Одеський сьомий кінофестиваль, церемонія відкриття якого відбулася минулої п’ятниці ввечері, розганяється чим далі стрімкіше.

Минулого суботнього вечора у Палаці Берлінале було вручено призи Берлінського міжнародного кінофестивалю. Основні нагороди учасникам великого конкурсу, себто конкурсу повнометражних фільмів. У якому, до речі, були і дві неігрові стрічки, одна з яких — «Вогонь у морі» італійця Джанфранко Розі — й отримала головну нагороду — «Золотого ведмедя». Закономірно, на мій і не тільки мій погляд.

Берлінський кінофестиваль повільно, неохоче навіть, накочується на фінішну пряму. У п’ятницю фактично останній робочий день. Суботнього вечора, 20 лютого, урочисте закриття із врученням головних призів — «Золотого» і «срібних» ведмедів. Одна нагорода, хоч і не в основних конкурсах, дісталася українцеві, продюсеру Максиму Сердюку, чий проект «Танк» (майбутній режисер фільму Максим Ксьонда) став одним із переможців конкурсу проектів у рамках Co-Production Market.

У середу найочікуванішим фільмом великої програми є «Комуна» відомого данського режисера Томаса Вінтерберга. Того ж дня документальна стрічка «Нульові дні» Алекса Гібнея. Ще одна документальна картина «Море у вогні» італійця Джанфранко Розі поки що лідирує в рейтинговому опитуванні критиків журналом Screen.

«Берлінале» потихеньку добігає свого екватора. Спокійна робоча атмосфера, жодних есцесів поки що не помітно. У минулі роки часом траплялося. А нині більше на спогади покладаєшся. 65 літ фестивалю, рівно стільки ж і мені. Відтак по собі знаю, що в ті літа — при здоров’ї — не надто помітним є їх вага. Ну, коліна іноді заболять чи голова од надмірного думання.

Опісля дощику, в четвер, у Берліні відкрився 66-й міжнародний кінофестиваль. Фільмом американських братів Коенів «Аве, Цезар». За оцінкою директора фестивалю Дітера Коссліка «це ідеальний початок для Берлінале 2016 року». Як бачимо, ідеал таки буває втіленим у життя, головним чином тоді, коли йдеться про американців.

Завтра, 11 лютого, розпочинається 66-й за ліком Берлінський міжнародний кінофестиваль. Основною його подією зазвичай є конкурс повнометражних ігрових стрічок (іноді потрапляють й неігрові). Інтригу в Берліні тримали довго, лише 20 січня було поставлено крапку і оголошено остаточний список фільмів великого конкурсу.

Берлінський міжнародний, або просто Берлінале традиційно входить до трійки (поруч Канн і Венеції) найпрестижніших кінофестивалів світу. Не всім, щоправда, така вершина вертикалі подобається, але ж маємо те, що маємо. Цьогоріч він проходитиме вiд 11-го до 21 лютого.

Уже Шостий міжнародний кінофестиваль в Одесі закінчився наїздом якогось «мажора» (судячи з журналістських повідомлень) на фестивального директора Сергія Ященка. Що можна кваліфікувати і в ширшому контексті (не буквальному — символічному) — як наїзд старої системи на вітчизняний кінематограф: він не потрібен їй, особливо у фестивальному форматі.

Кінофестиваль у Південній Пальмірі добігає кінця. У суботу — закритття і вручення призів: як у міжнародному, так і в національному конкурсах. Найсильніше враження на мене справили два фільми — «Зеніт / Zvizdan» 40-річного хорватського режисера Далібора Матеніча і «Ангелы революции» росіянина Олексія Федорченка.