За збігом обставин, «олігархи» вітчизняного футболу, які ведуть боротьбу за національне «золото», мали в цьому турі виїзди до «металургійних» команд. У обох випадках господарі одержали по три класичні «сухі» м'ячі у свої ворота, але сценарій доведення зверхності лідерів був різним. У Донецьку «метадони» лише у стартові хвилини тримали візуальну перевагу, надалі ж сумнівів у різних вагових категоріях суперників не виникало. Нагадаємо, що «Металург» провів «селекцію» у стилі «розпродаж», а виводив другу донецьку команду на «Динамо» в.о. тренера Степан Матвіїв, який до цього працював із дублем. У підсумку, як потім висловився Анатолій Дем'яненко, переміг той, у кого є кому «ставити крапку». Інакше кажучи, у киян більше кваліфікованих гравців. Можна сказати — голеадорів, здатних стати окрасою будь-якого елітного європейського чемпіонату.

Людство, коли об'єднується, здатне робити неперевершені справи. Що й підтвердив унікальний рекорд з парашутизму, який було встановлено в небі Таїланду 8 лютого — саме там на честь короля-іменинника ціла армія парашутистів встановила світове досягнення у класі «Великі формації», що в англійській транскрипції називається 400Way. Наскільки це унікально, напевно, важко зрозуміти «земним» людям.

У відремонтованій конференц-залі Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту стало значно світліше, тож не дивно, що й «дебютна» зустріч із пресою в оновленому приміщенні відбулася у райдужній тональності. Офіційно вона була присвячена підсумкам Олімпіади в Турині, але, вочевидь, час для аналітики ще не прийшов — святкувати успіхи у нас завжди полюбляли довго і зі смаком. Нічого в цьому поганого немає — гірше, коли досягненням спортсменів не віддавали належне.

Розлючений наставник збірної Франції Раймон Доменек сказав після швейцарського жеребкування, що українці, певно, знали, за що ведуть боротьбу. На що він натякає — то інша справа, але, очевидно, французи винні самі. Не потрібно було бити кулаками по столі , вимагаючи схвалення такого календаря, за якого «трикольорові» грали б чотири останні матчі вдома.

Щось не доводилося чути, щоб у Румунії вкладали значно більші гроші в клубний футбол, ніж у наші «Шахтар» і «Динамо». Про це свідчить хоча б той факт, що до складу українських грандів регулярно приїздять на заробітки «збірники» з цієї країни, а в Донецьку головним тренером працює кращий румунський фахівець Мірча Луческу.

29 лютого 2004 року трагічно загинув український гімнаст Олександр Береш, який на той момент реально претендував на «золото» Олімпіади в Афінах. У Херсоні, де він став відомим майстром, уже вдруге провели Меморіал — спортивний турнір пам'яті видатного співвітчизника. Після херсонських змагань кореспондент «УМ» поспілкувався з вдовою гімнаста Світланою Береш, якій довелося докласти титанічних зусиль, щоб ця подія у рідному місті відбулася.

Якщо робити висновки про силу національних чемпіонатів «великої п'ятірки» за підсумками 1/8 фіналу Ліги чемпіонів, то лідерами виявляться італійська серія А та іспанське прімеро, які вже делегували половину учасників чвертьфінальних матчів. Могло б бути й більше, але іспанці позбулися «баласту» й водночас найтитулованішого клубу континенту — мадридського «Реалу». А ось італійці можуть одержати ще й третього чвертьфіналіста, якщо «Інтер» зуміє виграти або зіграти 0:0 чи 1:1 удома з «Аяксом» після гостьових 2:2 — цей матч відбудеться 14 березня. Найбільшого ж фіаско зазнала німецька бундесліга, яка втратила у головному клубному турнірі двох останніх своїх повпредів. Двох команд позбулася й Англія, але в неї ще залишився у вісімці кращих «Арсенал». І це при тому, що «каноніри» на внутрішній арені перебувають в очевидній кризі. Можливо, підопічним Арсена Венгера у рік відкриття нового клубного стадіону вдасться потрапити до складу учасників наступної Ліги чемпіонів через виграш цьогорічного трофею?

Учора ти стояв на подіумі, з тобою вважали за щастя поспілкуватися керівники багатьох держав, твоїм іменем називали дітей. Учора була слава, твоє життя було успішним і повноцінним. Ти знав, що досяг визнання важкою працею на тренуваннях, тому сприймав усе це, як заслужені «дивіденди» від суспільства. І раптом прийшов час завершити кар'єру, а отже, розпочати все «з нуля». Чи варто дивуватися, що багато спортсменів впадають у депресію, коли бачать, що в «новому житті», незважаючи на популярність, їх не надто чекали? Що тут діють закони, далекі від правил чесної спортивної боротьби, а країна, яка їхні перемоги вважала своїми, залишила «пенсіонерів» наодинці зі своїми проблемами? Часто це закінчується трагічно.
І хоча б заради того, щоб таких сумних випадків було менше, потрібно розповідати про тих спортсменів, які змогли поставитися до нового етапу в житті як до чергового турніру — своєрідного змагання за успішність у суспільстві. Що стало запорукою нових перемог Лілії Подкопаєвої — любов, характер, рідне місто? Відповіді на ці запитання — в інтерв'ю «УМ» з уславленою українською гімнасткою, а тепер — успішним спортивним менеджером.

Справжньому уболівальнику навіть така снігова весна, яка прийшла в Україну з початком березня, не стане на заваді, щоб піти на стадіон й побачити «живий» футбол. Тим більше з нашим рівнем телевізійних трансляцій. Адже, скажімо, центральний матч туру в Маріуполі показали так, що зробили безплідними всі дискусії навколо суперечливих моментів цього поєдинку.