Позавчора надвечір російський президент Володимир Путін оголосив про дивне, як його оцінюють зараз у цій країні, рішення про відставку уряду. Дивне насамперед тому, що новий президент, котрого росіяни оберуть 14 березня і котрим, безсумнівно, стане Путін, мусить сформувати новий уряд (або пролонгувати дію нинішнього). Російський керівник мотивував свої дії досить туманно. «Те, що відбувається, — це практично плановий захід. Навіщо це було влаштовувати за три тижні до виборів? На це у мене є дві причини — політична й адміністративно-організаційна», — цитує РІА «Новости» президента РФ. Утім Путін так і не конкретизував жодної зі згаданих мотивацій. Найпопулярніша версія в обговоренні політологів — В.В.П. остаточно розпрощався з єльцинською епохою, відсторонивши від посади Касьянова — грамотного функціонера ще «часів Бориса Миколайовича». Єдине, що достеменно відомо росіянам на сьогоднішній день, — це те, що в.о. прем'єр-міністра став Віктор Христенко, який піднявся по службових сходинках на один щабель вище.

Секретар РНБО України Володимир Радченко переконує, що демарш скандально відомого генерала Кравченка має побутовий характер — мовляв, «викривальник режиму» хотів ще попрацювати в Німеччині, аби заробити на ремонт квартири. Має побутові претензії до Валерія Кравченка і МЗС України, адже колишній радник українського посольства у ФРН не здав службове майно: мобільний телефон та автомобіль.

Високопредставницька міжнародна конференція «Україна в Європі та в світі», що проартикулювала головні стратегічні питання для держави (якою Україна стане завтра і як їй від цього самовберегтися?), запізнилася щонайменше на півтора року. Українці заговорили вже зовсім різними політичними діалектами. Тож навряд чи знайдуть спільну мову за «круглим столом», про потребу якого натякнув у своєму вступному виступі Прем'єр-міністр Віктор Янукович. Це не був той конкретний, реальний дубовий стіл, історичний стіл, за яким вели переговори «Солідарність» з комуністичною польською владою у 80-ті роки, що його пропонував півтора року тому — восени-2002 — президент Польщі Олександр Кваснєвський українській владі та опозиції. Це, швидше, була просто красива фраза, «біжучий рядок» у зачитаному тексті, конкретизувати який Віктор Федорович не захотів навіть для преси, не кажучи вже про учасників конференції, з котрими Прем'єр радо розпрощався відразу після виступу. Про ілюзорність цієї буцімто пропозиції свідчить і найбільший курйоз конференції. Так, зачитуючи текст виступу, половина якого була присвячена критикуванню опозиції, на фразі «ми мали б успіх, якби опозиція не блокувала дії влади», зал відверто засміявся — і Віктор Янукович засміявся разом з усіма. Кумедність ситуації була настільки непоборною, що Прем'єр навіть не пробував удавати з себе актора і дочитував текст, ледве стримуючи сміх.

Наші експерти вважають безпідставними звинувачення арабської газети «Аль-Хаят», яка стверджує, що у 1998 році якісь «українські вчені» продали «Аль-Каїді» тактичну ядерну зброю. Ця публікація, найімовірніше, є спланованою проти України інформаційною операцією, вважають у Центрі досліджень армії, конверсії і роззброєння.

Брат керівника президентської канцелярії Віктора Медведчука Сергій, згідно з указом Президента Кучми від 12 січня, став заступником голови Державної податкової адміністрації України, але при цьому так і не дочекався указу про звільнення з попередньої посади. Отже, маємо наразі цікаву ситуацію: одна й та сама особа є сама собі й керівником, і підлеглим, адже Медведчук-молодший водночас і заступник голови ДПА всієї держави, і керівник Львівської обласної податкової. Частини тіла пана Сергія, виходить, такі великі, що можуть перебувати водночас на двох кріслах у різних куточках чималої держави.

Перша зустріч Костянтина Грищенка з новим Генеральним секретарем НАТО, голландцем Яапом де Гооп Схеффером, відбулася під час робочого візиту українського міністра закордонних справ до Бельгії, у столиці якої й базується штаб-квартира Північноатлантичного альянсу. Міністр Грищенко, як передає УНІАН, пообіцяв, що цьогоріч Україна приділятиме особливу увагу співпраці з НАТО, і поінформував Генсека про підготовку проекту цільового Плану дій Україна — НАТО, який знаходиться вже на завершальній стадії. Також Грищенко передав Схефферу запрошення від Президента Леоніда Кучми відвідати Київ.

Пресовий резонанс від підписаного Леонідом Кучмою та Володимиром Путіним «керченського» договору значно більший у Росії, ніж в Україні. Висновки, які роблять російські мас-медіа, як не прикро це споглядати, — коректніші і чесніші за ті, на які не вельми розщедрилися наші українські колеги, насамперед телевізійники. Дива в цьому немає, адже для офіційного Києва і того велетенського сегмента вітчизняних ЗМІ, якими опосередковано керує Банкова, вигідно подати останні домовленості президентів у такому світлі: Кучма відстояв необхідність кордону на Азові, а Керч-Єнікальським каналом довелося пожертвувати для отримання подальших дивідендів від СП щодо його спільного з росіянами використання, яке невдовзі буде створено.

Учора в Керчі зустрічалися президенти України та Росії, які, за попередніми офіційними повідомленнями, планували вирішити проблемне питання щодо розподілу морських територій в Азові та Керченській протоці. За інформацією інтернет-видання «Главред», Леонід Кучма та Володимир Путін планували підписати документ, напевно, у формі заяви, про спільне використання Керч-Єнікальської протоки, тієї самої, що відділяє Тузлу від материкової України і яка приносила досі в казну тільки нашої держави непогані гроші у вигляді лоцманського збору за прохід суден з Чорного в Азовське море. Коли це число «УМ» готувалося до друку, результати перемовин президентів ще не було оприлюднено, але якщо Кучма таки погодиться на спільне використання Керч-Єнікальського каналу, то це буде очевидним відступом України. І не стільки фінансовим, скільки політичним і стратегічним, позаяк спільність прав на цю протоку може потягнути за собою і задоволення вимог Москви щодо морських кордонів. Власне, подібне рішення стало б першим у низці російських вимог зі спільного використання Азова.

Сьогодні, як повідомила напередодні прес-секретар Леоніда Кучми Олена Громницька, в Криму відбудеться зустріч президентів України та Росії. Вітчизняна преса дивується (принаймні та, яка ще може собі дозволити розкіш дивуватися поведінкою біляпрезидентових чиновників), чому про запланований заздалегідь саміт було офіційно заявлено в останній перед зустріччю день. Утім відповідь знаходиться просто: вочевидь, Київ дуже хотів, аби для обговорення не вельми приємної для українських перспектив зустрічі ЗМІ мали якнайменше часу.

День української дипломатії — трохи незвичне свято — запровадив чотири роки тому тодішній міністр закордонних справ Борис Тарасюк, приурочивши його до першого визнання України на міжнародній арені у 1918 році. Тоді ж, власне, «славних пращурів великих правнуки» і згадали імена перших українських міністрів, зокрема і найпершого, доби УНР — Олескандра Шульгина. Учора до встановленої на честь Шульгина меморіальної дошки на київській вулиці Терещенківській покладав квіти нинішній міністр Костянтин Грищенко.