На сьогодні заплановано засідання ради засновників міжнародного консорціуму з питань розвитку газотранспортної системи України, для участі в якому до Києва приїдуть росіяни на чолі з віце-прем'єром тамтешнього уряду Віктором Христенком. Як повідомили вчора представники з українського боку — НАК «Нафтогаз України», німецькі учасники консорціуму до Києва не прибудуть. Очевидно, знову українські ініціатори продати «трубу» «невчасно» попередили Берлін про чергове засідання.

Ук­ра­ї­на зро­би­ла кіль­ка вда­лих кро­ків для то­го, щоб зни­щи­ти у ро­сі­я­нах спо­ку­су Туз­лою, щоб, влас­не, зак­ри­ти «туз­лин­сь­ку проб­ле­му» з ко­рис­тю для се­бе. По-пер­ше, бе­рег із бо­ку ро­сій­сь­кої дам­би вже по­ча­ли вби­ра­ти у бе­тон, аби вря­ту­ва­ти йо­го від фа­таль­но­го роз­ми­ван­ня мор­сь­кою хви­лею, яка заг­ро­жу­ва­ла вза­га­лі роз­ді­ли­ти Туз­лу на дві час­ти­ни. По-дру­ге, з іні­ці­а­ти­ви мі­ніс­т­ра тран­с­пор­ту Ге­ор­гія Кір­пи ви­рі­ше­но прок­лас­ти між ос­т­ро­вом та ро­сій­сь­кою дам­бою суд­ноп­лав­ний ка­нал, що уне­мож­ли­вить про­дов­жен­ня бу­дів­ниц­т­ва дам­би і дасть до­дат­ко­ві кош­ти в дер­ж­бюд­жет від лоц­ман­сь­ких збо­рів за про­хід су­ден. Та­ким чи­ном Ук­ра­ї­на, не че­ка­ю­чи роз­вит­ку си­ту­а­ції (бо ж ві­до­мо: як­що на си­ту­а­цію не впли­ва­ти, во­на має огид­ну схиль­ність пе­рет­во­рю­ва­ти­ся з по­га­ної на ду­же по­га­ну), по­чи­нає вті­лю­ва­ти свій план ви­рі­шен­ня «туз­лин­сь­кої проб­ле­ми».

Повідомлення приблизно такого змісту розповсюдила вчора для вітчизняних ЗМІ Оксана Балюн, прес-секретар Уповноваженого України зі створення Євразійського нафтотранспортного коридору (ЄАНТК) Олександра Тодійчука. Власне, причиною появи цього роз'яснення стали заяви окремих чиновників «Укртранснафти» про те, що підписана у Брюсселі 27 листопада угода між Україною та Польщею зовсім не означає добудови нафтогону до Плоцька, позаяк польські нафтові компанії не гарантують його завантаження нафтою.

Президентський Указ «Про заходи щодо підвищення ефективності зовнішньополітичної діяльності держави» фактично переносить центр ваги у визначенні та провадженні зовнішньої політики України з Міністерства закордонних справ в Адміністрацію глави держави. Функції МЗС відтак стають винятково виконавчими, ба навіть схематично виконавчими. Схоже, що всі співробітники будівлі на Михайлівській площі, напевно, й включно з міністром Грищенком, стають своєрідними кур'єрами між президентською Адміністрацією та світом. Інтернет-видання «Українська правда» охарактеризувало мету згаданого указу Кучми так: «Медведчук хоче контролювати МЗС». Нам же думається, що одне слово в цьому місткому заголовку зайве — це слово «хоче», бо, схоже, він уже контролює багато процесів на зовнішньополітичному фронті, зокрема за посередництвом керівника відповідного управління АП Анатолія Орла, якого й дотепер вважали «альтернативним МЗС».

Прорахувалися «трошки» кризові менеджери з вулиці Банкової, затаврувавши на контрольованому СДПУ(о) каналі «Інтер» події у Тбілісі як «державний переворот». Промахнувся й Президент Кучма у своєму поспіху, оголосивши від імені всього СНД осуд грузинській революції і готовність «надати все необхідне сприяння... для повернення процесу в конституційне русло». У неділю США визнали нове керівництво Грузії — заява Держдепартаменту містить запевнення про «намір співпрацювати з виконувачкою обов'язків президента Ніно Бурджанадзе в її прагненні зберегти демократію в країні». А значить, слід чекати, що нову владу Грузії визнає й решта того найважливішого для нас сегмента світу, що його прийнято називати «цивілізованим», або ж «демократичним», чи просто — Заходом.

Ухвалений Верховною Радою цього вівторка в першому читанні Закон «Про діяльність у сфері інформатизації», що його запропонував уряд, журналісти розцінили як наступ на «останню барикаду» вільного слова. Незалежних газет у державі, вважай, не залишилося, тих, які відстоюють опозиційну до влади позицію, можна перерахувати на двох п'ятірнях. Більшість друкованих видань і фактично весь телепростір підконтрольні їхнім власникам, які створюють фінансовий фундамент першим персонам з вулиці Банкової. Власне, за останні 2-3 роки єдиним полем, де ще не випасали цензуру та куди не запускали інші форми тиску на свободу висловлювання, були інтернет-видання.

Спершу в агенції «Інтерфакс», а потiм і в інших з'явилися повідомлення про такий собі польський шантаж: мовляв, якщо до 6 грудня Україна не заповнить трубу каспійською нафтою, Польща припиняє переговори стосовно угоди про подальшу інтеграцію системи «Одеса—Броди» в польську нафтотранспортну мережу, себто, власне, відмовиться від ідеї добудовувати нафтогілку до Плоцька. Ця інформація, за даними агенції, містилася в листі першого заступника міністра закордонних справ з питань європейської інтеграції Олександра Чалого до віце-прем'єра з питань ПЕК Віталія Гайдука. Сторони начебто розходяться в думках щодо терміну підписання угоди: Київ вважає, що це мусить статися до заповнення труби каспійською нафтою, а Варшава — що після.

2 млн. гривень з держбюджету перераховано на укріплювальні роботи біля острова. Річ у тім, що російська дамба перекрила шлях воді, і, відповідно, течія у вузькому проміжку протоки між Тузлою та краєм дамби настільки посилилася, що хвилі почали потужно розмивати український острів. Аби дати морській хвилі більше простору, біля Тузли працює земснаряд, який поглиблює протоку. Власне, на його «життєдіяльність», згідно з проханням Мінтрансу, і спрямовує згадані 2 млн. гривень державне об'єднання «Укрморпорт».

Позавчорашні переговори міністрів закордонних справ України та РФ та інформація, яку було після них надано пресі, тільки зайве підкреслила, що будівництво дамби від Тамані до Тузли — не примха краснодарських козацьких вождів, а продумана державна політика Росії. Перед початком київських переговорів Ігор Іванов, керівник зовнішньополітичного відомства РФ, запевнив, що Росія поважає територіальну цілісність України, що для нормальної людини з навіть посереднім IQ означає: Росія не піддає сумнівам непорушність українських державних кордонів, у межу яких, згідно зi ще радянськими документами, а також низкою хронологічно наступних українсько-російських договорів, входить і острів Коса Тузла.

«Принцип територіальної цілісності є одним із засадничих у російсько-українських взаєминах і не потребує додаткових підтверджень», — заявив відразу по прибутті до Києва міністр закордонних справ Росії Ігор Іванов. Учора він майже цілий день провів у переговорах в українському МЗС стосовно розмежування Азова та Керченської протоки (з перервою на обід та на зустріч із Прем'єром Віктором Януковичем, яка стосувалася Тузли) і сьогодні вранці вилітає в Москву. Перед початком переговорів п. Іванов не раз повторив тезу про повагу Росії до територіальної цілісності нашої держави, а також про готовність виходити надалі у двосторонніх взаєминах із правових засад, зафіксованих у Договорі про дружбу та співробітництво від 1997 року.