михайла Бродського. Суть скарги не наводиться, хоча неважко припустити, що формальною зачіпкою для «донецьких» став задокументований намір Бродського перетворити Україну «із заповідника олігархів на зоопарк для олігархів». До речі, саме через цей пункт частина членів ЦВК (меншість) голосувала проти реєстрації головного «яблучника» кандидатом у президенти.

На початку виборчої кампанії Україну відвідала група працівників Міжнародної гельсінської федерації з прав людини, що базується у Відні. Гельсінська правозахисна федерація консультує Організацію з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), Раду Європи й інші міжнародні організації, тож цікаво дізнатися, яке враження склалося в інспекторів про ступінь демократичності президентських виборів в Україні.

Важко сказати, хто б іще міг так комплексно й регулярно «моніторити» по всій Україні ситуацію з дотриманням виборчого законодавства, якби не всеукраїнська громадська організація Комітет виборців України. Репліки кандидатів, партій, блоків та інших учасників виборчого процесу сприймаються здебільшого як заангажовані, «піарні» і рідко коли бувають систематизовані в часі та масштабі всієї країни. У вічно зайнятого в такі гарячі деньки Центрвиборчкому до складання реєстрів виборчих перекосів руки не доходять, у ЦВК кивають на міліцію й суди — мовляв, хай вони цим займаються, до того ж Центральна виборча комісія по-своєму заангажована й проти «верхів» критично налаштовуватися не поспішає. А от хлопці з КВУ вважають своєю основною справою саме стеження за дотриманням учасниками «великих перегонів» законності та міжнародних стандартів демократичності виборів. При цьому КВУ вперто залишають за межами кола учасників виборчого процесу — представники «профільної» громадської організації й у нинішній виборчій кампанії не матимуть легітимних підстав працювати спостерігачами, і результати їхнього моніторингу, виходить, не мають жодної ваги, окрім як створення інформаційного резонансу серед кола посвячених. Уже на початку липня робота Комітету виборців України переросла в довготерміновий моніторинг кампанії з виборів Президента, цього тижня КВУ представив звіт про перший етап роботи, але заступник голови ЦВК Ярослав Давидович фактично знівелював усі старання, заявивши в інтерв'ю журналістам, що Комітет виборців не є суб'єктом процесу, тож його висновки на підставах виконаного моніторингу жодного значення для Центрвиборчкому не матимуть. Мовляв, до лампочки всі ці спроби об'єктивно й цілісно оцінити перебіг виборчої кампанії в центрі й регіонах. Хоча, якщо є бажання, — «на здоров'я». ЦВК, звісно, може лишатися при своїй думці, але, гадаємо, читачам і виборцям загалом буде принаймні незайве ознайомитися з результатами першого моніторингу КВУ кампанії-2004.

Перший у цій виборчій кампанії передвиборчий вояж Україною головного кандидата від опозиції почався з капостей, відомих Вікторові Ющенку ще з парламентських виборів-2002. Напередодні приїзду В. Ю. до смт Іванівка, що на Одещині, місцева влада розпорядилася знести екскаваторами асфальт із центральної площі та навезти туди купи піску. Звісно, мітинг на підтримку все одно відбувся, незважаючи на нові особливості місцевого рельєфу. До Іванівки, на береги Великого Куяльника, аби послухати кандидата від опозиції, приїхало багато людей навіть із навколишніх районів та міста Південне. Віктор Ющенко, звертаючись до відчинених вікон районної держадміністрації, заявив: кожен держслужбовець, який перешкоджає громадянам України у праві вибору і не поважає громаду, обов'язково відповідатиме перед законом. «Я як майбутній Президент кажу вам: ви — злодії», — звернувся лідер коаліції «Сила народу» до чиновників. На думку Ющенка, такі недолугі методи й перешкоди викликають у людей спротив і працюють не на владу, а на опозицію.

За неповних три місяці до першого туру виборів Президента лідером електоральних симпатій залишається Віктор Ющенко. Свої голоси за нього готові віддати 27,9 відсотка виборців, а за його головного суперника, Віктора Януковича, — 21,1 відсотка. Про це свідчать результати опитування, проведеного Центром економічних і політичних досліджень імені Разумкова 22—28 липня, тобто тоді, коли головні політичні гравці президентських перегонів-2004 вже почали свою кампанію.

Що робить із матеріальними цінностями та промисловими підприємствами одна з ворогуючих сторін у війні, змушена відступати під наступом противника? Тут усе просто: щось із важливого майна евакуюють, щось ліквідують, аби не дісталося супостатові... А якщо йдеться про політичну війну, в даному випадку — про вибори нового Президента? В управлінні нинішніх господарів Банкової є чимало державних потужностей, які забрати з собою на Кіпр неможливо фізично, висадити в повітря — шкода, зате можна... Так, приватизувати. І якщо раніше про такий розв'язок гадалося передусім у контексті всіляких Криворіжсталей та Укртелекомів, то сьогодні документи, які потрапили в розпорядження «УМ», дають підстави робити схожі висновки щодо святая святих держмайна — Державного управління справами. Інакше як тріумф цинізму цю бюрократично-бізнесову операцію кваліфікувати важко. Схоже, Віктор Медведчук не просто спалює за собою всі мости, готуючись «здати пост» глави Адміністрації Президента, а й поспішає перетягнути через ці мости на інший, приватний, бік якомога більше матеріальних цінностей, що перебувають нині у віданні ДУС — підпорядкованого Адміністрації Президента «спеціального державного органу з матеріально-технічного, соціально-побутового та іншого забезпечення діяльності Президента України, Верховної України, Кабінету Міністрів України, Ради національної безпеки і оборони України, інших органів».

«Коли так подумаєш, що 10 років, то, здається — одна мить. Ще тільки вчора мене обрали перший раз Президентом, а сьогодні вже завершується і другий термін...» — iз цих слів почав Леонід Кучма інтерв'ю недільній програмі «Епіцентр» каналу «1+1». Напередодні виповнилося рівно 10 років з дня обрання його Президентом, і такий початок зізнань насторожив: а чи не захочеться Леонідові Даниловичу, який так і не зміг за «одну мить» насолодитися «прелестями» володіння булавою, піти й на третій термін? Тим паче що ведучий В'ячеслав Піховшек підготував окремі сюжети про ентузіастів із народу, котрі з власної ініціативи Кучму на виборах висувають, підписи за це збирають. Але гарант був налаштований мрійливо, думка його була спрямована передусім у недалеке минуле, та й супротивників він «припечатував» якось мляво.

Перші виборчі кампанії показали справді багато чого. Крім політтехнологічних тонкощів та грубощів — і тверде небажання представників влади тримати слово вкупі з ділом. Пригадайте, як Леонід Кучма обіцяв американцям, представникам Ради Європи та інших впливових європейських інституцій рівні можливості для кандидатів у президенти на виборах. Згадайте запевняння в чесності від Прем'єра Віктора Януковича, нині єдиного кандидата від влади. «Усе має бути законно, насамперед законно», — проартикулював глава уряду навіть на врученні йому в ЦВК кандидатського посвідчення. І що ми маємо? Уже за кілька годин по цьому вся країна пересвідчилася в облудності таких обіцянок.

Виконробам «темників» на кшталт Піховшека та Корчинського подобається вважати, ніби те, що не було показане по телевізору, не відбулося взагалі. Порівнявши цю сентенцію з наповненням вечірніх новин трьох найближчих до влади телеканалів у день старту виборчої кампанії, можна зробити висновок про стратегію цих «кнопок» на всі «великі перегони». Вона проста, якщо не сказати примітивна: вихваляти кандидата від влади й мовчати про здобутки лідера опозиції, по можливості обливаючи його відрами брехливих помиїв.