Знайомство з новою для себе областю нинішній голова Луганської облдержадміністрації Геннадій Москаль почав iз найпроблемнiших дiлянок — так, як його зорієнтувало місцеве чиновництво. Тому до «Луганськтепловозу», який розташовується на відстані двадцяти хвилин ходьби від будівлі облдержадміністрації, він потрапив лише за місяць після прибуття в область. Та й то, мабуть, завдяки тому, що трапилася нагода: на заводі завершили підготовку до серійного виробництва маневрового тепловоза.

У Сіверськодонецьку, який є лідером на Луганщині з аукціонного продажу приміщень комунальної власності, вперше готуються до продажу цілого будинку. Цього разу піде з молотка будинок №1 по центральній вулиці ім. Леніна. «Ми продамо його на новорічному аукціоні, де об'єкти комунальної власності виставимо за найнижчими цінами року», — зазначив заступник міського голови, він же керівник міського фонду комунального майна Олександр Ольшанський.

На Луганщині зафіксовано незначне падіння обсягів вуглевидобутку (приблизно на два відсотки порівняно з минулим роком). Водночас привертає увагу інший факт: перестали надходити повідомлення з правоохоронних органів про спроби окремих недобросовісних вугільників продати тепловим електростанціям замість вугілля породу, лише трохи замасковану «чорним золотом». Щоправда, не зовсім зрозуміло, чому немає такої інформації. Чи то припинилися спроби тиску на вугільних генералів («План давай!»), чи то силовики повністю переключилися на боротьбу з контрабандою із сусідньої Росії.

«Біло-блакитні» на Луганщині почуваються майже так само комфортно, як і на історичній батьківщині «проффесора» — Донеччині. Тому не зовсім зрозуміло, чому свої розпізнавальні стрічки вони вирішили розвішувати вночі. Бояться? Хоча, може, вони так старанно залякували населення «оранжевой угрозой», що перелякалися й самі. І тепер, вочевидь, їм захотілося погратися в молодогвардійців.

Боротьба з нелегальними копанками на Луганщині триває зі змінним успіхом. Це стосується, зокрема, спроб їх легалізувати і цивілізувати. Як тільки копанка перетворюється на звичайне, хоча й мале підприємство з вуглевидобутку, її власники змушені відмовлятися від послуг працівників, які, скажемо так, мало за що відповідають. Відразу виникає потреба в дотриманні різноманітних правил, у першу чергу — правил техніки безпеки; оптимізується склад робочого колективу, а ті, кого виганяли за порушення трудової дисципліни, знову опиняються без постійного заробітку. Куди вони прямують далі — питання відкрите. Інший же варіант поведінки бізнесмена — просто нічого не міняти в умовах праці.

Різного ступеня «незалежності» гірничі профспілки шантажують сьогодні уряд майбутніми страйками. Вимога одна: зректися планів приватизації шахт, а натомість збільшите їхнє державне фінансування. Аргументують свою позицію тим, що, мовляв, вугільна галузь не може працювати прибутково, а тому без бюджетних дотацій їй не обійтися. Досвід приватизованих копалень із запасами коксівного вугілля дещо підірвав залізобетонну міць такої логіки. Але її прибічники не здаються: кокс — це ж вихід на метал, а метал є товаром експортним, надприбутковим...

Як уже повідомлялося, жахи селян Луганщини, пов'язані з найбільшою з часів Другої світової війни осінньою посухою, не виправдалися. На площі 235,2 тисячі гектарів засіяної озимини (з майже 250 тисяч) уже отримані сходи. Начальник відділу рослинництва облдержадміністрації Микола Дзюбинський запевнив, що їхній теперішній стан (фаза сходів — 2-3 листочки) «для цієї осені є цілком нормальним». Він послався на дані за 1996 рік: тоді ситуація була схожою, і врожай отримали пристойний.

Київське ТОВ «Інтер-Барс» зацікавилося можливістю видобування природного газу на Луганщині, а конкретно — на так званому Матроському майданчику поблизу Лисичанська. Про це, з посиланням на начальника тамтешньої дільниці ТОВ, повідомили у місцевій пресі. Фірма планує розпочати тут геологорозвідувальні роботи, у зв'язку з чим отримала ліцензію. А втім уже є відомості, що родовище є купольною структурою і, за оцінками «УкрНДІГазу» (Харків), містить запаси метану обсягом близько 4 мільярдів кубічних метрів.

Між холдинговою компанією «Луганськтепловоз» та Новочеркаським електровозобудівним заводом (Ростовська область, РФ) укладено угоду на виготовлення 51 секції електровоза 2ЭЛ-5. Ця машина належить до класу магістральних локомотивів і вважається новою моделлю і для російських доріг. Сьогодні в цехах луганського заводу ведеться підготовка до виробництва нового для підприємства виду продукції. Хоча — принаймні ззовні — електровоз дуже схожий із традиційними машинами, які випускаються вже півстоліття в Луганську, а Новочеркаськ розташований практично поруч, тут ще ніколи не намагалися їх створити.

Екс-ректор Едуард Дідоренко за сумісництвом є депутатом Луганської облради, а також має звання доктора наук та генерал-полковника міліції. Ще у 1993 році він створив інститут внутрішніх справ, а потім, користуючись особливою наближеністю до Кучми, вибив для свого дітища право йменуватися академією. Такий заклад має право на державне фінансування, але цього ректору видалося недостатньо, тож джерелом додаткового фінансування стали студенти-контрактники. На жаль, форму використання цих (і, як виявилося, не тільки цих) коштів Дідоренко обрав дещо сумнівну. Гроші потрапляли не на рахунок міліцейської академії, а в приватний фонд. Туди ж ішли так звані «пожертви» від тих курсантів, які мали право навчатися безкоштовно. Наприклад, цього року приблизно половина абітурієнтів із тих, хто сподівався потрапити на «бюджетне» навчання, перерахували (звичайно, абсолютно добровільно!) на рахунок фонду не хто скільки зможе, а строго визначену суму: по 12600 гривень з носа.