У рази занизили ціни на телефони посадовці Сумської митниці та управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції області. На думку прокуратури, держава через їхні дії чимало втратила, тому слідчими розпочате кримінальне провадження за фактом зловживання службовим становищем.

Минулого четверга, у День свого янгола (Святого апостола Андрія Первозванного) загинув колишній правоохоронець, начальник служби безпеки ПАТ «Мелком» (компресорний завод) 40–річний Андрій Апалькін. Трагедія сталася у центрі Мелітополя о пів на шосту вечора. За словами очевидців, у під’їзді житлового будинку на проспекті Богдана Хмельницького пролунав вибух. Біля дверей люди побачили тіло...

Минулої суботи вранці, в День працівників суду, від рук неймовірно жорстоких нападників загинули 58–річний суддя Володимир Трофімов, його 59–річна дружина, 30–річний син та 29–річна невістка. Усіх їх спочатку вбили, а потім ще й обезголовили. Причому, за даними експертів, молодшому Трофімову відрубували голову, коли хлопець ще був живим... За допомогу в розкритті злочину обласна міліція обіцяє грошову винагороду — 200 тис. грн.

Майже двогодинне засідання колегії суддів Апеляційного суду Полтавської області за скаргою генерального директора ПАТ «Миргородський завод мінеральних вод» Валерія Сенька, що завершилося позавчора ввечері, тривало під гучний акомпанемент близько півсотні його працівників — вони скандували «Руки геть від заводу!», торохтіли порожніми пластиковими пляшками з–під «рідної» води і вимагали «свободи» для свого керівника. Хоча сам він перебував у цей час у столиці Грузії, куди відбув у службове відрядження ще 26 листопада, фактично відразу після того, як по телефону дізнався про дату судового засідання в Полтаві. Як пояснив суду адвокат пана Сенька, акціонери компанії IDS Group Ukraine, до складу якої входять три потужні вітчизняні виробники мінвод: Миргородський, Моршинський і Трускавецький заводи, — викликали у Тбілісі, де розташований її «материнський» офіс, топ–менеджерів згаданих підприємств, щоб виробити стратегію захисту від «наїзду» на їхній холдинг.

Резонансного розголосу набула на Черкащині історія про розбещення семирічної дівчинки співмешканцем її матері. Не лише тому, що розпусник знущався з дитини і бідолашній довелося пережити справжнє жахіття у рідній оселі. А ще й тому, що за розбещення неповнолітньої його не так просто було покарати.

Кривавий інцидент зі смертельним випадком стався позаминулої ночі у самому центрі Маріуполя за кілька десятків кроків від будівлі міськради в нічному клубі «Арка». За словами адміністратора закладу, який викликав міліцію, двоє п’яних відвідувачів заважали відпочивати іншим. Їх вивели з клубу, але вони повернулися і, як стверджують очевидці, один iз них почав стріляти із травматичної зброї по людях просто у вестибюлі!

«Вищий пілотаж» зі спустошування чужих банківських карток продемонстрували двоє мешканців Черкащини 35–36 років у кількох сусідніх областях і навіть за кордоном. «Вирахували» їх співробітники сектору боротьби з кіберзлочинністю обласної міліції. Але сталося це вже після того, як протягом 2011—2012 років згадані «специ» з комп’ютерного програмування встигли добряче «почистити» чужі банківські картки за найсучаснішими злодійськими технологіями.

Це ДТП у центрі містечка Коростишів, що на Житомирщині, сталося ще 22 січня 2008 року. Тоді під колесами міліцейського автомобіля, за кермом якого був заступник начальника Коростишівського райвідділу міліції Юрій Дем’янець, загинула 42–річна Раїса Петраківська. Для майора Дем’янця (в авто якого перебував колега по службі Метельський В. І.) усе це фактично означало хрест на міліцейській кар’єрі. Проте правоохоронці блискавично зметикували — на роль «цапа–відбувайла» є шанс «призначити» іншу людину. Використовуючи своє службове становище та широкі зв’язки в органах прокуратури, працівникам міліції вдалося грубо сфальшувати справу. Як наслідок суд визнав винним у ДТП місцевого мешканця Миколу Комареуса, який того вечора опинився «не в тому місці і не в той час». Утім він і його рідні не змирилися й далі ведуть боротьбу за правосуддя.

«Кат, що виринув із пекла» — так називалася стаття у газеті «Вечірні Черкаси», що побачила світ ще 10 грудня 2003 року. Її підзаголовок — «Розшукуваного Інтерполом ката упізнав офіцер Черкаського СІЗО» — морозу по шкірі додавав ще більше. Йшлося у тій публікації про Андрія Жуковського, одного з синів доволі відомого черкаського медика, нині вже покійного. А висновок авторки статті на двозначність не претендував: «У Черкасах на лаву підсудних він потрапив, маючи за плечима страшний багаж, кривавий слід від якого тягнеться чи не від краю землі — засніженої тундри, а також перебуваючи у розшуку Інтерполу… Він готовий був убивати й далі, бо нічого іншого не вмів робити».

Цей інтернет–магазин з офісом у Полтаві не міг не привабити шанувальників одягу з якісного натурального хутра. Коштує така розкіш, як відомо, недешево, та саме віртуальний продаж за відсутності крамниць із вітринами дозволяв суттєво знизити ціни. Тим паче що йшлося про хутряні вироби преміум–класу, виготовлені в Італії, Німеччині та Греції. Принаймні в тому запевняли потенційних власників імпортних шуб і кожушків фундатори згаданого магазину на його сайті в інтернеті, вимагаючи від «щасливчиків» стовідсоткової попередньої оплати за товар.