«Головне — одягнутися тепло, а не «по моді»: якщо ви будете виглядати як справжній хіпстер, але при цьому відморозите собі всі органи, ця жертва навряд чи піде на користь протестному руху. Термобілизна, валянки, рукавиці, зимова шапка — наше все.

Заборонити опозиції проводити масштабні акції протесту, на які збираються десятки тисяч людей, російська влада вже не наважується. Хоча й запроторює їх якнайдалі від центру Москви — на Болотну площу (саме там відбудеться й запланований на суботу наступний великий мітинг), проспект Сахарова тощо. Але вбачати в цьому кроки до демократизації не варто. Свідченням тому, що йдеться лише про банальний острах, є ставлення російських можновладців до маленьких осередків протесту, які, як і раніше, жорстко розганяє поліція.

Ось уже рік як дата 19 грудня викликає в білорусів зовсім не святкові асоціації. Рік тому на День святого Миколая в Мінську жорстоко розігнали демонстрацію опозиції за чесні вибори. Найактивніших учасників мітингу, які одразу після голосування прийшли на Жовтневу площу столиці, засудили до різних термінів ув’язнення. Серед політв’язнів опинилися й кілька кандидатів у президенти, які опонували чинному главі держави Олександру Лукашенку.

«Довго засідають. Мабуть, парафували й тепер обдзвонюють євросоюзні парламенти, щоб ратифікували по телефону — хочуть зробити українцям подарунок на Миколая», — вправлялися в дотепності журналісти, нудячись у конференц–залі в очікуванні новин із кімнати переговорів. Зустріч Президента України Віктора Януковича, голови Європейської ради Германа ван Ромпея та очільника Єврокомісії Жозе Мануела Баррозу затягувалася. Про деталі їхнього спілкування можна було лише здогадуватися — цей етап ювілейного, 15–го саміту Україна—ЄС був закритим від сторонніх очей та вух. Хоча принаймні в одному сумніватися не випадало: угоду про асоціацію України з Євросоюзом, про «ось–ось» підписання якої ще відносно недавно переможно звітувала Банкова, сьогодні (тобто вчора) підписано не буде. Про це напередодні однозначно заявили обидві сторони, хоча й без заяв здогадатися було нескладно як із програми саміту, в якій не йшлося про підписання якихось документів, так і з формату засідання — не в Українському домі або іншому схожому залі, де могли б розміститися і делегації, й журналісти, а в президентській адміністрації, яка апріорі не передбачає «урочистостей».

Несподіванок не сталося: угоду справді не парафували, хоча й обмінялися взаємними компліментами й запевненнями у любові та шані одне до одного. І без критики, звісно, теж не обійшлося, причому з обох сторін. Хоча той факт, що Віктор Янукович, як побоювалися деякі скептики, не проміняв саміт із керівниками Євросоюзу на засідання ЄврАЗеС у Москві, звісно, не може не викликати оптимізму.

Парламентські вибори в Росії були чесними, їх підсумки — об’єктивними, а протестні акції — проплаченими й схожими... на боротьбу зі СНІДом. Таким оригінальним баченням ситуації поділився з телеаудиторією в прямому ефірі прем’єр–міністр Володимир Путін. Це був десятий, «ювілейний», випуск «прямої лінії» за його участю, і перший, у якому ВВП узяв участь як кандидат на посаду глави держави.

Судячи з відповідей колишнього–майбутнього прем’єра–президента, досить масові як для Росії протестні виступи його щонайменше здивували (як у тому анекдоті: «Уявіть собі — відчиняєте ви холодильник, а там овочі проводять мітинг і вимагають від вас проведення чесних виборів. От ви здивуєтеся! Приблизно так само відчуває себе Путін — які вам вибори?! Я ж вас їм!»). А з огляду на ті поблажливі «шуточки», яких ВВП не шкодував на адресу опонентів, здається, навіть більше: налякали. Хоч сам президент (пардон, прем’єр) — у костюмі «з голочки», краватці в крапочку й «ну зовсім непомітними» ознаками пластики на обличчі всіляко свою стурбованість із цього приводу приховував. Проте про свій страшний сон — Помаранчеву революцію — згадав. Фрейд би замислився.

З огляду на те, як рано цього року столична влада почала готувати центральний майдан до Різдвяних та Новорічних свят, кияни мали б очікувати чогось надзвичайного. Ще б пак — для встановлення новорічної ялинки майдан огородили ще в листопаді (за збігом обставин — саме під День свободи, коли згадувати Помаранчеву революцію в центрі Києва зібралися тисячі людей). Територія, на якій змонтували цьогорічну «зелену красуню», і досі огороджена від «вторгнення» простих смертних (у тому числі й тих, кому може забагнутися протестувати проти влади). От тільки «красунею» ту конструкцію, яка замінить столиці традиційну головну ялинку, назвати зможе далеко не кожен.

У Донецьку вчора десятий день поспіль голодували «чорнобильці». Незважаючи на заборону Донецького окружного адміністративного суду проводити масові акції в місті, пов’язану нібито з підвищеною загрозою скоєння терактів у багатолюдних місцях, у наметовому містечку перед регіональним управлінням Пенсійного фонду (ПФ) й досі людно. Не розійшлися ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС і після запевнення уряду щодо виплати пенсій у повному обсязі.

Спроба запустити міжпланетну космічну станцію до супутника Марса зазнала невдачі. Учора у Федеральному космічному агентстві Росії визнали: надії на «реанімацію» станції «ФобосҐрунт», яка після виведення на навколоземну орбіту там і «застрягла», фактично не залишилося. І, швидше за все, десь на початку наступного року апарат (точніше, те, що від нього залишиться після проходження через атмосферу) звалиться на Землю. Добре, якщо не комусь на голову — такої ймовірності, хоч і дуже крихітної, у Роскосмосі теж не виключають. При цьому розрахувати приблизний район падіння уламків можна буде в кращому разі за добу, але не раніше.

На Україну чекають нові Майдани. Символом яких стануть уже не стрічки будь–якого політичного забарвлення, а… гаманці. Порожні. Учора представники різних організацій підприємців зібралися в Києві, щоб обговорити й повідомити пресу про подальші акції протесту проти змін, внесених до Податкового кодексу. А от до столиці новий «податковий майдан» у таких масштабах, як минулорічний, швидше за все, не доїде.

Наступний рік ознаменується президентськими виборами одразу в двох світових державах–гегемонах: Росії та Сполучених Штатах Америки. Якщо з першими все зрозуміло — там президента вже призначили, то у США боротьба за головне владне крісло кипітиме не на життя, а на смерть.