Схоже, що в Тернопільської обласної ради таки «погана карма». Під час минулої каденції її довго колотило через жорсткий внутрішній конфлікт, пов’язаний із проблемою імперативного мандата, та затяте протистояння з виконавчою владою. Тоді все закінчилося позачерговими скандальними виборами у березні 2009–го, коли переважна більшість мандатів уперше дісталася представникам Всеукраїнського об’єднання «Свобода». Однак націоналісти не надто довго тішилися змогою швидко вирішувати всі питання і марно сподівалися продемонструвати можливості своєї сили на повну потужність в умовах перемоги і на місцевих виборах минулорічної осені. «Свобода» знову перемогла, отримавши і більшість у міській раді Тернополя, і свого мера. Але саме після цього почалися проблеми в облраді.

Офіційна дата відзначення припадає на понеділок, 23 травня. Саме у цей день Комітет визволення політв’язнів закликає усіх небайдужих громадян пройтися у Києві маршем до Лукянівського СІЗО, де наразі перебувають поетеса Ганна Сінькова та активіст підприємницького майдану Сергій Костаков. Водночас в Івано–Франківську аналогічна акція пройде з вимогою звільнити з–під варти одного з членів ВО «Тризуб» ім. Степана Бандери Степана Бичека. «Закликаємо українську громаду продовжити боротьбу, поки усі політв’язні не будуть визволені», — йдеться у зверненні Комітету визволення.

У звичайному помешканні багатоповерхівки зареєстровано... коня. Насправді за незвичайним кумедним фактом нічого смішного немає. Навпаки — лише сумні реалії нашого сьогодення. Господиня квартири, лікар–реабілітолог Наталія Шідловська, є головою «Спілки батьків–опікунів дітей, які хворіють дитячим церебральним паралічем «Крила ангела».

Учора в обласному центрі відбулося досить багатолюдне пікетування обласного управління міліції, організоване представниками ВО «Свобода» та низкою інших партій і громадських організацій. Таким чином люди висловили свій протест проти арешту юриста місцевого осередку «Свободи» та помічника одного з депутатів міської ради, 21–річного Віктора Козорога. Як повідомили «УМ» у прес–службі названої політичної сили, молодого чоловіка заарештували 15 травня близько опівночі після п’ятигодинного допиту у приміщенні управління МВС, пред’явивши звинувачення у знищенні 9 травня цього року червоного прапора, знятого з будівлі тернопільського офісу Компартії. Хлопцеві уже вручили постанову про відкриття кримінальної справи за частиною 2 статті 296 Кримінального кодексу — хуліганство, грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжується особливою зухвалістю чи винятковим цинізмом, вчинені групою осіб.

Керівника спортивно–мистецького клубу «Сакура» Миколу Мамчура у Тернополі знають як людину оригінальну і багатогранну. Недарма йому вдалося створити об’єднання, яке вже багато років поспіль допомагає людям вдосконалювати водночас і тіло, і душу. А кілька місяців тому митець і спортсмен став головним ініціатором проекту «Художники без майстерень», покликаного сприяти всім творчим людям,і передусім початківцям, які потребують приміщення для роботи, але не мають можливості облаштувати таке за місцем проживання чи орендувати.

Незважаючи на те, що Тернопільська міська рада попередньо ухвалила рішення про заборону використання червоних прапорів під час урочистостей 9 травня, стяги СРСР в обласному центрі все–таки з’явилися. Вже після закінчення панахиди та покладання квітів біля тернопільського Пагорба слави там зібралася невелика група людей iз прапорами Компартії, організації «Русскоє єдінство» та копіями затвердженого прапора Перемоги. Очолював її секретар Славутського (Хмельниччина) райкому КПУ, він же очільник Тернопільського обкому КПУ Василь Паразінський. Товариш Василь навіть спробував провести міні–мітинг, заявляючи, що чинна влада недостатньо вшанувала ветеранів та пам’ять полеглих, тож компартійці, мов­ляв, хочуть виправити ситуацію.

Сенсорний монітор в обрамленні стилізованої під телевізор кованої рами встановили минулої суботи на розі бульвару Шевченка і вулиці Кульчицької. Саме в цьому будинку, свідчить напис, у 1996—1997 роках на «Радіо Тернопіль» «працював, жив, їв, спав, курив, дотепно гомонів, весело гудів і вар’ював Ігор Пелих».

Інцидент, який обговорює сьогодні чи не весь Тернопіль, стався ще під час Великодніх свят біля одного з головних храмів міста. Все почалося з того, що пішохідною зоною раптом почали на неприпустимій швидкості «літати» туди–сюди дві іномарки. В цей час містом прогулювалось двоє відомих спортсменів — плавець–олімпієць Олександр Волинець та призер юніорського чемпіонату світу з біатлону Олександр Починок. Останній зробив водіям–хуліганам зауваження, у відповідь на що ті спочатку нахамили (при цьому вони не приховували, що впізнали відомого спортсмена), відтак полізли в бійку. До слова, за інформацією з неофіційних джерел, це були двоє «мажорів» — сини відомого бізнесмена, близького до «провладної» партії.

Про кількамісячний непримиренний конфлікт між мером райцентру Збараж та більшістю депутатів міськради — зі скандалами, судами і шарпаниною — «УМ» уже писала. Позавчора ж суперечка продовжилася комічним інцидентом: депутати були змушені провести засідання сесії у фойє міськради, оскільки збаразький голова здав сесійну залу... в оренду заїжджим торговцям передвеликоднього краму.

Учора в лісі неподалік хутора Лози, що у Бережанському районі, відбувся незвичайний урочистий захід — вшанування 51–ї річниці останнього зафіксованого істориками бою Української повстанської армії. 14 квітня 1960 року проти трьох підпільників–ОУНівців — Петра Пасічного, його дружини Марії Пальчак та Олега Цетнарського — радянська влада застосувала сили цілого мотодивізіону МВД. Про операцію «боївки Петра» у 1953—54 роках повідомляли навіть радіостанції «Голос Америки» та «Свобода», а кадебісти полювали за націоналістами в тамтешніх густих лісах не один рік. Але цього разу сміливцям не вдалося оминути засідки й вирватися з оточення кількох сотень ворогів. Доки могли, вони оборонялися.