На жаль, спостерігати за боями відомих в усьому світі боксерів-важковаговиків українські любителі цього виду спорту можуть переважно по телевізору. Але приємно, що брати Клички, аби хоч якось компенсувати цей недолік, після кожного двобою намагаються стати трохи ближчими до своїх уболівальників й організовують прес-конференції на Батьківщині. Учора Володимир Кличко, який два тижні тому захистив титул чемпіона світу у важкій категорії за версіями IBF і ІВО, годину свого часу приділив відповідям на запитання вітчизняних «акул пера».
На зустріч Володя прийшов із перебинтованою рукою й одразу розпочав із жарту: «Можна було б сказати, як у фільмі: «Послизнувся, впав, отямився — гіпс». Але, як ви, мабуть, знаєте, у першому раунді бою з Леймоном Брюстером я зламав палець і тепер три тижні мушу ходити в гіпсі. Крім того, що носити гіпс дискомфортно й спекотно, травма не дозволяє зайнятися активним відпочинком. Але нічого не вдієш».

Ще років 10 — 15 тому стоматологи не надавали такого значення естетиці, як сьогодні. І якщо раніше більшість пацієнтів чекала від дантиста, що той просто вилікує зуби чи, бодай, поставить нормальні коронки, то зараз цього вже замало. На думку сучасної людини, посмішка має бути і здоровою, і красивою.
На думку засновника Асоціації естетичної стоматології США доктора Еванса, поняття «красива посмішка» складається з трьох компонентів: рівні зуби, здорові ясна та непошкоджений червоний контур губ, що підкреслює білизну зубів. Блискучого результату можна досягти різними способами: за допомогою реставрації, відбілювання, виправлення прикусу та нерівності зубів.

Щось давненько не радувала своїх шанувальникам нічим свіженьким оскароносна Гвінет Пелтроу. Відколи народила двох дітей, у кар'єрі актриси — повне затишшя. І на повернення найближчим часом шанувальникам акторки сподіватися не доводиться. Принаймні такий висновок напрошується після того, як папараці засікли Гвінет, яка виходила з перукарні «на чотирьох». Як з'ясувалося, красунечка зламала ногу і тепер змушена пересуватися тільки на милицях.

На виставці вперше представлено унікальні фотографії з приватної колекції мецената Дмитра Андрієвського, придбані на відомих світових аукціонах. Серед них — роботи видатних майстрів фотографії ХХ століття Гельмута Ньютона, Мена Рея, Робера Дуано, Робера Дешарна, Брассаі (Дюли Халаса), Берта Стерна, Пауля Хорста, на яких зображені метр сюрреалізму Сальвадор Далі з Галою, геніальні художники Пабло Пікассо з Франсуазою Жіло та Марсель Дюшан. Під час підготовки виставки колекція поповнилася легендарними роботами «Матіс з моделлю», «Коко Шанель», «Мерилін з чорно-білою хусткою» і «Мерилін зі світлою хусткою», які також включено до експозиції.

Будинок загадковий. Насамперед тому, що в цю державну резиденцію досi не ступала нога журналіста й туриста. Серпанок загадковості навіює й таємничий маскарон на фронтоні, що дивиться на вулицю Лютеранську, — обличчя жінки, прикрашене замiсть дiадеми «п'ятірнею» каштанового листка. Хто ця жінка, що означає її бетонний образ над парадним входом — знають, певно, лише архітектор Брадтман та замовник особняка купець Аршавський. Але вони дуже давно залишили цей світ, тож нікому розкрити таємницю. Зрозуміло лише, що маскарон плаче в дощ — адже об'ємний барельєф на кількадесят сантиметрів «визирає» зі стіни, тому краплі, стікаючи по щоках, створюють враження, яке й змусило киян назвати цю садибу «будинком заплаканої вдови».
Лютеранська, 23. Ласкаво просимо в таємницю, в один з особняків початку минулого століття, який через свою державницьку місію досі залишається «напівсекретним» об'єктом на туристичній мапі Києва.

Історія з Яном Гжебським, який після залізничної аварії понад 19 років перебував начебто у комі, а внаслідок втручання місцевих медиків повернувся до життя, днями зазнала «ускладнень». На щастя, не медичного характеру, а суто категоріального. Після того як про чудесне зцілення пана Яна написала преса всієї Європи (див.також «УМ» від 6 червня), медики зі шпиталю у Дзядлові, не побоюючись розвінчання власних успіхів, виступили з шокуючою новиною: мовляв, пацієнт перебував радше не у коматозній сплячці, а в стані афазії, супроводжуваної порушеннями рухливості, мовлення та артикуляції.

Зараз у всьому світі тривають урочисті заходи з нагоди 300-річчя з дня народження видатного біолога Карла Ліннея. Сам про себе Лінней казав: «Бог створив, а Лінней систематизував». Карл Лінней підкреслював, що походить із простої родини, і писав: «З маленької хатинки може вийти велика людина». Народився майбутній видатний учений у Шведському королівстві 23 травня 1707 року в селі Росхульт у сім'ї священика. Швеція тих часів була країною високого рівня освіти і культури. Славетні університети — Лундський (заснований 1666 р.) та особливо Упсальський (заснований 1477 р.) були одними з провідних європейських наукових центрів. Змалку Карла цікавила ботаніка, і тому після закінчення гімназії 1727 року він вступає до Лундського, а через кілька місяців переходить до Упсальського університету, де вивчає фармакологію та ботаніку (на той час будь-яку біологічну науку вважали частиною медицини). Успіхи молодого Карла в навчанні були такими вражаючими, що йому, ще студенту, доручили викладати студентам молодших курсів. 1732 року Лінней обійшов пішки північ Швеції — Лапландію, — подолавши понад 700 кілометрів, та зібрав велику колекцію рослин. Наслідком тієї експедиції стала публікація книги «Флора Лапландії».

Відзначити день української журналістики не вже звичним прийняттям у Маріїнському палаці чи вітальними листівками, а саме так — кількагодинною екскурсією по головних «точках дислокації» Президента на Банковій, — цей задум належить керівникові головної Служби iнформацiйної полiтики Ларисі Мудрак. Боротьба за відкритість дверей зі службами охорони комплексу будівель, підвладних секретаріату Президента України, принесла половинчасту перемогу: вчора журналісти змогли побачити далеко не всі приміщення, де працює Президент чи зупиняються найвищі зарубіжні гості. Але все-таки над окремими кімнатами і кабінетами в будівлі секретарiату, в «будинку Городецького» та в особняку, який кияни називають «будинком заплаканої вдови», «шторки» було піднято.

У середу в Чернівцях, на стіні магазину «Букініст», відомий своїми епатажними проектами художник Анатолій Федірко урочисто презентував місту постмодерністичний бюст письменника Юрія Андруховича. Підставка під гіпсове погруддя висотою 40 см, виконане як типовий бюст давньогрецьких філософів, водночас є книжковою полицею. Портретної подібності в цій скульптурі годі шукати, бо там зображено класичного неандертальця.

У Дніпродзержинська є дві яскраві та неповторні візитні картки. Перша — чавунний Прометей, якого ще у 20-ті роки минулого століття кам'янчани (місто до 1938 року називалося Кам'янське) обрали символом мужності. Друга — бюст Леоніда Брежнєва, державного діяча радянської епохи, який тут народився та пройшов свої перші робітничі університети. До речі, 8 травня виповнилося 31 рік із дня відкриття цієї скульптури. Дата хоч і не кругла, але все одно варта того, щоб бути поміченою.