Спека має безліч своїх плюсів, один із них — це морозиво. Його можна отримати, навіть не виходячи на сонце, приготувати власноруч.

Ніщо так не заряджає енергією, не мотивує і не тішить усім і відразу, як літо. Насиченість кольорів, смаків, соків, вітаміни від самого Сонця — усе це створює незабутні враження на весь рік. Але самих лише вражень мало.

У наш час глобальної інформатизації куховарити стало значно простіше: захотілося чогось смачненького з певних продуктів чи з певним смаком, зазираєш в інтернет — а там рецепти на будь-який смак.

Літо — не тільки стан душі, а ще й стан тіла. Бо коли, як не влітку, ми можемо відновити запас вітамінів і мікроелементів в організмі, оздоровитися й омолодитися?

Ще свіжі зимові спогади про морозні вітряні дні, коли великою насолодою було зігрітися тарілкою гарячого борщику зі сметаною. Господині урізноманітнювали цю насолоду замороженим щавлем, законсервованою заправкою для борщу, заготовленими з осені чи купленими в магазині бурячками.

Про користь кулешів, про яку я і так, утім, знаю, цього разу наслухалася від бабусь на лавочці. А народні рецепти — перевірені часом і, як правило, доступні. Тож готуємо.

Уже майже літо, а це означає, що ми знову шукатимемо затінки, холоднi страви і прохолоджувальнi напої. Лимонади — прекрасний засіб для втамовування спраги, охолодження організму і вітамінізації, як кажуть, три в одному. Отож за роботу!

«Сонце в цеберку» — саме так назвав своє знамените варення з кульбаб Микола Канішевський, відомий нам як телепродюсер, перший віце-президент Національної телекомпанії України, ведучий телевізійних програм («Вісті тижня» та інших цікавих проектів).

От так і незчулися, як перша їстівна зелень, обдарувавши нас весняними вітамінами, відбуяла, і на зміну їй для багатьох несподівано приходять... грибочки. Це і ви помітите, коли зайдете в лісопосадку чи хвойний ліс подихати цілющою хвоєю, а додому повернетеся з торбинкою тугеньких маслючків.

Незабаром Великдень, а це значить, що скоро в повітрі, на вулиці, в оселях — у містах і селах — витатиме солодкий, духмяний, запашний дух найголовнішої випічки року — паски. Напевне, не знайдеться людини, яку б не зворушував цей дух аж до найтонших струн душі: хто згадуватиме дитинство і запах бабусиних чи маминих пасочок, хто роздумуватиме про вічне у святковому круговороті, а хто — уявлятиме свої сонячні хлібинки, які готується випікати…