Юрій Луценко — чи не найчастіший, з-поміж інших політиків, гість на редакційному «подіУМі» «України молодої». Але ж — і найактивніший та найбільш говіркий. Ще недавно він сидів за цим столом у кабінеті редактора в статусі міністра внутрішніх справ, а тепер — як один із лідерів опозиції, котрий шпетить на всі заставки нового главу МВС.
На інтерв'ю Юрій прийшов через кілька годин після допиту в головному слідчому управлінні Генпрокуратури. Одразу з порогу заявив: щойно під час розмови зі слідчим дізнався, що Подільський райсуд ухвалив рішення про призупинення слідчих дій, тому відмовився підписувати протокол допиту і попрощався. У прокуратурі, до речі, Луценка поїли не чаєм, яким він так любив пригощати опальних олігархів на «співбесідах» в МВС, а кавою. І в нас Юрій також пив каву — з чашки, на якій намальований піковий туз.
Луценко — відомий веселун від політики — повідомив, що навмисно зробив обхідний маневр і звернувся до Подільського райсуду, аби виграти час у влади, відомої своєю схильністю до «найсправедливішого у світі» суду Печерського району. Зараз Юрій навіть не на підписці про невиїзд, але, прогнозує він, просто так «донецькі» з нього не злізуть. Бо бояться.

Обшук у квартирі Юрія Луценка викликав учора пожвавлення в кулуарах Верховної Ради. Ще до початку засідання, готуючись «прокотити» Володимира Огризка, представники «антикризової» коаліції активно цікавилися у журналістів подробицями. Дехто чи то за інерцією, чи то висловлюючи таємні побажання, називав подію «арештом Луценка».

В інтерв'ю — напередоднi дня народження — Президентові про політику хотілося б говорити поменше. Хоча, звісно, коли політика стає частиною життя, оминути цю тему просто неможливо. Тим більше, якщо йдеться про життя Президента. І особливо якщо цим Президентом є Віктор Ющенко, для якого поступ держави і добробут народу — не порожній звук.
Це не комплімент і не спроба вислужитися — навпаки, до багатьох вчинків Президента журналісти «УМ», як і багато колишніх «помаранчевих революціонерів», пiдходять критично. Але очевидно — хай там що робить В.Ю., він переконаний: це на благо України.

Спостерігаючи за нинішньою «елітою» боксу — з її вайлувато-бикуватими «звірами зі Сходу», слабкими колінами, не раз битими лідерами, — українські вболівальники не раз зітхали. Адже Віталій Кличко сказав, що не повернеться у бокс, і пішов у політику. Повернення українського «супертяжа» хотіли так сильно, що коли він усе ж таки вирішив відновити свою спортивну кар'єру, йому... не повірили. Але це таки правда: Віталій повертається! І вже у травні планує зустрітися на рингу з Олегом Маскаєвим. А головне, що радість спортивних прихильників Кличка-старшого анітрохи не зіпсувала настрій його політичним прихильникам і соратникам. Адже ні політику, ні тим паче своїх виборців «Залізний кулак» не кидає. «Мої плани щодо повернення у спорт нічого не змінять у моїх амбіціях та завданнях у політиці. Я залишаюся тут (у політиці. — Ред.), я знаю, що можу бути дуже корисним. Я не байдужий до тих процесів, які відбуваються в Україні», — сказав учора журналістам на сходах Київради її депутат, чемпіон світу в надважкій вазі за версією WBC Віталій Кличко.

— Ярославе Петровичу, наприкінці сесії прийнято підбивати її підсумки. Оскільки ми з вами зустрічаємося ще й на початку нового року, можливо, заодно викладете свiй погляд на підсумки року минулого?
— Насамперед робота парламенту минулого року переконливо продемонструвала переваги політичної реформи. Я розумію, що на сторінках вашої газети ця тема висвітлюється з дещо іншої точки зору, але пропоную в цій дискусії послуговуватися об'єктивними фактами. Судіть самі: велику частину законопроектів Верховна Рада тепер ухвалює конституційною більшістю (понад 300. — Авт.) голосів. Це переконливе свідчення того, що сьогодні у парламенті якість підготовки законодавчих актів є на порядок вищою, ніж раніше.

«На жаль, ми сьогодні не можемо продемонструвати вам бійки, які, виявляється, так люблять у Києві. Я вам співчуваю», — засмутив міський голова столиці Леонід Черновецький шанувальників фізичних, а не політичних боїв. «Ну ви ж бачите — всі депутати Верховної Ради десь на Таїті, от битися й нікому», — пожартував БЮТівець Михайло Бродський.

Після кривавих боїв, якими ознаменувалося засідання Київської міськради минулого четверга, від учорашнього зібрання столичних депутатів на Хрещатику, 36 кияни також мирних дискусій не чекали. Тим паче що болюче (для декого з депутатів — у прямому сенсі) питання про скасування надмірного підвищення тарифів на комунальні послуги цього разу доповнювалося вимогою опозиції засудити бійку в залі Київради 7 грудня, у якій, нагадаємо, нібито брали участь спортивні чоловіки невідомого походження, але з депутатськими значками.

«Ми українці, ми не вівці — загнати нас у жебраки не вдасться, скоріше, Леоніде, заїсть вас швидка Настя», — такою народною творчістю на саморобних картонних плакатиках зустрічали столичного мера Черновецького під Київрадою учасники вельми численного мітингу, який протестував насамперед проти невиправдано завищених тарифів на житлово-комунальні послуги. Точніше, хотіли зустріти, бо міський голова до своєї «пастви» так і не вийшов, незважаючи на заклики журналістів піти й заспокоїти людей, які на той час уже були сповнені рішучості брати міську раду штурмом. «До кого виходити? Ви ж бачите, на цей мітинг прийшли в основному студенти й інші люди, які взагалі за послуги ЖКГ не платять! А за мітинг їм якраз добре заплатили», — у своєму традиційному смиренно-пастирському тоні прорік Леонід Черновецький.