У передмістях Белграда зводять барикади з лантухів із піском, аби захистити місто від нової повені, повідомляє «Євроньюз». Вода з річки Сава може затопити найбільшу в країні електростанцію — «Нікола Тесла». Уповільнити потік води біля об’єкта намагаються солдати, поліція, добровольці та працівники електростанції.

«У нас тут жах. Півміста без світла. Багато де так позаливало, що і хати в воді, і машини пливуть. А дощ не перестає, а валить, як скажений. І холодрига. І так, кажуть, буде до суботи...» — пише у «Фейсбуці» мешканка Сараєва, українка Уляна. Їй іще пощастило — сім’я Уляни живе в багатоповерховому будинку далеко від річок, тож принаймні вичерпувати воду з оселі не доведеться.

Якщо наша олімпійська збірна в світлі кривавої бійні на Майдані ледве втрималася від того, аби в повному складі залишити сочинські Ігри, то наші паралімпійці, швидше за все, взагалі не поїдуть до Сочі — на знак протесту проти окупації російськими військами Криму.

У Південному Судані, який лише два роки тому здобув незалежність і поповнив перелік суверенних держав світу, знову розгорається громадянська війна. На вулицях столиці — міста Джуби — поки що досить спокійно, проте в регіонах триває криваве протистояння між урядовими військами та прихильниками колишнього віце–президента Рієка Мачара.

Майдан стоїть уже понад 21 день — це час, необхідний людині для вироблення нової звички. Ніхто не ставив собі за мету свідомо набути якихось нових звичок. Скоріше, творилася нова колективно–всенародна звичка — допомагати один одному, захищати країну, почуватися вільною, позитивною нацією. Поза тим, утома, неспання, постійна тривожність даються взнаки.

Удруге за останні дев’ять років у Севастопольському регіоні вдалися до безпрецедентних заходів безпеки, пов’язаних із знешкодженням боєприпасів часів Другої світової війни. Йдеться про німецьку авіабомбу вагою майже з тонну, на яку напередодні (вірогідніше — полюючи за металом) місцевий житель натрапив на крутосхилі за півкілометра від селища Октябрь.

15 вересня 1941–го довкола Києва зімкнулося нацистське «велике кільце». Вчені–історики зазвичай не вживають слова «якби». Утім ненауковому люду, для якого події 70–літньої давнини є не матеріалом для дослідження, а живою легендою роду, часом кортить помріяти: а що було б, якби... От, приміром, у вересні 1941–го під Києвом.

Сенсаційна знахідка українських науковців, якi працювали спiльно з фахiвцями Росiйського географiчного товариства, може «потягнути» на кілька десятків мільйонів доларів: нiмецьке судно «Тотіла», яке затонуло за часів Другої світової війни, «начинене» зброєю і вибухівкою.

Позавчора у столичній Українській драмі співали осанну фундатору Театру імені Франка Гнатові Юрі. І хоча за хронологією «франківці» трохи не встигли — один із фундаторів цього театру народився 8 січня 1888 року — але цю прикрість вони сповна компенсували своїм щирим ставленням до спеціального проекту, який назвали «Життя і сцена». Автор сценарію та режисер Дмитро Чирипюк призначив розпорядником дійства Богдана Бенюка. Як і для Гната Петровича, для Бенюка однією із визначальних є роль Швейка в однойменному спектаклі.

Учора на сайті КМДА, як і обіцяла столична влада, було вивішено карту районів можливих підтоплень. Кликнувши комп’ютерною мишкою на kievcity.gov.ua, бачимо, що очікуваний регіон повені чималий. На півночі вода дійде до пристоличної Хотянівки, захопить величезну смугу суші в районi парку Дружби народів та інших прилеглих до Московського мосту територій. Повінь, судячи з прогнозів, заполонить чималу частину Воскресенки, дійде до будівель, що стоять неподалік мосту Патона, заллє майже всі дачі на Осокорках і, ймовірно, станцію метро «Славутич». На Правобережжі може затопити ділянки біля метро «Дніпро» та ТЕЦ №4. Стежимо за картою далі, вниз за течією: під загрозою все, що набудовано вздовж правого берега Дніпра — елітні дачі Кончі–Заспи, значна частина міст Українка і Трипілля.