У Тернопільському міськрайонному суді завершується розгляд резонансного кримінального інциденту, який стався під час цьогорічних великодніх свят у центрі міста. Нагадаємо, тоді пішохідною зоною біля Катедрального собору раптом на неприпустимій швидкості почали «літати» туди–сюди дві іномарки. У святковій юрбі опинилися й двоє досить відомих спортсменів — плавець–«олімпієць» Олександр Волинець та призер юніорського чемпіонату світу з біатлону Олександр Починок, який зробив водіям–хуліганам зауваження. У відповідь ті полізли в бійку. Волинцю завдали кількох ударів і знущально пострибали по його машині, суттєво пошкодивши її, а Починку заподіяли численних травм: відтак хлопець потрапив до лікарні з переломом носа, серйозним пошкодженням ока та... наполовину відкушеним вухом.

Рішення про те, щоб 2012 рік пройшов на Львiвщинi як рік вшанування УПА, підтримала більшість депутатів облради. «Це абсолютно логічне рішення, — пояснює «УМ» Андрій Холявка, депутат Львівської обласної ради. — Наступного року святкуватимемо 70–ту річницю з часу створення Української повстанської арміїі. Наразі опрацьовується комплекс заходів, які проводитимуться наступного року. Також наступний рік оголошено роком хорунжої Січового Стрілецтва Олени Степанів–Дашкевич, Ярослава Стецька, патріарха Йосипа Сліпого та художника Олекси Новаківського».

При управлінні Бучацької єпархії Української греко–католицької церкви в райцентрі Чортків на Тернопільщині відбувся семінар для дружин священиків на тему, яка для людей некомпетентних звучить дещо дивно: «Природні методи розпізнавання плідності». Однак його головна теза, озвучена ідейним натхненником такого жіночого зібрання, координатором руху «За життя!» Ольгою Росляк проста і зрозуміла всім: «Подружжя має жити згідно з природою, створеною Богом, яка веде до зростання подружньої любові, і з якої через Боже благословення у світ приходять діти».

Моторошну знахідку виявили в Коцюбинцях Гусятинського району на Тернопільщині. В землі під купами непотребу, що нашаровувались роками, знайшли велику кількість людських кісток. Кому саме вони належать і для скількох людей стало спільною могилою підземелля під пустирем за селом, належить встановити фахівцям.

В обласному центрі презентовано спільний проект Європейського банку реконструкції та розвитку і міської ради «Модернізація системи централізованого теплопостачання в місті Тернополі», який поки що не має аналогів в Україні. Він, зокрема, передбачає встановлення так званих індивідуальних теплових пунктів, автоматизованих точок подачі тепла, сучасних жаротрубних котлів та дахових сонячних колекторів. Окрім цього, пропонують перевести окремі котельні на використання такого альтернативного палива, як тирса. У сукупності все це повинно дати суттєву економію газу, води та електроенергії, до того ж забезпечивши переважну більшість жителів обласного центру цілодобовим постачанням гарячої води та можливістю регулювати температуру повітря в квартирах.

У круговерті подій, пов’язаних із сьо­мою річницею Помаранчевої революції, загубилася сумна дата — річниця смерті одного з символів Майдану, незабутньої баби Параски. Не забули знамениту вуличну активістку тільки рідні та близькі. «Коли на різних каналах транслювали сюжети, присвячені річниці Майдану,— схвильовано розповідає «УМ» Світлана М’ясковська, дочка Парасковії Королюк, — ми дуже сподівалися побачити хоч щось і про маму. Але так і не дочекалися. Невже ж вона того не заслужила? Адже весь час була там, де й «польові командири»! Не згадала про її роковини і жодна з місцевих газет...»

Уже понад 15 років у Тернополі діє унікальний музей політв’язнів, облаштований у приміщенні колишнього слідчого ізолятора КДБ. В одній iз його підземних кімнат–камер силами активістів місцевих патріотичних організацій та спонсорів повністю відтворено антураж і атмосферу криївки Української повстанської армії. Там і відбулася вперше незвичайна патріотична акція «Доба в УПА», в якій узяли участь вісімнадцять молодих добровольців.

...Спогад із «соціалістичної» юності: цілу осінь, мало не щовихідних, у погоду й негоду, наша редакція усім складом виїжджала «на буряки». Не репортажі писати, а збирати, обчищати та складати на купи викопаний в полі цукровий буряк. Щоб «вкрадені» таким чином вихідні викликали якесь особливе незадоволення колективу, чесно кажучи, не пригадую — може тому, що була водночас і нагода влаштовувати такі собі веселі «пікнічки» на природі. Щоб проймала якась особлива гордість за те, що ось, мовляв, допомагаємо славному сільському господарству — такого теж не було. Зате дефіцитом солодких коренів, а відтак і цукру, не переймалися точно. Та й звідки йому було взятися, якщо за радянських часів Україна входила в шістку найпотужніших виробників світу у цій галузі, повністю забезпечуючи свої потреби в цукрі і майже три мільйони тонн експортуючи. Ще 20 років тому ми були основним «солодким» постачальником всього СНД, але потім поступово скотилися до дефіциту навіть для власних громадян...

Поліклініка №1, яка обслуговує мешканців центральної частини міста, стала експериментальним майданчиком для впровадження першої в регіонах України електронної реєстратури (наразі такі є лише в приватних клініках столиці. — Авт.). Відтепер кожен бажаючий потрапити на прийом до лікаря може зайти на сайт медичного закладу, ознайомитися з годинами роботи потрібного спеціаліста, рівнем їхньої завантаженості на той чи інший день і одразу ж записатися на прийом. Ті, хто не має можливості користуватися інтернетом, і далі традиційно телефонуватимуть до поліклініки, однак їхню «заявку» на візит до лікаря працівники реєстратури також заноситимуть у комп’ютерну базу даних.

Про цю Віру Фещук, незвичайну дівчину з невеликого села Залісці Шумського району на Тернопільщинi, «УМ» уперше написала, коли та була ще зовсім юною. Як справжнє диво сприйняли тоді читачі її вміння вишивати за допомогою ніг. Та не просто вишивати, а творити на полотні чудові картини, не допускаючи на зворотному боці полотна навіть зайвого вузлика! Але виявилося, що майстерне вишивання — це лише один із талантів дівчини. Нагадаємо, що з незрозумілих причин Вірочка з’явилася на цей світ без рук, та ще й одна ніжка була коротшою за іншу... Медики радили батькам залишити маля у дитбудинку, бо ж, мовляв, буде тільки тягарем, але вони дуже помилялися. Величезна батьківська любов допомогла враженому долею пуп’янку перетворитися на справді незвичайну квітку. Вірочка навчилася не лише собі раду давати, а й у всьому допомагати своїй великій сім’ї, водночас даруючи рідним цілий океан тепла і радості. І мама Антоніна Степанівна, і старші сестри, яким Віра допомогла дітей виняньчити, навіть не уявляють, як би обходилися без її турботи.