Їм мало розкішних обійсть на малій батьківщині чи десь там у затишному ліску під Києвом, так ще й кримського Південнобережжя подавай! Для повного, так би мовити, природно–кліматичного комплекту і відчуття, що стало краще жити вже сьогодні. Тому, приміром, у тісній Великій Ялті для задоволення всієї палітри людських запитів повним ходом освоюється буквально кожен завулок, кожен більш–менш придатний для забудови клаптик навіть потенційно зсувного гірського крутосхилу, не кажучи вже про ласе узбережжя. Одначе всім місця під сонцем все одно не вистачає. Тому далі в силу вступає закон збереження земельної маси: у когось вона щезає, натомість у когось її стільки ж додається. Приблизно у такий «законний» спосіб останніми роками піддається ревізії шляхетна справа графа Михайла Воронцова — сьогоднішній Національний інститут винограду і вина «Магарач» (з тюркської — «джерело»).