Серед низки досить представницьких театрально-лялькових форумів, що проходять у різних регіональних центрах України, Міжнародний фестиваль «Подільська лялька» зберігає власне виразне обличчя. Різнопланові вистави, які в середині травня привезли до Вінниці одинадцять колективів з інших міст країни та з-за кордону, дозволяють зробити ніби моментальний зріз деяких сучасних театральних тенденцій, i водночас познайомитись із внеском до загальної скарбниці подільських лялькарів.

Успіх конкурсу на кращі проекти розвитку територіальних громад, який проводився минулого року на Вінниччині й викликав справжній спалах активності на місцях, із закономірністю привів до його продовження. І цьому не слід дивуватись: коли люди побачили, що з двадцяти шести учасників вісім переможців отримали кошти з обласного бюджету на загальну суму 200 тисяч гривень, кількість бажаючих скористатись нагодою для розв'язання актуальних місцевих проблем значно збільшилась. Люди побачили приклади: в одному селі запрацював заготівельний пункт молока, в іншому створено пункт надання послуг населенню з перукарнею, міні-пекарнею, побутовою ремонтною майстернею.

Ліричний вислів Лесі Українки «Краса України, Поділля», який залюбки і часто повторюють подоляни, могли б аргументовано заперечити мешканці інших країв, бо не менша окраса нашої землі — і морські пейзажі Криму, і гірські ландшафти Карпат. І все ж Поділля заслужено відносять до наймальовничіших куточків, тому замисел провести у Вінниці першу виставку фотопейзажів, яка б об'єднала кращих митців трьох основних областей регіону, заслуговує пильної уваги, бо вона дозволяє ніби за раз охопити поглядом усі ландшафтні та культурні особливості краю, об'єднати окремі враження в одне інтегральне ціле.

Від самочинного будівництва, яке впродовж останнього десятиріччя набрало розмаху, потерпають багато міст, і Вінниця — одне з них. Точну кількість споруд, зведених без дозволу місцевої влади, у міському управлінні містобудування та архітектури мені назвати не змогли, але навели інші цифри, які промовисто свідчать про реальні масштаби «рукотворної стихії». Щомісяця до них надходить 100—150 звернень громадян, із яких 90 відсотків стосуються якраз самочинно зведених споруд. Тільки за дев'ять місяців 2004-го штрафи, стягнуті з «диких» забудовників, перевищили 85 тисяч гривень (а вони ж сміховинно малі — у межах 170 гривень, що й близько неспіврозмірно з вартістю робіт).

Либонь, класичний вислів Остапа Бендера про те, що поки існують грошові знаки, завжди існуватимуть люди, у яких їх трохи більше, ніж в інших, годиться доповнити. Бо поки існують люди, у яких грошових знаків трохи більше, завжди існуватимуть інші — ті, хто хоче ними заволодіти у будь-який спосіб. А коли вони ще й у твердій валюті і регулярно надходять із-за кордону цілком офіційними каналами, за рішеннями урядів Німеччини та Австрії, як компенсації колишнім остарбайтерам, то, скажіть, як після однієї-двох вдалих оборудок встояти перед спокусою поставити «експропріацію» на конвеєр?

У номері за 22 вересня «УМ» повідомляла про те, що Ленінський районний суд Вінниці прийняв рішення про тимчасове — до 24-ї години 29 жовтня — припинення виходу «Вінницької газети» — комунального засобу масової інформації, засновником якого є міськрада та міськвиконком. Підставою для цього стало подання територіальної виборчої комісії по виборчому округу № 11, яка розгледіла в матеріалі «Проколи Петра Симоненка» від 7 вересня порушення вимог ст. 64 Закону «Про вибори Президента України». Слід додати, що подання було ініційоване довіреною особою Симоненка — народним депутатом України Віктором Петровим.

Не встигли ще в поточному сезоні набрати максимальних обертів цукрозаводи, як асоціація «Поділляцукор», що об'єднує виробників солодкого продукту Вінниччини, вдарила на сполох. І в нинішньому році, як і в попередні, стала повторюватись до болю знайома картина: щойно розпочинається цукроваріння, як закупівельники різко збивають оптові ціни на цукор до рівня, набагато нижчого від його собівартості. Вкотре не дотримується задекларована урядом його мінімальна ціна — 2370 гривень за тонну. Як повідомив «УМ» виконавчий директор асоціації Леонід Козодой, закупівельні ціни вже опустилися до 2300 гривень за тонну (і це при тому, що ціна для споживачів залишається незмінною) і продовжують падати, що в умовах зростання цін на паливно-енергетичні ресурси може призвести до повної руйнації галузі.

Журі Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Михайла Коцюбинського, яку присуджують у Вінниці, визначило цьогорічним переможцем письменника, професора кафедри української літератури Вінницького педуніверситету Анатолія Подолинного. В першу чергу нагородою була відзначена його велика праця з написання книжки про подільських фольклористів та з укладання двох фундаментальних антологій: «Стоголосся», яка має підзаголовок «Сто поетів Вінниччини за сто років» і фактично підсумовує здобутки пов'язаних з областю майстрів віршованого слова ХХ століття, і другої книжки — тритомної хрестоматії з літератури рідного краю «Подільські криниці» (над третьою книжкою він продовжує працювати).

Коли оперативна група Немирівського райвідділу внутрішніх справ приїхала за викликом під село Никифорівці, її там явно не чекали. Троє чолов'яг, які серед білого дня розгорнули на березі Південного Бугу газорізальне устаткування й непоспіхом порядкували біля двох металевих понтонів, і на гадці не мали, що чинять щось протизаконне. Як вони розгублено пояснили міліціонерам, їх у Вінниці найняли для виконання робіт незнайомі люди, котрі привезли на місце, забезпечили необхідним обладнанням (у них вилучено десять кисневих та два газові балони в комплекті з автогенними горілками) і пообіцяли заплатити по 25 гривень.

Якщо 60 років тому основним вважалося збереження та охорона зникаючих видів рослин і тварин, занесених у Червону книгу, то з початку шістдесятих років минулого століття починається інтенсивний розвиток різних форм заповідних територій. На сьогодні вся планета — а Європа особливо — вкрита густим архіпелагом заповідників і заказників серед «моря» активної людської діяльності.