У середу президент Польщі Александр Кваснєвський відкликав уряд прем'єр-міністра Марка Бельки, який пішов у відставку на першому ж засіданні нового Сейму, коаліційну більшість якого складатимуть представники партій правого спектру — «Громадянської платформи» та «Права і справедливості». Новим керівником уряду став Казимир Марцинкевич.

Попри велику кількість непрохідних кандидатів, цієї неділі на президентських виборах у Польщі змагатимуться насправдi двоє — Дональд Туск (лідер «Громадянської платформи») і Лех Качинський (лідер «Права і справедливості» — партії, яка нещодавно здобула перемогу на парламентських виборах).
Згідно з опитуванням, проведеним нещодавно TNS OBOP, 41% поляків підтримуватимуть Туска, другим йтиме Качинський із 34% симпатiй. Водночас електоральні сюрпризи цілком можливі. Адже відрив Туска від Качинського, котрий нещодавно сягав15%, стрімко скорочується і за кілька днів до дня виборів різниця сягала менш переконливих 7 відсотків.
На цих виборах стартувало 14 кандидатів. Але до фінішу рухається менше. Так, в автокатастрофі загинув малорейтинговий Даніель Поджицький. Відмовився від участі у виборах «об'єднаний» кандидат від правлячого «Союзу лівиці демократичної» Влодімєж Цімошевич.

Президенту Польщі Александру Кваснєвському лишаються лічені дні до закінчення його каденції. 9 жовтня в Польщі президентські вибори, на яких зійдуться в запеклому клінчі два претенденти від правих сил — Дональд Туск («Громадянська платформа») та Лех Качинський («Право і справедливість»), і попри рейтингові переваги Туска, аналітики вважають, що другого туру виборів не уникнути. У будь-якому випадку неокомуністові Кваснєвському гідного його амбіціям місця на польському політичному олімпі не залишиться. Відтак він ризикнув випробувати фортуну в боротьбі за пост «президента світу» — в Нью-Йорку вже обговорюють польську пропозицію стосовно висунення Александра Кваснєвського на посаду Генерального секратаря ООН.

Цієї неділі у Польщі відбулися парламентські вибори, які хоча й не мали української гостроти, але «доленосністю» не поступалися. Попри те, що остаточнi офіційні результати будуть не раніше вівторка, за попередніми дослідженнями, перемогу здобула партія «Право і справедливість» (ПіС). Зокрема, за даними агенцій OBOP i PBS, «ПіС» отримала 27,8% голосів (чи 163 місця у Сеймі). Нагадаємо, що ця партія йшла до парламенту з програмою, котру характеризували як програму «соціально стурбованих націоналістів». На другому місці з 24,6% і відповідно з 142 мандатами у парламенті — «Громадянська платформа» (ГП), яка обстоювала ідею ліберальних трансформацій у польській економіці та «здешевлення держави». Схоже, відбулася «рокіровка» переможців, адже напередодні виборів усі соціологічні заміри вказували на те, що лідерство отримає «Платформа», а «Право і справедливість» буде другою. «Соціологам варто замислитись над рівнем своїх передбачень, — зазначив «УМ» польський політолог, експерт Центру східних досліджень Аркадіуш Сарна, — адже результати передвиборчих соцопитувань на останніх виборах як у Польщі, так і в Німеччині, подавали невідповідні прогнози».

25 вересня у Польщі — парламентські вибори, котрі за важливiстю не поступаються президентським, адже уряд формується залежно від їх результатів. Нинішні парламентські перегони набули незвичайної гостроти через те, що Польща прощається з правлячими «неокомуністами» — Союзом лівиці демократичної (СЛД), шикуючись «a droit», себто праворуч. Відходить у минуле ціла доба, втілював котру Александр Кваснєвський.

Нещодавно у Варшаві розпочала роботу міжнародна мережа «Пам'ять і солідарність», яка об'єднуватиме країни Центральної Європи з метою як кращого висвітлення, так і документування історії ХХ століття. Ідея створення подібної мережі інституцій належить Крістіні Вейсс, уповноваженій у справах культури і мас-медіа федерального уряду Німеччини. Ініціативу підтримала Польща.

Передвиборча напруга у Польщі сягає апогею, адже вчора зняв свою кандидатуру з президентських перегонів спікер Сейму Влодзімєж Цімошевич, який був одним з трьох реальних претендентів на вихід до другого туру. Тепер, можливо, й першого туру буде достатньо для обрання президента Польщі. Ним, як прогнозують аналітики, найвірогідніше, стане Дональд Туск, представник право-поміркованої «Громадянської платформи».

Сьогодні Польща вшановує легендарну «Солідарність». Ця організація, яка зародилася у Гданську рівно чверть століття тому, стала своєрідним суспільним «вододілом» між старою, комуністичною, системою і новою, тоді ще чітко не окресленою, але вже принципово не згодною з похмурим устроєм «тюрми народів» — СРСР. З одного боку, це був робітничий рух, покликаний захистити інтереси пролетарів перед економічним крахом польського уряду, з іншого — він містив у собі колективну пам'ять про наругу над Польщею, яку чинили комуністи. Водночас «Солідарність» утілювала всі сподівання на «краще». Саме «Солідарність» стала початком кінця комуністичної ери.
На святкування 25-ї річниці «Солідарності», які пройдуть у Гданську, на легендарних судоверф'ях, де засвітилася зірка Леха Валенси, прибуває й Президент України Віктор Ющенко.

— Уже стало ритуальним питання щодо оцінки перспектив України після помаранчевої революції. Однак зараз в Україні суттєво зростає невдоволення діяльністю уряду, нової команди, надто швидко минає постреволюційна ейфорія. Наскільки глибоко це помітно з Варшави, і як узагалі ви оцінюєте нинішню ситуацію в нашій державі?
— Надалі зберігається високий кредит довіри до України, породжений революцією. Але нам помітні суперечності між різними гілками української влади — урядом, парламентом, секретаріатом чи РНБО. Помітний дисбаланс щодо прийняття важливих рішень, наприклад свого часу я щотижня запитував у наших експертів, чи український уряд нарешті ухвалив програму діяльності? Саме практична програма нового уряду і є найкращою характеристикою. Водночас необхідно визнати, що проблеми нового уряду зрозумілі: подібне досить часто зустрічається і в Польщі. За демократичної, але дуже різнорідної влади подібна напруженість і внутрішні конфлікти цілком зрозумілі.

У перші дні вересня до Києва прибуває новий посол Республіки Польща — Яцек Ключковський. Його попередника Марека Зюлковського, з котрим Україна пережила непрості події — візит Івана Павла ІІ, ушанування жертв Волинської трагедії і перші етапи українсько-польського примирення, відкриття цвинтаря Орлят, негоціації з Гутою Ченстоховою та участь Польщі у врегулюванні під час помаранчевої революції, — днями було нагороджено орденом Ярослава Мудрого V ступеня. Відзначимо, що рідко який посол залишає Україну орденоносцем. Амбасадор Зюлковський любить Україну, що, на жаль, не входить у прямий обов'язок дипломата. Екс-посол мав у собі дещо вікторіанське і водночас щось дуже людське, крім того, журналістів він зацікавлював ще i як фотохудожник, котрому вдалося вловити унікальні поєднання білого і чорного, світла і тіні.