Наприкінці 2012 року темою шоу Савіка Шустера було запитання: «Должны ли украинцы извиниться перед евреями за участие в Холокосте?». Тоді провокативна затія провалилася з тріском. Здавалося б, розумні люди мусили б зробити висновок і не намагатися знову зіштовхнути лобами етноси, яким судилося жити в одній державі.

Вразила публікація «Він і справді любив Україну» («УМ» №68, 15.05.2014). Це велика неправда. Ким і чому ллється неправда на найворожіше Україні колесо КПУ, їхніх спільників? Перепрошую, але то був найортодоксальніший комуніст більшовицького гарту.

Весною 1944 року я отримала завдання Головного проводу ОУН Карпатського краю перейти лінію фронту з деякими наказами проводу. У той час у Станіславові (Івано-Франківську. — Ред.) ще були німці, у Надвірній — мадяри, а за Прутом — більшовики.

Вирощую гарбузи давно. За багато років «приручив» чимало сортів. Завжди прагнув підібрати такий сорт, щоб у ньому поєднувалися кращі якості цiєї чудової «сімейки», — лежкість, привабливий вигляд, високі смакові якості, і звичайно ж, цiлющi властивості. І от, нарешті, моя мрія збулася — мені вдалося придбати гарбуз, що повністю відповідає таким вимогам.

Від претендентів на Україну тільки те й робимо, що відбиваємось. Часто це робимо під просторікування про якесь там слов’янське братство. Брати-слов’яни з-за західного кордону свого часу аж дуже попили української крові. Зараз вони з нами?

До вас звертаються підприємці Рівненщини з приводу продовження тиску на нашу діяльність уже нової влади, а саме податкових інспекцій. Ми сподівалися, що за нової влади відійдуть у минуле різні корупційні та тіньові схеми. Виявилося, що влада нова, а схеми старі залишаються й надалi.

Я як земляк Тараса Шевченка не можу втриматися від радості, що нарешті у свій 200-річний ювілей збуваються його мрії. За 360 років страшного поневолення український народ звільнився від рабства. Тільки тепер безсмертна душа поета може все покинути і полинути «молитися до самого Бога».